Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС Україна: Донбас. Шахти - на порозі закриття, шахтарі - на грані вибуху

BBC Україна, 24 квітня 2012, 11:58
0
3
ВВС Україна: Донбас. Шахти - на порозі закриття, шахтарі - на грані вибуху
Фото: УНІАН
Через два роки президентства Януковича шахтарі почали працювати "на склад"

Державні шахти на Донбасі перебувають на межі зупинки через те, що не знаходять покупця для своєї продукції. Склади переповнені вже видобутим вугіллям, а працівники отримують мінімальну зарплату.

Усе це відбувається при тому, що нинішня політична еліта всіляко підкреслює свої зв’язки із "шахтарським регіоном", бюджетне фінансування вугільної галузі зросло до 8 мільярдів гривень, а міністр енергетики обіцяв, що за рахунок використання вітчизняного вугілля Україна зможе скоротити імпорт російського газу на 6 мільярдів кубометрів.

Донбас працює на склад

В середині березня цього року 1700 робітників державного підприємства "Дзержинськвугілля" - тобто кожного третього – відправили в позачергову відпустку. Причина – відсутність збуту палива. Майже три місяці поспіль гірники працювали "на склад": гори видобутого вугілля зайняли майже всі вільні майданчики шахт. Ситуацію ускладнювалася тим, що коксівне вугілля під відкритим небом могло самозайнятися і стати джерелом небезпеки для міста.

"Хочу підкреслити, що проблема із невідвантаженням коксівного вугілля лежить набагато глибше, - пояснював у березні генеральний директор "Дзержинськвугілля" Дмитро Житльонок. – Останнім часом суттєво змінилася кон‘юнктура ринку металопродукції. На сьогодні потреба металургів у вугіллі марки "Ж" практично нульова. Тим не менше, пошуками виходу із ситуації, що склалася, серйозно займаються у Міненерговугіллі. Досягнуто домовленості, що трейдери викуплять усе видобуте вугілля нашого підприємства".

Розриви у ланцюжку "вугілля-кокс-метал"

У середині квітня голова Донецької обласної державної адміністрації Андрій Шишацький повідомив, що вугільне об‘єднання поновило роботу, причому певний час воно відвантажуватиме більше палива, ніж видобуватиме. За чотири тижні вимушеного відпочинку шахтарі не втратили в зарплаті, але гарантії, що ситуація не повториться, немає.

"Все залежатиме від ринкової кон‘юнктури, яка складатиметься в галузі гірничо-металургійного комплексу. Наприклад, попит на коксівне вугілля збільшиться, якщо стануть рентабельними ціни на метал", – зазначив керівник області.

Підсумки роботи металургів поки мало оптимістичні. За даними Української асоціації сталеплавильників, у першому кварталі виробництво сталі знизилося на 5% порівняно з таким же періодом минулого року, виробництво прокату – на 12%. На думку віце-президента асоціації, професора Донецького національного технічного університету Олексія Смирнова, така тенденція означає те, що власники металургійних підприємств роблять ставку на напівфабрикат, а не на готову продукцію.

Зростає й імпорт коксу – майже втричі проти минулого року, кажуть в асоціації сталеплавильників. Тоді як надходження вітчизняного вугілля на коксохімзаводи в першому кварталі цього року знизилися майже на чверть, порівняно з рівнем 2011-го.

Робітникам Донецької вугільної енергетичної компанії цього року вперше за багато місяців затримали зарплату: останні виплати за лютий гірники отримували в березні. Власних коштів для того, аби розрахуватися із шахтарями, компанії не вистачає. Бракує і коштів на технічне переоснащення шахт і підготовку нових лав. А немає грошей – немає і вугілля, і зарплати.

Свій до свого по своє

Приватизація енергокомпаній та металургійних заводів призвела до того, що ті купують вугілля здебільшого у "своїх" шахт. Найбільші проблеми зі збутом видобутого вугілля – у державних та невеликих приватних шахт, не пов‘язаних із металургійними чи енергетичними холдингами.

Вертикально інтегровані структури, як-то ДТЕК, Група Метінвест чи Донецьксталь, мають у своєму складі вуглевидобувні підприємства і забезпечують більшу частину потреб у паливі своїми силами. Через падіння обсягів виробництва на металургійних комбінатах коксівне вугілля "зі сторони" стає непотрібним. А після широкої приватизації обленерго, коли генеруючі потужності переходять до приватних рук, перерозподіляється і ринок енергетичного палива.

"Так зване перевиробництво вугілля створене штучно, - заявив у коментарі ВВС Україна голова Незалежної профспілки гірників Донбасу Микола Волинко. – Просто змусили знижувати ціну. Якщо за попередньої "поганої" влади ціна коксівного вугілля доходила до 2 тисяч гривень за тонну, то зараз – близько 860 гривень. Особливо це позначилося на роботі приватних шахт. Деякі власники кажуть: мовляв, якщо так і далі піде, не буде з чого і тарифну ставку робітникам заплатити. Все, що йде із держбюджету, все одно повертається в "сім‘ю". Тому що всі виділені кошти проходять через їхні фірми".

На запитання про соціальні наслідки цієї проблеми та настрої в колективах співрозмовник відповів так: "Настрій такий: ех, піти би побитися, та нехай хтось за мене піде… Всі, хто крутиться навколо вугілля, - всі жирують. А у шахтаря ледь-ледь до 5 тисяч середня зарплата доходить. Але чинити спротив поки не хочуть".

Волинець: шахтарі дуже розчаровані

Член парламентського комітету з питань енергетики, депутат від БЮТ та голова Незалежної профспідки гірників України Михайло Волинець в інтерв’ю ВВС Україна підтвердив, що вугільні підприємства, попри заяви влади і потужне фінансування, не тільки не розвиваються, але й перебувають на межі зупинки.

Михайло Волинець: На складах вугільних шахт дійсно залишається не тільки енергетичне вугілля, але й вугілля найцінніших марок - "К" і "Ж" - це коксівне вугілля. Водночас вугілля тих самих марок імпортується широким потоком із Росії та США, - близько 9-10 мільйонів тонн. Така ситуація призводить до того, що український ринок вугілля демпінгується, ціни падають. Крім того, на складах якість цього вугілля суттєво погіршується, воно самозагоряється. Збагатити його вже буде надзвичайно важко. Це призводить до того, що нині зарплата на державних шахтах виплачується переважно за рахунок бюджетних коштів, коштів державної підтримки вугільної галузі. Тобто, за це розплачується вся країна. Якщо так триватиме ще кілька місяців, то галузь опиниться на критичній межі.

ВВС Україна: А що із цим можна зробити? Не можна ж змусити власників металургійних заводів купувати дорожче українське вугілля замість дешевшого імпортного, особливо зараз, коли і для металургів світова кон’юнктура не є сприятливою?

Михайло Волинець: Давайте подивимося на ще гірші часу - у 2008 рік, коли криза надзвичайно вдарила по економіці. Тоді прем’єр-міністр Юлія Тимошенко зібрала представників гірничо-металургійного комплексу і видобувної промисловості, і сформулювала зрозумілі правила: з боку держави металургам були надані преференції на електроенергію, на залізничні перевезення, а ті, у свою чергу, взяли зобов’язання брати вугілля українського видобутку, і це дозволило не знижувати на нього ціну. Крім того, держава виділили бюджетні кошти конкретно на закупівлю вугілля, яке було закуплене для державних теплових електростанцій. У такий спосіб було врятовано і вугільну галузь, і зарплата шахтарям виплачувалася не з бюджету, а із зароблених ними коштами. А зараз шахти перебувають на межі зупинки. Наприклад, об’єднання "Макіїввугілля" за минулий місяць виплатило із бюджетних коштів зарплати на 170 мільйонів гривень, а все вугілля цінних марок, видобуте на шахтах об’єднання, знаходиться на складах. От і весь підхід. Тобто, влада декларує турботу про шахтарів і вугільну галузь, а вони живуть на мінімальні виплати у 888 гривень при тому, що зараз мінімальна зарплатня вже 1073 гривні.

ВВС Україна: А в чому тоді взагалі полягає сенс підтримки вугільної галузі? Наприклад, згідно із ухваленими нещодавно змінами до бюджету, дотації на цю галузь збільшені до 8 мільярдів гривень. Тобто мільярди платників податків іде на підприємства, які не можуть реалізувати свій товар.

Михайло Волинець: Це відбувається через розбалансованість економіки і викривленість балансу енергоносіїв. Простіше постачати дорогий російський газ, бо споживачі заплатять за все. А у вугільну галузь треба інвестувати так, щоб вона розвивалася. А без цього вона, звісно, буде тільки занепадати. Маючи запаси вугілля на 400 років, ми маємо постійні проблеми із енергетичною безпекою. Зараз було б достатньо у кожну шахту вкласти від 350 до 500 мільйонів гривень, аби вони успішно працювали далі. Але для цього спочатку треба розібратися: скільки нам треба газу, мазуту, і скільки вугілля. І у людей була би робота не тільки на шахтах, але й на машинобудівних підприємствах, які зараз теж стоять.

ВВС Україна: На початку року ми чули від міністра енергетики про те, що за рахунок українського вугілля ми можемо знизити імпорт російського газу на 6 мільярдів кубів. Чи Вам відомо, чи щось рухається у цьому напрямку?

Михайло Волинець: Нічого нікуди не рухається. Якщо коксівне вугілля не беруть, то енергетичне тим більше. А шахти ще в гіршому стані, ніж були півроку тому. І це навіть не стільки вина Бойка, як міністра енергетики, а влади в цілому, бо вугільна галузь ніколи не існує сама по собі, автономно. Із вугілля ми виробляємо 60% теплової енергії, 25% електроенергії, а також вугілля використовується у металургії. Є ще інфраструктура, яка все це пов’язує. І вугільна галузь, так само, як і металургія, може стати як базою відновлення економіки, так і потягти всю економіку до прірви.

ВВС Україна: Так, але так само, як зараз український кокс не купують приватні металургійні заводи, так і енергетичне вугілля не стануть, очевидно, купувати теплоцентралі та обленерго, коли стануть приватними. Більше того, здається, у більшості металургійних заводів та енергетичних підприємств власники можуть бути ті самі, і вони купуватимуть вугілля або зі своїх шахт, або там, де їм вигідно, а не від державних шахт.

Михайло Волинець: Так, наприклад, приватна компанія ДТЕК (входить до фінансово-промислової групи СКМ, контрольованої Рінатом Ахметовим - ред.). Вона чи не єдина компанія, яка інвестує у видобуток. Але вони це роблять для своїх шахт, тобто шахт, які також входять до їхньої власності. І вони не беруть вугілля із державних шахт, за винятком вугілля із Львівської та Волинської областей. Оскільки вони є вертикально-інтегрованою компанією, вони видобувають енергетичне вугілля, споживають його на підконтрольних теплоелектростанціях, цю електроенергію спрямовують на свої ж підприємства, наприклад, ті ж машинобудівні заводи, на які сталь і чавун постачається так само із підприємств групи. Тобто, вони працюють у своєму замкненому циклі, і вони переживуть кризу. Державні шахти, можливо, витягнуть за рахунок бюджету, за рахунок платників податків. А от приватні шахти, де власники найбільше вкладали у переоснащення, вони не переживуть, бо у них ніхто не бере вугілля, або беруть за демпінговими цінами, і галузь стане ще більш монополізованою, і, врешті, в енергетиці залишаться один-два монополісти, які вже повністю диктуватимуть свою волю і ціни на ту ж електроенергію для всіх.

ВВС Україна: А що з цього приводу думають на Донбасі, які настрої у людей, адже при владі команда, у якій є і багато виходців із того регіону, і яка декларувала підтримку і регіону, і вугільній галузі?

Михайло Волинець: Давайте подивимося ширше - зараз з’ясувалося, що насправді ніхто ані зі Львова, ані з Києва не грабував Донбас. У Києві зараз ті, хто вийшов з Донбасу, а на Донбасі легше не стало. І шахтарі дуже розчаровані, і вони на межі соціального вибуху. Бо те, що зараз - це парадокс, коли шахтарі видобувають вугілля, а взимку мерзнуть від того, що немає опалення і гарячої води. Будь-яке шахтарське містечко - це "Сталінград", звідки люди намагаються втекти. А у тих, хто залишається, замерзлі труби, каналізація, і які виживають лише як пробивають стіну на вулицю і встановлюють буржуйку. На це варто подивитися, аби зрозуміти, до якого стану може бути доведене життя у всій країні на прикладі Донбасу і шахтарських регіонів.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах