Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Українська служба Бі-бі-сі: Як жити й працювати в вінницькій тюрмі

BBC Україна, 21 вересня 2010, 10:53
0
8
Українська служба Бі-бі-сі: Як жити й працювати в вінницькій тюрмі
Двокімнатний номер для побачень має основні зручності

В тюрмі під Крижополем для в'язнів - робота в полі, коти, папуги, психологи й можливість 'розібратися в собі' після колонії.

Різними за рівнем життя і свободи бувають навіть в’язниці.

В одній лише Вінницькій області є тюрми для довічників і з правом виходу за межі зони. В одній із колоній Вінниччини в Могилів-Подільському нещодавно збудували футбольне поле й фонтан.

У виправній установі неподалік Крижополя ув’язненні заробляють більше, ніж, приміром прибиральниця на волі. А умови після колоній суворого режиму новоприбулим видаються курортом.

Громадяни

"Тут немає такого – ти зек або ще щось там, тут все нормально. Все при тобі є: гроші дозволені, все дозволено. Адміністрація робить все, щоб ми відчували себе повноцінними громадянами України. Між нами немає рангу", - каже один.

"Я приїхав з іншої зони, різниця дуже велика, тут навіть нема чого грішити", - додає інший.

"Скаржитись нам нема на що, це не то, що я даю вам інтерв’ю", - підтверджує третій.

Два папуги, хом’як й кіт, як тут жартують, ув’язнений Мурчик – це набір для релаксації в’язнів. Кожен з них в м’якому кріслі під класичну музику може хоч щодня розповідати про свої переживання одному з двох психологів закладу.

"Засуджений коли приходить, він повинен отримати позитивні емоції, тобто не одне це все сіре буденне, а позитивні емоції, і людині стає трошечки легше на душі", - пояснює практичний психолог Марина Юрчик.

Після обов’язкового карантину вона психологічно готує новоприбулих із зон суворого режиму до тутешніх порядків. Можна виходити за межі установи і їздити до дому на свята, можна здобути фах і робити те, що більше подобається: працювати біля землі, доглядати худобу, рубати ліс чи обробляти деревину. А субота, неділя – вихідний.

Тюремні надої

Засуджений Швець Микола працює бригадиром підсобного господарства. Ще тут можна стати професійним трактористом, свинарем чи доярем.

Я запитую в нього: "Що у вас тут є, розкажіть, яка птиця?"

"Є 38 баранів, 11корів, 11 бичків, 60 гусей, 4 індюка, 28 курок. Надоюєм 40 літ. молока, за місяць виходить тонна молока", - розповідає Микола. "Начали ми з одної корови і з одного коня, а потом розвивалися, розширювалися. В нас є трактора, всі знаряддя, ми можемо самі собі орати, обробляти. Так же в нас земля 122 га, на яких у нас вирощуємо, щоб утримати засуджених, там, мука, крупа...".

Заступник начальника з господарської частини Анатолій Заноза запевняє, що все, що вирощують в’язні, потрапляє їм на стіл. Для асортименту почали розводити кролів. Велика худоба щодня разом з в’язнями й конвоєм іде на випас.

"Розібратися в собі"

Хто не відчуває себе селянином, ріже ліс або обробляє деревину. Олександр Трофимець упаковує на експорт в Польщу тирсо-брикет – паливо для камінів.

"Тут дали, чесно кажу, можливість розібратись у собі й поставити мету. В колонії такої можливості не було. Я дійсно можу щось робити. Красти не обов’язково. Можна все це заробити чесною працею, і спокійно сидиш. Все маєш. Суть ще й в тому, що ми звикаємо до волі, поступово звикаємо до спілкування з цивільними людьми. Коли виходиш з колонії, все в диковинку, бо закритий режим".

В установі такого типу в’язень може бути не більше п’яти років. Це останні роки після довгострокового покарання у колоніях суворого режиму. Таке переведення – це привілей, який в’язні заслуговують зразковою поведінкою. Уповноважений представник міжнародного комітету захисту прав людини Сергій Танасков каже, що українська кримінальна база багато покарань передбачає саме суворим режимом, тому найбільше, чого можуть дочекатись в’язні, – це "підняти рівень закритих колоній до такого рівня, який існує в Крижопільській колонії, це було б перший й дуже важливий крок, який могла б зробити держава для пенітенціарної системи".

На чай

Замість казарм тут гуртожиток з новими меблями, в кімнаті від трьох до п’яти чоловік. Кожне ліжко підписане прізвищем та ім’ям його власника, а на коридорі стенд з розпорядком дня, графіком чергування, прийому керівництвом і вітанням для іменинників.

Виконуювач обов’язків заступника начальника з виробництва Сергій Слизькоухий розповів, що всі 255 в’язнів забезпечені роботою, а їхня середня зарплата – 800 гривень. Цього їм вистачає, щоб виплачувати аліменти й інші стягнення, купувати в місцевому магазині чай та цигарки. Є й такі, що висилають гроші своїм сім’ям на волі.

"Ця установа на сьогоднішній день повністю спроможна сама себе окуповувати. На сьогоднішній день фінансування таких установ, як ця, - 30-40% від потреби, а можливо й менше, ми мусимо якось викручуватись", - каже він.

За цей рік в’язні, з урахуванням своєї платні, заробили для установи майже 4 мільйони гривень. За ці гроші адміністрація покращує їхній побут. Відкрили готель для побачень і дитячий майданчик – до багатьох засуджених дружини приїжджають з дітьми.

"Особисто я задоволена, що зараз ми в такому місці, це майже вдома", - каже одна з них.

"Дружина приїхала в гості на побачення вже п’ятий раз. Ось телевізор, душ, туалет", - засуджений Олександр Материнський робить екскурсію двокімнатним номером.

Він хвалиться, що вже менш ніж за місяць у нього після колонії суворого режиму, де він відбував покарання за співучасть у вбивстві, буде ще одна пільга. Він зможе добути решту терміну, працюючи в колонії, але живучи з дружиною й дітьми за її межами. Вже навіть підшукали житло.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах