Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ООН: В Україні залишиться 39 мільйонів людей

BBC Україна, 7 липня 2010, 10:46
0
7

Українські демографи не роблять з депопуляції трагедії і кажуть, що в сучасному світі головне - не кількість, а якість людей.

Населення в Україні невпинно скорочується. Демографи прогнозуть, що упродовж наступних двох років народжуваність зростати не буде. Якщо така тенденція збережеться й надалі, то, за прогнозами ООН, ще за 20 років кількість людей в цій країні може зменшитися до 39 мільйонів. Втім, науковці з українського Інституту демографії та соціальних досліджень не лише констатують неможливість, а й кажуть про недоцільність збільшення населення України до 53 мільйонів, тобто, повернення до рівня 1992 року.

"Вже давно могутність держави визначається не кількістю населення, а її інтелектуальним, науковим та економічним потенціалом. Отже, треба говорити про якість а не про кількість людей у країні", - каже директор іституту Елла Лібанова.

Якою буде якість тих 39 або навіть, як припускають, 36 мільйонів, що можуть залишитися в Україні за два десятки років, важко спрогнозувуати нині бодай у загальних рисах навіть фахівцям – демографам. Що ж стосується кількості, то нині, як свідчить статистика, на території України налічується 45 мільйонів і 900 тисяч людей. Це приблизно на 7 мільйонів менше, ніж було 18 років тому. Майже 7 мільйонів втратила упродовж цього часу і Росія.

Однак, якщо порівнювати не абсолютні цифри, а відносні, то очевидно, що демографічні втрати України є набагато більшими, хоча українські та російські демографи під час дискусії в Києві називали спільні причини, які призвели до того, що вони вважають депопуляцією, тобто, скроченням чисельності населення. Серед економічних причин – безробіття, бідність, інфляція. Серед суто демографічних – низька народжуваність, старішання населення та низька тривалість життя. Ситуацію, коли смертність вища, ніж народжуваність (власне це й називається депопуляцією) українська статистика фіксує з 1991 року.

Однак демографи кажуть, що тенденції до зменшення населення в Україні були закладені задовго до здобуття нею незалежності. Цей процес почався у 1976 році, коли селяни отримали паспорти, а сільська молодь почала масово виїздити не лише до міст в Україні, а й потяглася на всесоюзні будови на теренах всього Радянського Союзу. Однак пік того процесу почався в 1994 році – потужна інфляція та безробіття виштовхнули багатьох українців на закордонні заробітки.

В самій Україні влада, намагаючись виправити ситуацію, з 2005 року почала стимулювати народжуваність суттєвими одноразовими виплатами на кожну нову дитину. Демографи кажуть, що в перші роки були помітні позитивні результати, але 2009 рік засвідчив, що той стимул вивився набагато слабшим, аніж сподівалась влада, і не призвів до демографічного вибуху.

Заступник директора російського Інституту демографії Сергій Захаров каже, що Україна не є винятком. Подібна картина спостерігається і в Росії. Відтак, він не радить не радить сподіватися на чудодійну силу грошей у збільшенні народжуваності.

"У світовій спільноті поширена думка про те, що суто фінансові економічні заходи, спрямовані на підвищення народжуваності, не є ефективними . Тобто, вони ніде суттєво не змінили ситуацію з народжуваністю, тому що ухвалення рішень про народження дітей базується на більш фундаментальних, більш серйозних засадах, і здебільшого вони суперечать іншим довгостроковим інтересам людей, наприклад, підвищенню освітнього рівня, фаховому та кар‘єрному росту, покращенню якості життя врешті чи вирішення житлового питання".

Українські та російські демографи одностайні в тому, що ситуацію з народжуваністю неможливо покращити аж так, щоб за рахунок цього зупинити депопуляцію. Принаймні упродовж двох років народжуваність зростати буде не більше, ніж зараз, коли на 100 жінок репродуктивного віку припадає 146 дітей.

Відтак, принаймні зменшити темпи депопуляції і покращити статистику, на думку фахівців, можна за рахунок зменшення смертності, а саме через продовження тривалості життя людей. Рецепт простий: пенсіонери повинні перейматися не фізичним виживанням, а думати і дбати про самореалізацію. Коли в людини мета соціальна замінить біологічну, то і життя набуде іншого, людського сенсу, - кажуть науковці, зауважуючи, що більше у тій справі поки що залежить не від самих людей, а від економічної ситуації в країні, яка поки що не спонукає українських пенсіонерів думати про високе і тим подовжувати собі життя.

Втім, демографи кажуть, що таки існує (щоправда єдина!) можливість не лише припинення депопуляції, а і стрімкого збільшення людності в Україні. Хоча поки що той варіант розвитку подій виглядає радше як теоретичний, завідувачка лабораторією демографії старіння українського Інституту геронтології Наталя Фойт закликає не применшувати його ймовірність.

"Святе місце порожнім не буває. І зараз в Україні вже триває процес заміщення відсутнього українського населення на спорожнілих сільських територіях. Вже відомі випадки завезення іноземних працівників та організація сільськогосподарського виробництва на знелюднених землях. Цього не можна не помічати, до цього треба бути готовими".

Працездатні ж українці натомість продовжують виїздити на закордонні заробітки.

Демограф Елла Лібанова не виключає, що в разі погіршення економічної ситуації в Україні, той процес посилиться ще.

"Все залежить від того, як буде співвідноситися рівень життя в Україні і в країнах, які є традиційними для України партнерами в міграційному обміні. Це передусім Росія і це найближчі наші сусіди: Чехія, Польща, меншою мірою Словаччина і Угорщина (тому що вони дуже маленькі). І останніми роками це країни Середземномор‘я. Якщо рівень життя в Україні буде відставати від рівня життя в тих країнах, як сьогодні, ми населення не втримаємо. Воно просто буде їхати!"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах