Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС Україна: "Червоні" вулиці. Ленін досі домінує на мапі України

BBC Україна, 15 червня 2012, 21:02
0
14
ВВС Україна:  Червоні  вулиці. Ленін досі домінує на мапі України
Фото: AFP
Ленін, чиє тіло зберігають у Мавзолеї в Москві, продовжує жити у назвах численних українських вулиць

Щонайменше 4,5 тисячі центральних вулиць українських міст і сіл досі носять ім'я Володимира Леніна.

Такі цифри навела редакція сайту texty.org.ua, провівши за порадою свого читача власне дослідження назв населених пунктів України.

Як виявилося, через понад 20 років після розпаду Радянського Союзу вулиць, названих на честь тоталітарних лідерів чи радянської епохи загалом, у 20 разів більше, ніж пов'язаних із незалежністю.

Візуалізувавши результати своєї роботи, журналісти створили карти, які одразу зарябіли численними червоними цятками радянських топонімів.

Незалежність - на задвірках

Для створення карти її автори використовували інформацію із відкритих джерел - довідник про адміністративний устрій України, який є на офіційному сайті Верховної Ради, а також інформацію із сайту openstreetmap.org.

За центральну в кожному населеному пункті визначили вулицю, на якій розташований обраний орган влади - місцева рада. Після того, як ентузіасти зібрали назви, їх поділили на три групи - радянські, пов'язані із незалежністю та нейтральні.

"Що таке радянські назви? Те, що дуже чітко пов'язане із комуністичною і соціалістичною ідеологією. Тобто, вулиці Радянські, Комуністичні, Комсомольські, Леніна - це все ідеологічно пов'язані речі. І також фігури, пов'язані цією ідеологією - Калінін, Свердлов, Дзержинський і так далі", - пояснив ВВС Україна один із редакторів сайту Анатолій Бондаренко.

До епохи незалежності віднесли вулиці та площі, названі на честь цієї події, а також такі, що містять слово "свобода", і вулиці, які носять імена провідників українського визвольного руху - всього, що ніяким чином не могло з'явитися на карті за радянських часів.

Таким чином, понад 52% всіх назв апелюють до епохи СРСР, трохи більше 45% мають нейтральну конотацію і лише 2,4% стосуються доби незалежності України.

Лідерами за кількістю радянських назв є Вінницька, Кіровоградська та Житомирська області, у яких ім'я Леніна носять багато сіл. "Незалежних" назв найбільше в західних областях, і не виявлено жодної - у Криму.

Загалом, центральні вулиці в Україні найчастіше мають такі назви: Леніна, Радянська, Миру, Жовтнева, Гагаріна, Перемоги, а також Центральна, Шевченка, Шкільна і Молодіжна. Вулиць Сталіна у центральних частина міст і сіл не виявилося.

"Совок" і потворний гібрид

Автори карт кажуть, що не претендують на науковість своєї роботи і попереджають, що вона охопила не всі назви, оскільки у парламентському довіднику є тільки 20 тисяч назв центральних вулиць.

"Коли дивишся на готову мапу, ситуація показує, що ми фактично зовсім не відійшли від того, що називається "совком", - сказав Анатолій Бондаренко. - Багато хто може сказати, що це не дуже важливо. Я вважаю, що це хоч і не головна проблема, але є індикатором тих проблем, які існують в суспільстві. Значною мірою наша ідентичність досі залишається радянською. А за таких обставин ми не можемо рухатися вперед. Ми є якимось таким досить потворним гібридом, заснованим на радянській ідентичності".

Головною метою, за його словами, було загострити увагу на суті радянських назв в Україні: "Одна дівчина написала нам, що в селі на Поділлі залишається вулиця Леніна - людини, яка організувала більшовицький переворот, що зрештою призвів до Голодомору, і тут само, біля цієї вулиці, занедбане кладовище часів Голодомору із горбками - навіть без хрестів".

Журналіст переконаний, що назви вулиць необхідно змінювати. Досі, як демонструє практика, це виявлялося непростою задачею. Серйозно цю дискусію підняли у період президентства Віктора Ющенка. Сам він казав, що Україну слід "вдягнути у нову сорочку", і запевняв, що готує закон, який покликаний "очистити ландшафт України".

В результаті світ побачили лише кілька указів президента, які закликають "активізувати роботи з демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також з відповідного перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів".

Певні спроби були і в парламенті - наприкінці 2009-го року депутати Іван Заєць та Ярослав Джоджик запропонували законопроект про заборону комуністичної ідеології та ліквідацію символів тоталітарного і комуністичного режимів.

В тому документі у переліку тоталітарних символів були також назви вулиць, площ, підприємств, установ та організацій, у яких використані імена діячів КПРС, назви СРСР, або пов’язані з Жовтневим переворотом 1917 року в Росії, а ще назви, пов’язані з партійними з'їздами. Втім, той законопроект відхилили.

Натомість, Комуністична партія України у березні цього року запропонувала законодавчо заборонити місцевим органам самоврядування перейменовувати вулиці, названі на честь військовослужбовців, які здійснили героїчні подвиги під час Другої Світової війни, а також на честь подій того періоду.

Назад у Радянський Союз

Серед того, що поки що вдалося змінити, в основному назви цілих населених пунктів - Сталіно на Донецьк, Жданов на Маріуполь, Ворошиловград на Луганськ, Комунарськ на Алчевськ, Червоноармійськ на Радивилів.

Напередодні двадцятої річниці Акту проголошення незалежності України парламентові пропонували змінити ще кілька десятків назв міст, а також перейменувати Дніпропетровську область в Січеславську, а Кіровоградську в Єлисаветградську. Але більшість із цих пропозицій досі лишилися на папері.

"Процедурно змінити топонімічну назву, дійсно, це значні процедурні труднощі", - сказав у коментарі ВВС Україна директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Зміна назви вулиці тягне за собою не лише прикручування нових табличок на будинках, а й корективи усіх документів, карт, а також необхідність нового штампу у паспортах усіх людей, що проживають за тією адресою, і правки паперів установ, які там зареєстровані.

"Але людям треба пояснювати, що це необхідно - для того, аби зберегти в пам'яті оці злочини тоталітарного режиму, щоб ніколи такого не повторювалося у майбутньому, - вважає Олександр Сергієнко. - Топоніми, якими є назви вулиць, є дуже міцними в громадській свідомості. Тому, імовірно, що треба в першу чергу викинути ці назви".

Досвід боротьби із символами комунізму, вважають експерти, можна запозичити у інших європейських країн. На приклад, у Чехії, яка розпрощалася із ними фактично одразу після падіння Союзу.

У 2009 році тодішній президент Польщі Лех Качиньський підписав закон, що передбачає кримінальну відповідальність за володіння або придбання комуністичних символів. Карна відповідальність за використання символів комунізму запроваджена також у Литві, де його прирівняли до нацизму.

Втім, в Україні цей процес значно ускладнений політичними реаліями. У Запоріжжі комуністи навпаки відновили пам'ятник Йосипу Сталіну. На початку 2012-го року влада містечка Умань на Черкащині відмовилася перейменовувати центральну площу Леніна на площу імені генерала Ольшевського, а в самих Черкасах голосів міської ради забракло, аби вулицю Енгельса перейменувати на вулицю Чорновола.

У Харкові пам'ятник Леніну "демонтували" лише на кадрах реклами до Євро-2012. В Києві, попри ініціативу комісії міськради з питань культури і туризму замінити ці назви, досі існує чотири вулиці Леніна, а в центрі міста стоїть пам'ятник тоталітарному лідерові.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах