Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Смаль про сатиру: цензури немає, є інтуїція

BBC Україна, 28 вересня 2010, 09:22
0
27
Смаль про сатиру: цензури немає, є інтуїція

Карикатурист Олег Смаль та Гарік Бірча, один із авторів сценарію фільму "Недоторкані", були гостями Бі-Бі-Сі.

Гостями п'ятничної програми Бі-Бі-Сі, в якій ішлося про політичну сатиру, були відомий карикатурист газети "Дзеркало Тижня", переможець багатьох міжнародних конкурсів карикатури Олег Смаль та Гарік Бірча, один із авторів сценарію сатиричного фільму "Недоторкані" і актор, що втілював у цьому фільмі "Ющенка".

У розмові, яку вела Світлана Пиркало, йшлося про те чи торкнулися зміни у суспільстві політичної карикатури й сатири взагалі? Як себе зараз почувають сатирики в Україні? Що є припустимим, а що ні, і чи має бути межа свободи для сатириків?

Бі-Б-Сі: Пане Смаль, ви карикатурист, якого багато хто знає в Україні, ви ще й переможець багатьох міжнародних конкурсів? Наскільки ця професія прибуткова?

Олег Смаль: Так, я перемагав у деяких країнах, але не так багато, як хотілося б. Дійсно є чимало конкурсів, які дають відносно непогані гроші. Взагалі я більше зосереджений на внутрішньому карикатурному ринку, що може і не зовсім правильно.

Бі-Бі-Сі: Гаріку, розкажіть трохи про себе, що і де ви робите?

Гарік Бірча: Я займаюся акторською діяльністю, яка сьогодні поширилася не тільки на мережі телевізорів, але і на всесвітню мережу Інтернет. Я маю на увазі проект “Недоторкані”, який має шалений успіх.

Бі-Б-Сі: Це був проект для телеканалу ТРК „Україна”, але він на ньому так і не вийшов, чи вам пояснили чому?

Гарік Бірча: Так, цей політично-сатиричний серіал знімався на замовлення ТРК „Україна”. А чому він не вийшов в ефір – є декілька причин, проте нам їх не пояснювали… Але мені здається, що якби він вийшов в ефір, то результати виборів могли б бути іншими. Принаймні, нам сказали, що один із політичних діячів так вважає.

Бі-Б-Сі: “Гумору зараз стало менше, гумористична програма “95-й квартал” припинила своє існування, часто показують старі записи, в яких висміюють попередню владу, – дописує наш слухач на сайт. - Жартам на владу, мабуть, поставлено жорстку заборону, хоча приводів для гумору хоч відбавляй”. Наскільки ви погоджуєтесь з цією думкою слухача, чи дійсно не можна сьогодні висміювати нинішню владу?

Олег Смаль: Мені, чесно кажучи, все одно, я почав активно малювати карикатури ще з горбачовських часів, і ні на день не припиняв малювати. Але я стежу за ринком карикатури і бачу, що деякі мої колеги мають добру інтуїцію, відчувають, коли треба малювати, а коли ні. Досить легко можна було малювати Ющенка і Тимошенко, тому що карикатуристи не дуже їх боялися. А от коли дивляться на Віктора Федоровича, то все ж таки вирішують, що може і не варто малювати у цей політичний момент … Ніякої цензури при цьому немає, це все інтуїція. Спинний мозок сам підказує, і ніяких вказівок тут не треба.

Бі-Б-Сі: Як думаєте, чому люди займаються такою самоцензурою замість того, щоб піддаватися творчим поривам?

Олег Смаль: Я думаю, що просто страшно, є певний генетичний страх. Людей так само можна виховати, вивести по Дарвіну таку собі м’ясомолочну породу, і люди будуть боятися.

Бі-Бі-Сі: Вважається, що влада не любить сатиру. Чи це дійсно завжди так, може є такий соціальний устрій, коли влада вважає, що її потрібно критикувати?

Олег Смаль: Нормальна влада не повинна надто звертати увагу на карикатури і не казитись через це. Карикатури – це просто невід’ємний елемент культури та преси. Але в нас чомусь так історично склалося, що карикатура на високопосадовця – це майже державний злочин. Знову ж таки, генетично сформувалося: якщо намалював щось на політика, який при владі, – то відразу поїдеш на Соловки чи далі.

Бі-Бі-Сі: Гаріку, ви часто були на телебаченні, брали участь в різних проектах, не лише у “Недоторканих”. Як поставився Ющенко до вашого персонажа Андрія Вікторовича, якого ви зіграли у цьому фільмі?

Гарік Бірча: Я дійсно беру участь у різних проектах: вони гумористичні, але зараз не пов’язані з політичною сатирою, і не через якусь цензуру, а просто попит став трохи менший. Тоді, раніше, відкрили всі шлюзи, і той же “95-й квартал”, ми та інші гумористи дуже завзято почали висміювати владу, або просто звертати увагу на політику з точки зору гумору. А зараз цензури немає, але перший невеличкий дзвіночок, мені здається, є. Бо прем’єр Микола Азаров сказав, що тепер все: на телебаченні або у пресі не буде жартів чи комічних історій про політику.

Бі-Бі-Сі: А як він збирається цього домогтися, він пояснив?

Гарік Бірча: Я не знаю, я чув, що він просто сказав, що такого не буде, дав таку вказівку. Мені здається, що це прояв слабкості нашої влади, бо якщо людина має почуття гумору, то вона може сміятися з себе.

Бі-Бі-Сі: А були такі політики, які сміялися і сприймали сатиру?

Гарік Бірча: Так, і я повинен зараз сказати величезний комплімент попередньому президенту. Якраз був фінал КВК 2005 року, в якому брала участь моя команда, і Віктор Андрійович був присутнім у залі. Під час гри була пародія у моєму виконанні на нього. Я можу сказати, що він дуже добре реагував: сміявся до сліз, також сміялась його дружина, люди поруч з ним (в тому числі Віталій Кличко). Після гри він навіть привітав всю нашу команду з чемпіонством, мені особисто потиснув руку, сказав, що цьому народному артистові треба вже давати якесь звання.

Бі-Бі-Сі: А ви чули якусь реакцію від прототипів Джулії Володимирівни і Федора Вікторовича?

Гарік Бірча: Розкрию маленький секрет - у Верховній Раді, здається, ходили такі чутки, що, мовляв, якщо ти не бачив “Недоторканих”, то ти вважаєшся людиною, так би мовити, неінтелігентною. Юлія Володимирівна, я думаю, це бачила, досить спокійно реагувала, так само як і Віктор Федорович. Тобто, ніхто не говорив, що це страшний серіал, або що наші пародії різкі чи неможливі, і їх треба заборонити – про таке мова не йшла.

Але стосовно того, що зараз менше жартують з політиків, і вони самі про це говорять, то це не дуже добре. Тим більше, що ми нікого не збираємось ображати, навіть допомагаємо їм бути такими, аби ними пишалися. Вони самі винні, якщо іноді заплямовують свій імідж.

Бі-Бі-Сі: Наскільки ефективно робити політичну сатиру на конкретних персонажів, чи не легше сатирикам говорити про узагальненого бюрократа, депутата? Чи у такому випадку буде втрата адресності політичної сатири?

Олег Смаль: Я вважаю, що політична карикатура має бути конкретною. Радянський досвід показує, що малювання бюрократів, котиків, зайчиків – ніякої користі не дає. А коли карикатура чіпляє конкретну персону - це краще, навіть якщо світ від цього не стане аж набагато ліпшим.

Бі-Бі-Сі: Останнім часом політики або просто діячі, коли озвучують конкретні звинувачення - не називають імен, кажучи: винні, мовляв, ті люди, яких ви всі прекрасно знаєте, і ви самі знаєте, хто стоїть за злочинами. Це така мода зараз, чи страх називати речі своїми іменами?

Олег Смаль: Все-таки дуже багато страху у нашій країні. От якщо говорити про історію карикатури, був один карикатурист в часи наполеонівських війн, він малював карикатури на Наполеона, і був підрозстрільним ворогом. Але у той же час він малював такі ж карикатури на короля Георга – і в Англії це було чомусь можливо. Хотілося б, щоб і у нас це було можливим, а не лише епізодично, раз у п’ятирічку.

Гарік Бірча: Я згоден, що у нас цей страх на генетичному рівні, мені навіть мої родичі казали: ти дивись там обережно, бо може бути всяке – ти ж знаєш історію. Так от я з цього приводу хочу сказати, що узагальнений образ українського політика або чиновника - це може і цікаво… Але коли ти вживаєш такий прийом як пародія – можна не називати імені політика, а голосом передати, хто він є, і з цього посміятися, зробити пародію такою, щоб вона не ображала людину. Коли це робиться професійно, і ми натякаємо нашим політикам на певні конкретні недоліки (яких вони і не помічали) – ми хочемо зробити їх кращими. Тому політики мають ставитися до цього з гумором і розумінням.

Бі-Бі-Сі: Тобто ви як дзеркало суспільства ?

Олег Смаль: Так, я думаю, що люди, які ідуть у політику - вони, як актори, ідуть на сцену. Вони вже не зовсім люди, вони символізують якісь державні дії, політику. І якщо в них кидають камінь – це не означає, що його кидають у конкретного Віктора Федоровича і Віктора Андрійовича, бо кидають у політику загалом.

Бі-Бі-Сі: Гаріку, ви казали, що один із персонажів вашого серіалу казав, що якби його показали в ефірі, то результати виборів були б іншими. Не хочете поділитися, хто це був, і чому він так казав?

Гарік Бірча: Я казав, що це не один із наших персонажів, а це один з політиків. На жаль, я його імені не знаю - чесно кажу. Бо всі три персонажі, яких ми висвітлювали у своєму серіалі, вони спокійно на це відреагували, і ніякого тиску з їх боку не було.

Бі-Бі-Сі: Але ж серіал не вийшов в ефір, то, мабуть, певний тиск був?

Гарік Бірча: Це питання до керівництва, можливо, вони спілкувалися з кимось. На диску, який продавався просто на розкладках з дисками, було написано: дивіться цей серіал, його не показують, бо він може вплинути на хід виборів. Але це, мабуть, був рекламний трюк.

Бі-Бі-Сі: Багато політиків дають поживу для сатири: і в Україні, і за кордоном. Як ви вважаєте, наскільки такі жарти шкодять політикові, його політиці, яку він намагається проводити?

Гарік Бірча: Мені здається, це не повинно відображатися ніяк на роботі політика. Інша річ, що деякі політики, часом наш президент, інколи потрапляють у кумедні ситуації – це може статися з кожним. Наприклад, давайте пригадаємо, коли зустрічали президента Росії Медвєдева, подув сильний вітер, і на Януковича впав вінок. Але це могло статися і з Медвєдєвим! На мій погляд, рівень самооцінки людини, поваги до самої себе виявляється у реакції на таке.

Бі-Бі-Сі: За твердженням деяких телеканалів, із адміністрації президента сказали не показувати ці кадри в ефірі. І можливо, цей аспект став важливішим у тій історії: не те, що впав вінок, а те, що були спроби не допустити його показу.

Гарік Бірча: Ну, це кумедна річ виникла: відбулось, то й відбулось, я до цього спокійно ставлюсь, наприклад.

Бі-Бі-Сі: А чи має право сатирик на знущання з політиків? Тобто привселюдно змішати його з якоюсь неприємною субстанцією, без жодного раціонального зерна, якщо просто йому цей політик не подобається?

Гарік Бірча: Я вважаю, що людина має право сказати, що їй не подобається цей політик. А казати, що він дурень - це вже образа.

Бі-Бі-Сі: Тобто ви вважаєте, що навіть у сатирі потрібно дотримуватися певних етичних стандартів?

Олег Смаль: Я теж погоджусь з цим, цензури не має бути, але повинна бути внутрішня культура. Не можна переходити на якийсь зоологічний, примітивний гумор. Наприклад, я завжди, коли малював, думав, чи міг би я це показати батькам, чи не було б соромно за свої карикатури.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах