Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Соціальний психолог: У парламенті відбуваються "племінні" бійки

BBC Україна, 19 травня 2011, 09:33
0
4
Соціальний психолог: У парламенті відбуваються  племінні  бійки
Фото: УНІАН
Конфлікт між Ляшком та Мартинюком

Сутичка між двома депутатами - це вже не далеко не перший випадок. Соціальний психолог Олег Покальчук аналізує, чому вони б’ються.

Два депутати українського парламенту – позафракційний Олег Ляшко і комуніст, перший віце-спікер Адам Мартинюк побилися.

Це вже не далеко не перший випадок сутичок між депутатами українського парламенту. Чому вони б’ються? Прокоментував Бі-Бі-Сі соціальний психолог Олег Покальчук.

Олег Покальчук: Битися людині взагалі притаманно. Як "політичній тварині", казав Аристотель. Тобто, тваринне, якщо не говорити про якусь негативну конотацію, воно в нас нікуди не поділося, і завдяки цьому ми живемо, розмножуємося і конкуруємо. Тому бійка, як примітивна форма конкуренції, абсолютно органічна для людської істоти. У пафосному розумінні це перетворюється у війни і політичні протистояння, а в примітивно родоплемінному це виливається в бійку.

Чому б’ються люди, про яких ви питали? Статус і можливості, якими вони володіють, дозволяють їм відчувати себе абсолютно безкарними. Це підлітковий тип поведінки. Можливо, навіть не підлітковий, а дитячий, за якого діти можуть робити все що завгодно, знаючи, що вони перебувають під охороною батьків або через їхній вік їм нічого не буде, що б вони не накоїли. Відповідатимуть за це не вони, а їхні батьки.

В цьому випадку, що б депутати не накоїли, відповідатимуть за них громадяни України. А вони як були, так і лишаються абсолютно безкарними. І це, звичайно, включає оцей давній пусковий механізм бійки, і знімає всі блокуючи механізми, які ми називаємо культурою, вихованням, цивілізаційністю тощо.

Бі-Бі-Сі: Тобто, ви хочете сказати, що у цьому випадку зіштовхнулися дві такі "безкарності"?

Олег Покальчук: Безумовно. Я думаю, що це навіть один тип безкарності. Оскільки, за статусом і, думаю, за статками вони приблизно одного рівня.

Будь-яка колотнеча всередині Верховної Ради – це, насправді, з’ясування стосунків всередині одного племені. Я, як психолог, можу вам про це компетентно заявити. Тому що плем’я, яке перебуває в стані пошуку їжі, збирання, самоідентифікації, розмальовування себе якимись татуюваннями чи ще чимось, воно, відповідно, виявляє свою поведінку в ритуальній агресії.

Розумієте, бійка "під куполом" - це зовсім інше, ніж це була би бійка, приміром, у Маріїнському парку цих двох людей. Вона би інакше виглядала, інший був би контекст, інші коментарі… Вона, безумовно, відбулася б теж, або і не відбулася, бо немає цього фрейму, немає цього стилістичного обрамлення, в якому вони змушені до такої поведінки.

Бо на вулиці вони абсолютно приязно один з одним спілкуються, ходять в гості, родичаються і немає ніяких проблем.

Бі-Бі-Сі: Чому ж такі бійки, як сталася у середу, вони трапляються порівняно нечасто?

Олег Покальчук: Це персонажі, які зацікавлені в якомусь типі поведінки.

Розумієте, скажу умовно. Візьмемо, приміром, Ріната Ахметова. Він у парламенті не з’являється, бо займається якимись цікавішими йому справами, і у нього немає гіперкомпенсаційної потреби доводити комусь своє "право сильного", чи пріоритетність через бійку.

Як правило, чубляться люди примітивні, або ті, яких більш хитрі люди посилають на демонстративну бійку, щоб довести українським легковірним громадянам, що ці люди відстоюють їхні інтереси.

Бі-Бі-Сі: Ви, власне, про це вже згадували. На телеефірах досить часто ледь не доходить до бійки, а по тому, як вимикаються телевізійні камери, ті ж люди, які щойно хотіли побитися, обіймаються і йдуть разом пити каву. Як це пояснити?

Олег Покальчук: Абсолютно типова картина. У ролі публічних персон вони повинні демонструвати певну поведінку. І ця поведінка включає в себе теж достатньо наївні уявлення їхніх виборців про певну принциповість, безкомпромісність і так далі, і тому подібне…

І виборець, як вони думають, чекає від них якоїсь радикальної поведінки і негайного реагування "не словом, а ділом".

Такий тип конфліктності він легше сприймається аудиторією. Коли люди б’ються, це як футбол, чи бокс, чи будь-яке шоу. Люди завжди можуть з приємністю вибрати чиюсь сторону, особисто не втручаючись у це. Людям, загалом, це діло подобається. Вони з цікавістю на це дивляться, бо все решта їм або незрозуміло, або дуже нудно. А бійка – це атракція, це цікаво.

З Олегом Покальчуком розмовляв Олександр Бондаренко.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах