Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Лужков: злети та падіння мера у кепці

BBC Україна, 28 вересня 2010, 14:05
0
9
Лужков: злети та падіння мера у кепці

За останні 20 років у політичній історії Росії змінилося практично усе: президент, правляча партія, державний гімн та конституція. Без істотних змін залишилося одне – фігура московського мера в кепці.

За останні 20 років у політичній історії Росії змінилося практично усе: президент, правляча партія, державний гімн та конституція. Без істотних змін залишилося одне – фігура московського мера в кепці.

Юрій Лужков народився у Москві у вересні 1936 року у родині робітника і після школи поступив в Інститут хімічної та газової промисловості. Зробивши успішну кар’єру у цій галузі, він вже в 28 років очолив один із відділів державного комітету з хімії.

В 1977-му майбутній мер став депутатом Московської міськради, а 1987-го тодішній перший секретар столичного комітету Компартії Борис Єльцин запропонував призначити його першим заступником голови міського виконкому.

На початку 1990-х років Лужков тісно співпрацював із одним із лідерів демократичного руху в СРСР Гаврилом Поповим – головою Московської ради та першим мером російської столиці.

У 1991-му з ініціативи Попова Лужков стає віце-мером та керівником столичного уряду. А 6 червня 1992 року після несподіваної відставки тодішнього керівника міста президент Єльцин призначив його мером - на цій посаді він без виборів залишався ще чотири роки.

Тернистий шлях у політику

Втім, в 1996 році Лужков показав, що користується підтримкою абсолютної більшості москвичів - тоді за нього проголосували майже 89% виборців. У 1999 році Юрій Лужков спробував конвертувати свою популярність в столиці в політичну кар'єру на федеральному рівні.

Разом з колишнім прем'єр-міністром Росії Євгенієм Примаковим він взяв участь у створенні партії "Отечество", яка різко критикувала президента Бориса Єльцина і закликала до його відставки.

А перед президентськими виборами-1999, коли Примаков мав балотуватися на посаду глави держави, московський мер постійно ставав героєм передач російського Першого каналу, які готував Сергій Доренко. Відомою стала фраза журналіста "здавалося б, до чого тут Лужков", якою супроводжувалися його гучні звинувачення.

Пізніше московський мер неодноразово вигравав судові справи проти журналістів, що звинувачували його в різних зловживаннях.

Кампанія проти Лужкова вщухла після відмови Примакова брати участь у президентських виборах. Московський мер, разом із значною частиною руху "Отечество - Вся Росія", підтримав кандидатуру Владіміра Путіна.

Персона нон-грата

Хоча московський мер входить у вищу раду правлячої партії "Єдина Росія" і очолює її столичне відділення, він завжди залишався осторонь від федеральної політики, зосереджуючись на московських проблемах.

Втім, при цьому він не соромився робити гучні політичні заяви щодо сусідніх з Росією країн.

У 2008 році Україна оголосила Лужкова персоною нон-грата, оскільки той сказав, що Севастополь залишається російським містом, і його необхідно повернути до складу Росії.

Московський мер також неодноразово ставив під сумнів законність передачі Україною всього Кримського півострова.

"У 1954 році Севастополь не увійшов до числа тих територій, які Микита Хрущов передав Україні, - заявив тоді Лужков. – І ми говоримо про те, що це питання залишилося невирішеним, ми його будемо вирішувати - на користь тієї правди, тих державних позицій, і того державного права, яке має Росія по відношенню до своєї військово-морської бази. Ми не хочемо розбрату між нашими державами, але ми хочемо говорити правду ".

Втім після приходу до влади президента Віктора Януковича Севастопольська міська рада попросила владу скасувати заборону на в'їзд Лужкова до України. При цьому депутати кримського міста зазначили, що "за ініціативи та за особистої участі Юрія Лужкова з бюджету Москви виділені засоби для будівництва житла для військовослужбовців та членів їхніх родин, побудовано дитячий садочок, нова школа, відремонтований Будинок офіцерів Чорноморського флоту".

"Під його патронатом створений чорноморський філіал МГУ. За безпосереднього сприяння мера у Москві працює Севастопольське земляцтво, - підкреслював голова Севастопольської міськради Валерій Саратов. - У Севастополі відкрито культурний центр "Будинок Москви". Тривають переговори щодо відкриття "Будинку Севастополя у Москві".

Влітку 2010 року Київ дозволив московському мерові приїхати в Україну – попри протести представників опозиційних партій.

До своїх головних досягнень на чолі московської влади Лужков відносить найнижчий рівень безробіття в Росії, рекордні обсяги інвестицій і, як він стверджує, загальне перетворення міста у сучасний мегаполіс.

Міська влада вважає своїм досягненням те, що столичні пенсіонери щомісяця отримують доплати від міської влади, а багато москвичів користуються "соціальною карткою", що дозволяє купувати їжу і товари першої необхідності зі знижками.

Багата дружина

Опоненти Лужкова стверджують, що під його керівництвом знищується історичний вигляд міста, а пам'ятники архітектури замінюють нашвидку спорудженими будівлями.

Неоднозначну реакцію архітекторів і мистецтвознавців викликали такі масштабні проекти міської влади, як відновлення Храму Христа Спасителя, встановлення гігантського пам'ятника Петру I, реконструкція Манежної площі та знесення магазину "Воєнторг".

Проти московської влади неодноразово висувалися звинувачення в корупції і централізації в руках окремих чиновників усіх столичних фінансових потоків.

У 2008 році журнал Forbes назвав дружину Лужкова Єлєну Батурину найзаможнішою жінкою Росії, оцінивши її статки в 4,2 млрд. доларів. З тих пір, за оцінками експертів, ця цифра дещо зменшилася: у лютому цього року журнал "Фінанс" оцінив статки Батуриної в 2,2 млрд. доларів, а Forbes у квітні - у 2,9 млрд. доларів.

Батурина, втім, завжди наполягала, що її комерційний успіх не має відношення до шлюбу з мером Москви.

У 2010 році над Лужковим – політичним ветераном і практично єдиною в Росії великою фігурою, що залишається на посаді з початку 1990-х років, - почали згущуватися хмари.

Позиціям московського мера явно не допоміг скандал навколо вирубки лісу в Хімках для будівництва федеральної автотраси з Москви до Санкт-Петербурга. Проект різко критикували екологічні організації, і президент Росії Дмітрій Медведєв призупинив його реалізацію на тлі масових акцій протесту.

Біда не приходить одна

Випробуванням для мешканців стали пожежі торфовищ під Москвою, через які столицю огорнув густий дим. Критики московського мера відзначили, що в період, коли міські служби намагалися боротися з вогнем, Лужков перебував у відпустці.

Але головні складнощі чекали Лужкова у вересні цього року, коли почався його заочний конфлікт з Дмітрієм Медведєвим. У своїй статті для "Російської газети" московський мер написав про "важку атмосферу" в суспільстві, на що президент порадив всім представникам влади "або брати участь у поліпшенні громадських інститутів, або переходити в опозицію".

Незабаром після заочного "обміну люб'язностями" з президентом підконтрольні державі федеральні телеканали практично одночасно випустили в ефір вкрай різкі документальні фільми про Лужкова, в яких проти мера і його оточення висувалися серйозні звинувачення.

Хоча Лужков пообіцяв знову подати до суду на авторів "викриттів", в умовах сучасної Росії подібна кампанія в пресі ніколи не буває випадковою і без наслідків не залишається.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Loading...

Корреспондент.net в соцмережах