Народжений в Україні Дем’янюк кілька десятиріч бореться зі спробами засудити його за нацистські воєнні злочини.
Іван (Джон) Дем’янюк, колишній американський робітник автозаводу, який народився в Україні, кілька десятиріч бореться зі спробами засудити його за нацистські воєнні злочини.
Судовий процес у Німеччині - очевидно, один із останніх над звинуваченими у злочинах Другої світової війни.
Іван Дем’янюк народився 3 квітня 1920 року в селі Дубові Махаринці у нинішній Вінницькій області.
Чоловік міцної статури, він працював трактористом і водієм вантажівки у місцевому колгоспі.
Мало що можна сказати про його життя до Другої світової війни.
Він вступив до Радянської армії, як і мільйони інших, і служив у Криму 1942 року, коли його захопили в полон німці.
За даними істориків, щонайменше три мільйони радянських солдатів загинули в німецьких таборах для військовополонених, багато хто – від голоду.
"Я би віддав свою душу за буханку хліба", - казав пізніше Дем’янюк на суді.
Під час суду в Ізраїлі у 80-х роках Дем’янюк твердив, що його утримували в таборі "Челмно" у Польщі до 1944 року, а потім перевели до іншого табору в Австрії, де він вступив до заснованих Німеччиною сил, які боролися з комуністами.
Німецька прокуратура намагається довести, що 1943 року Дем’янюк був охоронцем у концентраційному таборі "Собібор" у Польщі, де загинули десятки тисяч євреїв.
Після війни, за даними журналу Spiegel, Іван Дем’янюк жив у південній Німеччині, де працював водієм для організацій, які допомагали біженцям.
1952 року він з дружиною і дитиною емігрував до США. Там оселився в Клівленді й працював механіком на автозаводі.
Він отримав американське громадянство, але згодом у нього його забрали, коли суддя вирішив, що він подав у заяві неправдиві дані про воєнні роки.
Перший суд
1983 Ізраїль звернувся з проханням до США про екстрадицію Дем'янюка за звинуваченням у тому, що він, буцімто, працював охоронцем на ім’я "Іван Грозний" у концентраційному таборі "Треблінка".
1985 року США відхилили його апеляцію про депортацію. 1986 року суд в Ізраїлі підтвердив автентичність посвідчення Дем’янюка, з якого випливало, що він належав до підрозділу СС "Травники", члени якого працювали у концентраційних таборах на території Польщі.
Адвокати твердили, що посвідчення – підробка.
1988 року його засудили до смерті через повішання за злочини у таборі "Треблінка", проте через 5 років Верховний суд Ізраїлю скасував вирок, коли виявилося, що "Іваном Грозним" насправді був інший українець – Іван Марченко.
Дем’янюку повернули американське громадянство, і він повернувся до Америки. Але 2002 року його знову позбавили громадянства.
Американський суддя ухвалив, що є достатньо доказів, які свідчать, що Дем’янюк був охоронцем у таборі, якщо й не в "Треблінці".
Суд ухвалив, що його має бути депортовано до України, Німеччини або Польщі.
Другий суд
У листопаді 2008 року німецька прокуратура оголосила, що має досить свідчень, аби довести його причетність до вбивства євреїв у таборі "Собісор".
Йому висунули звинувачення у причетності до вбивства 27900 людей.
Він боровся проти депортації, його привозили до суду на ношах, але у травні 2009 року його таки депортували до Німеччини після того, як з’явилися кадри, на яких він іде без допомоги.
Адвокати в Німеччині знову заперечували автентичність посвідчення підрозділу "Травники", але німецький суд відкинув вимогу зупинити суд.
Судовий процес тривав майже півтора року.