Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Українська служба Бі-бі-сі: 'В житті шахтарів завжди є місце для дива'

BBC Україна, 25 серпня 2010, 11:38
0
3
Українська служба Бі-бі-сі:  В житті шахтарів завжди є місце для дива

Представник української гірничої профспілки каже, що ситуація із чилійськими шахтарями є унікальною.

Представник української гірничої профспілки каже, що ситуація із чилійськими шахтарями є унікальною, але такою, що спонукає завжди сподіватися на краще.

Президент Чилі Себастьян Піньєра оголосив, що всі 33 шахтарі, яких завалило у золоторудній і мідяній копальні і які перебувають там вже впродовж 17 днів, живі.

Державне телебачення Чилі повідомило, що на поверхню, прив’язуючи записки до робота, який дістався до завалу. Чилійські шахтарі перебувають на глибині 700 метрів.

Що відчувають ці люди? Розмовляючи з шахтарем, першим заступником голови Незалежної профспілки гірників Анатолієм Акімочкіним, наш кореспондент Фідель Павленко усвідомив, що, власне, і українські гірники вважають, що вціліти впродовж стількох днів на такій глибині – це, насправді, майже диво.

А. Акімочкін: У нас дуже багато випадків було. Ось десь 2 роки тому на шахті Карла Маркса була дуже дивна ситуація. Але там не завал був, а вибух газу. І всі думали, що люди загинули, а вони залишилися живими. І є випадки, коли люди знаходяться у завалах, і якщо там залишається можливість дихати, є повітря, то в деяких випадках вони залишаються живими, оскільки їх можна врятувати, пробравши до них тунель. Але в Чилі зовсім інша ситуація. Там інші шахти, ніж наші. І у нас не було таких випадків, щоб шахтарі були на глибині 7 кілометрів.

Бі-Бі-Сі: Ні, сама глибина 700 метрів. Але, розумієте, оцей шурф, яким вони спускалися, іде зигзагом. І якщо проходити так само, як вони йшли, напряму, це 700 метрів глибина. Але довжина проходу – 7 кілометрів.

А. Акімочкін: Ну, у нас теж далеко знаходиться ця довжина, тобто, далеко люди працюють. Коли вони спускаються по стовбуру в шахту, то їх робоче місце знаходиться на відстані до кількох кілометрів. Тобто, людина спускається по стовбуру, потім її везуть по штреку, і є такі випадки, коли вона працює на відстані 4-5 кілометрів від робочого місця. Але таких ситуацій, щоб вони були на відстані 7 кілометрів і залишились живими, у нас не було. Це дуже дивна ситуація.

Бі-Бі-Сі: А наскільки, до речі, відрізняється вугільна копальня від такої, в якій працювали оці чилійські гірники? Це золота і міднорудна копальня.

А. Акімочкін: Вугільна шахта набагато відрізняється від такої шахти, як золота та міднорудна. По-перше, вугільна шахта – це шахта, в якій є газ, є температура, є інші дуже небезпечні вибухові речі. І якщо вибухає газ, то дуже мало надій на те, що людина залишиться живою.

Бі-Бі-Сі: Тобто, в золоторудній шахті таких небезпек немає, так?

А. Акімочкін: Так, але вугільна шахта – це дуже небезпечна шахта.

Бі-Бі-Сі: Вас загалом здивував той факт, що людей знайшли чи, принаймні, підтвердження, що вони живі, знайшли аж через 17 днів, що люди і досі тримаються? Щоправда, у них є певні запаси їжі й води...

А. Акімочкін: Таких випадків я не пам’ятаю, щоб через 17 діб люди залишалися живими десь під завалами на такій глибині. Це дуже цікава ситуація. 17 діб – це дуже багато часу, і це дуже дивно, що люди живі. Для вугільних шахт це нереально. Якщо й були такі ситуації, то це було лише декілька діб, коли людей знаходили, і вони залишалися живими.

Бі-Бі-Сі: З точки зору психології, цим шахтарям зараз не кажуть, що рятувальна операція може розтягтися на кілька місяців, бо нема відповідного обладнання, щоби бурити новий шурф напряму до них. Це може затягтися до грудня, до Різдва. Чи, на вашу думку, правильно роблять рятувальники, що поки що цим людям, які живі і яким опускають харчі і воду, бо зробили невеличкий тунель 15 см у діаметрі, щоб, принаймні, якесь постачання харчів забезпечити, не кажуть, що сама операція може тривати кілька місяців, і їм, можливо, доведеться сидіти там під землею ці кілька місяців?

А. Акімочкін: Вони роблять дуже правильно. Тому, що коли людина знаходиться під землею у місці, до якого нема доступу, це в плані психології дуже правильно. Я думаю, якщо зараз сказати людям про те, що ця операція відбуватиметься так багато часу, у психологічному плані вони можуть не витримати. А якщо людина має надію на те, що вона залишиться живою, і коли її про це повідомляють, то я думаю, що це дуже правильно. Це ж замкнутий простір. І якщо людина знаходиться у ньому, з нею може відбутися будь-що.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах