Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Ле Карре: розвідкам має бути соромно

BBC Україна, 14 липня 2010, 16:55
0
4
Ле Карре: розвідкам має бути соромно

Автор шпигунських романів Джон Ле Карре назвав дитячими казочками і непрофесійністю аґентурний скандал між США і Росією.

Великий майстер шпигунського детектива доби холодної війни, письменник Джон Ле Карре, в першому інтерв'ю на тему шпигунського скандалу розповів Бі-Бі-Сі, що він думає про всю ту гучну історію.

Чи не нагадали йому події останніх тижнів гостросюжетни й детектив?

Джон Ле Карре: Єдине, з чим я можу це порівняти, - це з випадком про японського солдата, якого залишили на острові і не повідомили, що японці програли війну. Це все - відлуння холодної війни. Тут фігурують прийоми з часів холодної війни, які себе повністю дискредитували, як от використання паспортів і свідоцтв про народження людей, що померли. В наші часи подібне просто не працює, бо маємо величезний поступ в технологіях електронних розслідувань. А крім того, яка мета? Якими були фантазії людей, що завербували і вишколили цих дітей - бо вони таки були ще дітьми? Які такі фантазії крутилися в їхніх головах? Невже вони думали, що отримавши допуск до роздягальні ґольф-клубу в штаті Арізона, дізнаються якісь ядерні таємниці? Це просто божевілля...

Бі-Бі-Сі: А Ви не думаєте, що це було сплановано багато років тому - і просто тяглося з тих часів, без якоїсь чіткої мети і без особливого контролю?

Джон Ле Карре: Як на мене, це було сплановано 14-15 років тому. Адже людей треба вишколити, навчити, потім їм потрібно було створити собі прикриття в країні, куди їх заслали. Якщо не помиляюся, то вони там жили від 8 до 10 років. У КГБ - чи як воно там зараз називається, є спеціальний підрозділ, який опікується аґентурною мережею із людей без дипломатичного прикриття. Тобто, це так звані "звичайні люди" - бізнесмени, тураґенти тощо. А це важче і небезпечніше. Тому на все це пішло багато часу. Я можу зрозуміти, що в розпалі холодної війни така операція виглядала б як досягнення. А от чого я ніяк не второпаю - і що мені видається безглуздим і навіть комічним - то це те, що ніхто не поклав цьому край, не сказав "стоп: ми цього більше не робимо". Вони виглядають тепер як повні дурні. Оцінюючи цей випадок, треба також враховувати ступінь людської глупоти - по обидва боки Атлантичного океану, але також і тут, у Британії. Бо розвідувальні служби - це часто люди, які живуть у своєрідних інформаційних капсулах, відірвані від життя. І цей випадок чудово ілюструє, як обидві сторони втратили зв'язок із дійсністю. Нaвіть з точки зору безпеки, якщо хтось ідентифікує, відстежує, прослуховує нелегальну аґентурну мережу впродовж 8-10 років, то невже нікому не спало на думку проникнути всередину цієї мережі, спробувати схилити когось працювати на вас? Тому західна розвідка тут також продемонструвала недбальство.

Бі-Бі-Сі: Чи не здається Вам, що розвідувальні служби США були зацікавлені в тому, аби саме така ситуація зберігалася якомога довше, бо це виправдовувало їхнє існування?

Джон Ле Карре:Гадаю, незалежно від того, які саме підрозділи розвідки вели цю справу - а в США їх, здається, аж 18 - і всі вони конкурують між собою, не обмінюються інформацією, як це визнав сам президент Обама; тож не виключаю, що цей елемент міг бути присутнім, коли люди, які є фахівцями з російських шпигунських операцій, проштовхували свої профільні інтереси, намагаючись довести, що це найцікавіша сфера конррозвідки. Правда також те, що в ширшому контексті великої політики є люди, зацікавлені в мусуванні напруженості часів холодної війни, відтворювати таку напруженість і ховатися за барикади...

Бі-Бі-Сі: Чи це стало причиною того, що обмін шпгунами проходив саме у Відні?

Джон Ле Карре: Так, бо їм хотілися зробити з цього шоу! Мабуть, по обидва боки Атлантичного океану розвідувальна спільнота полюбляє перебільшувати свої заслуги, додавати елементів драми, театралізованого дійства. Мабуть, Відень обрали через роман Ґрема Ґріна "Третій", але насправді це не зовсім вдалий вибір...

Бі-Бі-Сі: А всі ці події не надихають Вас особисто покласти їх у сюжет нового детективного роману про шпигунів?

Джон Ле Карре: Ні, з цього не вийшло б гарного роману. Це майже дитяча казочка. Я всіляко намагався уявити, якими могли бути їхні мотиви. В часи холодної війни аґенти могли тішитися думкою, що роблять це на благо комунізму, на благо своєї комуністичної батьківщини. Так само і наші шпигуни, які працювали проти нас, на зразок Філбі, Берджеса і Маклейна, вони переконували себе, що діють в інтересах більшого добра. Так от, не можу навіть уявити, задля якого такого доброго дива працювали ці люди? Коли порівняти сучасну Росію і сучасні США, то вони дуже подібні - обидві країни дикого капіталізму, які переймаються зароблянням грошей, експансією і так далі. Тому важко уявити, під які прапори ставали ці люди? Заради чого вони давали себе завербувати?

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах