Науковці кажуть, що знайдені нещодавно рештки волохатого мамонта, які дуже гарно збереглися, можуть свідчити про те, що прадавні люди "викрадали" мамонтів у левів, які на них полювали.
Бернард Б'юїгс з організації Mammuthus придбав замороженого мамонта у мисливців за бивнями у Сибіру.
Минулого місяця вчені завершили попередній етап вивчення мамонта, якому дали ім’я Юка.
Поранення на його тілі свідчать, що на прадавнього мамонта полювали і леви, і первісні люди.
"Вже є явні ознаки боротьби не на життя, а на смерть між Юкою та великим хижим звірем – імовірно, левом", – каже провідний експерт-мамонтолог Деніел Фішер, професор університету Мічіган, США.
"Ба більше, у нас є здогадки, що люди, можливо, відібрали здобич у лева невдовзі після його полювання", – додає професор.
Якщо подальша робота Б'юїгса, професора Фішера та їхніх колег-науковців, які нині працюють в Якутську, підтвердить цю версію, то це буде першим матеріальним доказом того, що прадавні люди існували і у цій частині світу.
Мамонта Юку зняли спільно Бі-Бі-Сі та канал Discovery для фільму Волохатий мамонт: таємниці криги.
Зробивши аналіз зубів та бивнів, вчені дійшли висновку, що Юці було десь два з половиною роки на момент загибелі.
Решки зубів, бивнів та кісток є ключовим матеріалом для вивчення таких тварин як мамонти, оскільки саме ці частини тіла розкладаються дуже повільно.
М’які тканини (м’язи, шкіра та внутрішні органи) розкладаються набагато швидше, і їх дуже рідко знаходять серед решток мамонтів. Це означає, що все ж ключова інформація про прадавній світ губиться з плином часу.
Але у випадку з Юкою м’які тканини, як і волохата шкіра, залишилися майже неушкодженими, гарно зберігшись у крижаній труні протягом приблизно 10 тисяч років.
Професор Кевін Кемпбелл з університету канадської провінції Манітоба пояснює: "Це надзвичайно рідкісна знахідка, і вона має величезне наукове значення".
Одна з деталей, яка вразила вчених, – це волосся світло-полуничного кольору на шкірі Юки, додає професор Кемпбелл.
Учені ще п’ять років тому припустили, що мамонти мали світліший колір волосся на шкірі, але це припущення спиралося на аналіз ДНК кісток з решток мамонтів.
Юка є прямим доказом того, що волосся у мамонтів і справді було світлішим.
Професор Кемпбелл каже, що знахідка Юки дасть багато матеріалу вченим, які тепер чіткіше зможуть зводити разом наукові дані, отримані на підставі вивчення ДНК, та наочні дані, які дає гарно збережене тіло мамонта.
Цей зв’язок дозволить науковцям зробити висновки про те, який спектр кольорів мали, скажімо, очі та волосся у популяції мамонтів.
Професор Фішер погоджується, що знахідка і справді унікальна: "Це все одно, що хтось вам дав чийсь щоденник чи старі записи, а раніше ви не мали змоги почитати рукописні документи".
Напади левів
На тілі Юки видно подряпини, що загоїлись, і вони можуть свідчити про попередній напад лева на мамонта у його короткому житті.
Однак, на його тілі є й глибокі подряпини, які не встигли загоїтись, і вони можуть свідчити про пізніший напад другого лева – або незадовго до смерті Юки.
Побачивши нещодавно зламану ногу, професор Фішер припустив, що Юка, ймовірно, намагався втекти від нападників.
Коли вчені говорять про левів в цьому випадку, то мають на увазі вид Panthera leo spelea, який давно вимер і був пращуром африканських левів. Сибірських левів прийнято також називати євразійськими печерними левами, а жили вони в той же час, що й мамонти.
"Чи знали ми, що леви полювали на мамонтів? Ну, можливо, ми припускали це. Але чи очікували ми побачити такий явний доказ полювання левів на мамонтів? Ні! Але ось маємо його", – пояснює професор Фішер.
На сучасному африканському континенті леви подекуди нападають на малих слоненят, і ті мають подібні поранення, що й на тілі мамонта Юки.
Зазвичай при нападах леви підбираються знизу від живота слоненяти, кусають за нижню частину обличчя біля рота, щоб задушити його, а потім перегризають його хобот.
Однак хобот Юки не зазнав ушкоджень, натомість є сліди незначних поранень на шкірі довкола обличчя.
Череп, хребет, ребра і таз відсутні в тілі Юки. Череп і таз знайшли поруч з тілом, проте більшість хребта та три чверті ребер відсутні.
Втручання людини
Кожен зубчастий слід на тілі є мамонта є порізом довжиною 15-30 сантиметрів – виглядає ніби "людина втрутилась з чимось подібним до пили", і також є "деякі вражаючі шрами" на кістках ніг, зауважує професор Фішер.
"Ми багато разів питали людей, які знайшли мамонта, чи не вони це зробили. Вони відповіли: "Ні! Ми не виймали наших ножів". Це може свідчити про певні контакти людей, мамонтів та левів у той час", – каже науковець.
"Чи то люди використовували левів для полювання на мамонтів, а потім їх відганяли від здобичі... Чи так воно було? Я не знаю достеменно, але я про це не думав, допоки не побачив наочне свідчення".
На підтримку цієї здогадки наводиться приклад племені Доробо в Кенії, яке довело до досконалості практику викрадання здобичі у левів.
"Кожен знайдений мамонт відкриває нам щось нове, але Юка дав стільки ґрунту для наукових досліджень своєю смертю на арктичних просторах Сибіру", – каже професор Фішер.
Професор Аліс Робертс була зі знімальною групою, яка працювала, коли Юку викупали у сибірських мисливців.
"Є деякі незрозумілі речі. Ми маємо встановити, чи мало місце людське втручання в час, коли Юка загинув, чи люди втручались вже набагато пізніше. Якщо люди втручались у час смерті, це означає, що Юка є дуже важливим екземпляром, бо існує дуже мало мамонтів, які вказують на прямий зв’язок між ними та людьми", – каже професор Робертс.
Вона додає, що було навіть "боляче" дивитися на мертве тіло Юки:
"Відчуття таке, що він ніби ось щойно помер – так гарно збереглося тіло".