Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

"Битва народів": 600 Грюнвальдської битви

BBC Україна, 16 липня 2010, 13:57
0
32

600 років тому війська польського королівства та Великого князівства Литовського розбили біля Грюнвальда військо Тевтонського ордену.

Цього тижня 600 років Грюнвальдської битви, коли війська польського королівства та Великого князівства Литовського розбили біля Грюнвальда - нині містечка на території Польщі - військо лицарів Тевтонського ордену.

На полі Грюнвальдської битви цими днями відбуваються костюмовані інсценізації битви. Для участі в урочистостях запрошені президенти Польщі, Литви та керівник сучасної організації - спадкоємця Тевтонського ордену. Грюнвальдська битва вважається однією з ключових битв європейського континенту другого тисячоліття.

Про неї ще говорять як про "битву народів". Поговорити про це Бі-Бі-Сі запросила фахівця з історії середніх віків, співробітника Інституту Історії Національної Академії Наук України Бориса Черкаса, якого Фідель Павленко насамперед запитав, чому Грюнвальд 1410 року - це "битва народів"?

Борис Черкас: Вона дійснобула битвою народів. Мається на увазі не тільки кількість держав, які брали у ній участь, але й кількість представників різних етносів: європейських та азійських.

Бі-Бі-Сі: У чому тоді історичне значення Грюнвальду для Європи, якщо так багато етносів билися у цій битві?

Борис Черкас: Якщо розглядати не всю Європу, а Центрально-Східну, то тут кілька століть відбувався певний конфлікт. Хоча ці народи були християнськими, але християнами різного, так би мовити, підпорядкування. З одного боку будувалася держава релігійного типу – Тевтонський орден, а з іншого йому протистояли держави цивільно-національного типу – Польща, Велике князівство Литовське.

Бі-Бі-Сі: А як тевтонські лицарі опинилися у Балтійському регіоні? Чи це ті, які поверталися з хрестових походів після падіння Єрусалимського королівства?

Борис Черкас: Так, це саме залишки цих орденів. Вони не відразу осіли в цьому регіоні, частина лишилася в Помор’ї, частина шукала щастя південніше: в Угорщині, деякі знову відправлялися до Святої Землі, або намагалися проникнути у Галичину та Волинь. Тобто спочатку вони розсіювалися, Прусія відразу не сприймалася як центр, альма-матер. Але поступово саме вона внаслідок деяких об’єктивних та суб’єктивних обставин стала місцем, де залишки орденів скомпонувалися і створили свою державу.

Бі-Бі-Сі: Ви кажете, що це була битва багатьох етносів тодішньої Центрально-Східної Європи. Але є думка, що битва лицарів Тевтонського ордену і Польсько-Литовського війська на чолі з литовським князем Вітовтом, - це насправді була битва німців з одного боку, і поляків та литовців - з іншого. Це доволі спрощена версія?

Борис Черкас: У даному випадку, говорячи про німців, литовців та поляків, ми маємо на увазі назви держав – Тевтонський орден, Велике князівство Литовське та Польську державу. Але якщо подивитися, кого вербували у війська, представниками яких національностей насичувалися ці держави, то тут ми бачимо велике різноманіття. Наприклад, до складу Польщі входило Галицьке королівство, відповідно його полки також брали участь у битві.

Бі-Бі-Сі: Фактично у цій етнічній палітрі були й представники українських земель. Відомий український лицар Іванко Сушик – він походив із Галичини, сучасної Львівщини. Він нібито під час Грюнвальдської битви ославився певними героїчними вчинками, чи це так?

Борис Черкас: Я б розширив цей момент і говорив не про конкретних персоналій, а взагалі, яке місце займає Грюнвальдська битва в історії України і, відповідно, яке місце України у перемозі поляків та литовців над німцями. Тому що лицарів були тисячі, той же Ян Жижка.

А якщо дивитися масштабніше, то виходить, що участь українців у Грюнвальдській битві мала велике значення. По-перше, це пряма участь у складі польсько-литовського війська. Дружини формувалися з вояків із Галичини, Волині, Поділля, Київщини, Чернігово-Сіверщини, від Перемишля на Заході до Стародуба і Новгород-Сіверського на Сході. Також чималу роль зіграли татари Джелаль-ад-Діна: це не литовські татари, а саме ординські татари з Волги, які теж мешкали на території України.

Ще один важливий момент: чому саме у 1410 році поляки і литовці спромоглися виставити таке величезне військо? Очевидно, тому, що раніше їм доводилося вести дуже виснажливі війни на півдні із кочовиками, вони не могли собі дозволити зібрати всі війська на півночі. Велася довга боротьба проти Золотої Орди, але завдяки участі в ній українських полків вдалося завдати Золотій Орді поразки, вона на деякий час відступила. Це дало змогу провести тотальну мобілізацію, і всі війська, навіть з півдня, перекинути на північ.

Бі-Бі-Сі: Це схоже на таку стратегію, про яку говорять, коли згадують Другу Світову війну, принаймні війни новітньої історії.

Борис Черкас: Так, саме так все відбувалося. Коли через сорок років відбулася інша війна, вже окремо Польщі з Тевтонським орденом, то поляки не змогли використати українські полки. Бо в цей час вже загрожувала Орда Саїд-Ахмета. Завдяки політиці Вітовта, завдяки наступальній зброї у Чорномор’ї, використанні українських полків на півдні, вдалося розбити Золоту Орду, таким чином забезпечити фланг і перекинути всі сили проти німців.

Бі-Бі-Сі: У суспільній пам’яті Німеччини та Польщі Грюнвальдська битва залишила дуже значний слід. Чому в Україні про Грюнвальдську битву зовсім мало знають і говорять?

Борис Черкас: Тут грає роль геополітичний фактор. Для поляків та литовців ця проблема була рідною. Тому що вони багато років воювали з Тевтонським орденом, також німці спалювали Вільнюс, загрожували Варшаві. А для українців головна проблема – це була Орда. І в пам’яті українців залишився не Грюнвальд, а Вітовт. У нас були села - Вітовтов Брод, Вітовтов Міст, був Вітовтов Шлях – при чому у різних частинах України, у нас кілька шляхів були пов’язані з Вітовтом. В українській пам’яті більше закарбувалися інші походи та військові операції, пов’язані з ім’ям цього видатного правителя Вітовта Кейстутовича.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах