Експерти кажуть, що лише одна із десяти зґвалтованих жінок звертається за допомогою до правоохоронців. Більшість бояться зізнатися навіть батькам.
Оксана Макар, яку троє чоловіків у Миколаєві заманили до себе додому, зґвалтували, а потім намагалися спалити, померла у Донецькому опіковому центрі.
Злочин, який на початку березня вчинили проти 18-річної дівчини, а також кілька інших резонансних справ, останнім часом загострили дискусію про зґвалтування та причетних до них у суспільстві.
І, хоча з року в рік міліція реєструє дедалі менше таких випадків, експерти стверджують, що в Україні лише кожна десята зґвалтована жінка заявляє про це правоохоронцям.
На тлі жорстоких злочинів лунають заклики посилити покарання, але фахівці вважають, що корінь цієї проблеми - не у правоохоронній системі, а суспільстві в цілому.
З початком весни в кримінальних хроніках засобів масової інформації почало з'являтися все більше повідомлень про жахливі випадки наруги над молодими дівчатами в різних регіонах країни.
Оксану Макар зґвалтували 10 березня. 15 березня у Сімферополі знайшли тіло 25-річної дівчини. Її спершу зґвалтували, а потім покинули на вулиці, де її покусали собаки. Від укусів жертва померла. Ще через тиждень після того у містечку Умань на Черкащині порушили кримінальну справу за фактом зґвалтування 19-річної студентки. А 22 березня в Авдіївці Донецької області у дворі закинутого будинку виявили тіло 18-річної дівчини.
Офіційно в Україні постійно реєструють меншу кількість зґвалтувань: за січень-лютий 2012 року їх було 156, за той самий період 2011-го - 170 і 206 у 2010-му. Але говорити про покращення ситуації, за словами речника міністерства внутрішніх справ Володимира Поліщука, недоречно:
"Це настільки тяжкий злочин, що говорити про певний прогрес - мовляв, у нас менше скоюють таких злочинів - мені здається, некоректно", - сказав Поліщук у коментарі ВВС Україна.
При цьому він визнає, що статистика не враховує латентну сторону питання. Нерідко жертви зґвалтування та їхні рідні - особливо в селах - приховують цей факт.
"Це явище більш соціальне: невіра у розкриття злочину міліцією, небажання іноді просто публічно про це говорити. Бо, якщо напишеш заяву, все село знатиме про це, наприклад", - пояснив речник МВС.
"Лише одна із десяти зґвалтованих жінок скаржиться в міліцію, - сказала ВВС Україна адвокат Тетяна Монтян. - Люди домовляються без суду. На жаль, більшість зґвалтувань відбуваються між знайомими. Тобто жінки раніше знали своїх ґвалтівників і нічого подібного від них не чекали".
"З чим пов'язано? Це суспільство. Це суспільні процеси, які відбуваються моральні, етичні", - висловився з приводу низки зґвалтувань міністр внутрішніх справ Віталій Захарченко.
Психотерапевт Тіна Берадзе також апелює до соціуму. Вона має конкретне пояснення, чому більшість жертв ґвалтівників не вимагають їхнього покарання. На думку фахівця, в Україні часто засуджують не злочинця, а саме його жертву:
"Після кількох моїх виступів щодо жахливого випадку в Миколаєві я отримала кілька страхітливих повідомлень, мовляв, ця дівчинка сама заслужила на те, що з нею трапилося. Знаєте, ніхто цього не заслуговує", - сказала психотерапевт у коментарі ВВС Україна.
Тіна Берадзе стверджує, що абсолютна більшість дівчат не розповідають про те, що з ними трапилося, бо знають, що самі ж в результаті виявляться винними. Побоюючись осуду, після зґвалтування жертва не може довіритися і розповісти про це навіть власним батькам:
"Це найжахливіше. Ми можемо змінити закони. Ми можемо якимось чином зробити покарання жорсткішим. Але якщо дівчинка не розповість про це, ми нічим не зможемо допомогти".
Гостра дискусія через резонансні зґвалтування спалахнула ще й тому, що в повідомленнях про них фігурували ті, кого в Україні називають "мажорами". Серед обвинувачених у справі Оксани Макар фігурують діти колишніх чиновників. В уманській справі фігурує син депутата обласної ради.
Після того, як двох затриманих у Миколаєві відпустили з-під варти, у місті відбулися акції протесту. Їхні учасники тримали в руках плакати із закликом "Віддайте цих покидьків нам!", а дехто навіть вимагав страти.
На хвилі обурення, що посилюється, і закидів щодо безкарності злочинців, деякі політичні сили в Україні почали говорити про радикальне посилення покарання за особливо тяжкі злочини.
Втім, юристи та правозахисники ставлять під сумнів його ефективність. Наприклад, керівник Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров наводить приклад 129 країн світу, які відмовилися від смертної кари.
"Статистика, як наука, підтверджує, що в тих країнах, де є смертна кара, не зменшується кількість тяжких злочинів. Як і в тих країнах, де вона скасована. І законодавче повернення в Україні права держави вбивати своїх громадян не принесе очікуваного ефекту", - переконаний правозахисник.
"Єдине, що можна зробити - у конкретній справі добросовісно проводити розслідування. Якщо вже жінка поскаржилася, то потрібно нормально проводити розслідування", - вважає Тетяна Монтян.