Протоієрей УПЦ МП Андрій Ткачов заявив Бі-Бі-Сі, що вважає ідею автокефалії української церкви "слушною і природною"
Патріарх Кирило, який здійснює 9-денний візит в Україну, закликав українців уникати нагнітання конфліктів. Про це він сказав в ході молебну на Володимирській гірці у Києві.
Кирило підкреслив, що він молиться за збереження єдності українського народу, подолання розділення, причинами якого, на його думку, були політичні прагнення тих чи інших сил. Він також додав, що молиться за успіхи українських керівників. Але чи не дають подібні заяви додаткових підстав опонентам російського патріарха вважати його візит не лише душпастирським, але й до певної міри політичним? Про це наш кореспондент запитав протоієрея Андрія Ткачова з УПЦ Московського патріархату.
Андрій Ткачов: Справа в тім, що політика настільки тісно пов’язана з повсякденним життям і релігійним життям, що зовсім уникнути її виявляється справою абсолютно неможливою. Щоб ви не сказали, буде мати соціальний резонанс, а якщо соціальний, то й політичний. І так чи інакше, прямо чи опосередковано можна знайти політичний контекст у промовах любої людини більш-менш високого щабля. Тому, я вважаю, що святіший Кирило висловлювався як пастир і архіпастир, а при бажанні, як пише Апостол Павло, той, хто шукає привід, той знайде привід.
Бі-Бі-Сі: Наприклад, заяви про «Русский мир» у багатьох трошки неоднозначну реакцію викликали. От як би ви розуміли це?
Андрій Ткачов: Це питання тлумачення. Тому, що якщо ми скажемо про германо-романський світ чи колиску західної європейської цивілізації, чи, скажімо, про євроатлантичний світ і вимір про білу расу, про південь чи північ – там завжди можна знайти якісь конотації, які для когось здадуться образливими. В тому контексті, в якому Кирило висловлюється про «Русский мир», це, я думаю, нікого не ображає. Не мало би нікого ображати тому, що під «Русским миром» він має на увазі мир Менделєєва, Достоєвського, Барклая де Толлі, Суворова, Кутузова. Я вже не кажу про тих святих, які єднають цей географічно-духовний простір. Тобто, Києво-Печерський преподобний Серафім Саровський, Філарет Дроздов і так далі. Тобто, в якому контексті розуміти. Ви ж розумієте, що кожне висловлювання потребує тлумачення.
Бі-Бі-Сі: От ви сказали про колиску цивілізації. Навіть патріарх Кирило визнає, що православ’я прийшло в Москву з Києва. Чи не є це визнанням того, що саме Українська православна церква мала би бути центром і церквою-матір’ю для Російської православної церкви, а не навпаки?
Андрій Ткачов: Вона зробила своє, вона відіграла свою важливу роль в історії, і ми від цієї ролі не відрікаємось і не замазуємо історію. Але справа в тім, що естафета передається. Де сьогодні великі цивілізації древності? Вони передались. Де сьогодні древня Еллада? Демократична Греція далеко не тотожна Древній Греції Сократа і Платона. І Древній Рим Катона, Цицерона, Тіта Лівія не дорівнює сьогоднішній Італійській республіці. І сьогоднішні Україна і Росія так само змінилися, і ця естафета першості може переходити. Тому, ми визнаємо історичну роль Київської Русі, але було би безглуздо намагатися ХІ століття повернути в ХХІ.
Бі-Бі-Сі: От ви згадали Грецію. В Греції є своя православна церква. Чи не вважаєте ви, що Україна – велика держава – повинна мати свою, помісну православну церкву?
Андрій Ткачов: Справа в тім, що у цих питаннях завжди є ще третій – самий зацікавлений. Це – Господь Бог. Це живий учасник всіх цих процесів. І треба з ним ці речі коригувати. Якщо ми подумаємо, що ми самі зробимо те, що ми захочемо, то це буде хибно в самому корені. А те, що погано починається, погано й закінчується. Молитва, прохання у Бога, якщо ця воля співпадає з його волею, чому ні? Я не проти. Цей розкол, який стався в Україні, демонізував саму ідею автокефалії. Хоча сама ідея автокефалії цілком слушна і природна. Але для цього повинна бути єдність всього народу - і єпископат, і вірних, і монашествуючих. І цей консенсус має бути принесений Богу перед його святі очі як Вокс Популі. На сьогодні ми маємо розбурхану країну, і поки що про це рано говорити.
Бі-Бі-Сі: Наскільки комфортним для Української православної церкви Московського патріархату є доволі тісна така близькість з українською владою і показне сприяння владі саме цій церкви?
Андрій Ткачов: Ми святкуємо сьогодні пам’ять князя Володимира. Він не був ані єпископом, ані патріархом, ані монахом, ані священиком. Він був князем. І очевидно, що Бог піклується про серця царів для того, щоб через одного закликати інших. І там, де при владі стоїть людина, яка коригує свою волю з волею Божою, добре живеться людям. Тому, безумовно, церква хотіла би, щоб ті, що тимчасово керуються владою, поки живуть, поки їхня каденція продовжується, щоб вони прислухалися до церкви. В даному випадку ми маємо такий приклад. Я як пересічна людина дивлюся зі сторони і радію з того, що президент бере благословення в патріарха, а патріарх відноситься до нього як брат до брата во Христі. І вони розподіляють, так би мовити, яйця по різних кошиках. Політика політикою, а церква – церквою.
Бі-Бі-Сі: Чи, на вашу думку, Кирило сприяє єднанню українського православ’я, чи навпаки?
Андрій Ткачов: Якщо говорити про за сади євангельські, то сприяє. Безумовно, він з точки зору національної, політичної і певної тяглості історичної традиції не відповідає бажанням і прагненням усіх частин України і усіх її регіонів. Це цілком зрозуміло. Ми були довгий час в різних імперіях – Австро-Угорській, Російській, потім всі разом у Радянській імперії, і тому він дійсно не для всіх. Та й всім не можна догодити. Розумієте, навіть в Євангелії сказано, що якщо всі про вас скажуть добре, то горе вам. Горе, якщо всі будуть казати, що ви хороший. Тому, ясно, що є противники. Але з точки зору євангельських засад, жодне слово Кирила не йде проти Закону Божого.