Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

BBC Україна: Німеччина проти Франції: наступна битва в єврозоні?

BBC Україна, 27 червня 2012, 21:34
0
38
BBC Україна: Німеччина проти Франції: наступна битва в єврозоні?
Фото: АР
Чи зможуть домовитися Меркель та Олланд?

Лідери країн ЄС цього тижня обговорять пропозиції щодо більшої єдності країн єврозони на тлі пошуків виходу з кризи. Але чи не станеться так, що глибша інтеграція призведе до розвалу єврозони?

Лідери країн ЄС цього тижня обговорять пропозиції щодо більшої єдності країн єврозони на тлі пошуків виходу з кризи. Але чи не станеться так, що глибша інтеграція призведе до розвалу єврозони?

Якщо Ви думали, що грецька та іспанська кризи достатньо налякали єврозону, уявіть собі інше: єврозона розділиться на непримиренні групи, Франція та Німеччина опиняться по різні боки барикад, а суперечка про порятунок єдиної грошової одиниці ЄС виллється у дискусію на тему, скажімо, чи має право Франція володіти ядерною зброєю.

Цей сценарій європейські лідери відкинуть як абсурдний, принаймні, публічно. Партнерство між Францією та Німеччиною було основоположним для об’єднаної Європи. Відвернення конфлікту між двома країнами стало поштовхом до інтеграції в Європі після Другої Світової війни.

Але послухайте провідного гарвардського політолога Дані Родріка, який вважає, що за п’ять років єврозона зменшиться до групи країни, згуртованих довкола Німеччини, і існує лише "50% ймовірності того, що Франція буде у цій групі".

А Девід Марш, історик, який займається історією євро і є співголовою групи, до якої входять представники центробанків країн ЄС та фінансових установ континенту, каже, що битва за долю єдиної валюти "буде вестися по лінії ріки Рейн. Яким шляхом піде Франція, яким шляхом вирішить йти Німеччина - я не знаю!"

Отже, як може статися, що єврозона опиниться на межі розколу?

Все це пов’язано, як це не парадоксально звучить, зі способом виходу з нинішньої кризи єврозони, а також значним поштовхом до глибшого економічного та політичного союзу.

На порядку денному саміту ЄС в Брюcселі цього тижня - план створення міністерства фінансів Європейського Союзу, яке би мало найвищі повноваження щодо державних бюджетів країн єврозони.

На тлі тиску з боку фінансових ринків, а також розчарування населення країн, яке зростає через необхідність суворо економити, всі погоджуються з тим, що зміни потрібні.

Лорд Мендельсон, колишній комісар ЄС та провідний британський прихильник євро, сказав мені: "Я не думаю, що єврозона в тому вигляді, як вона створена і запрограмована нині, а також її країни-члени є конкурентноспроможними... Або країни-члени мають змінити свою поведінку, або сама єврозона має змінити правила гри".

Нині вся увага прикута до Німеччини, яка є головним донором єврозони і чия підтримка є ключовою для успіху єдиної грошової одиниці у майбутньому.

Німецький канцлер Ангела Меркель сказала, що її країна віддана ідеї збереження єдності єврозони. Для цього єврозона рухається до тіснішого фінансового союзу з колективною відповідальністю за борги країн єврозони.

Але Німеччина наполягає на суворому дотриманні домовленостей – таких, які матимуть значні політичні наслідки. На це хтось - серед них і Франція! - можуть не погодитися.

Президент німецького Бундесбанку Йєнс Вейдманн – колишній економічний радник Ангели Меркель і дедалі впливовіший гравець у порятунку єврозони від кризи – натякає на параметри домовленості, на якій би наполягала Німеччина.

Він пояснює, що саме багато німців вважають основоположним для будь-якої угоди, і в своїй промові цього місяця пан Вейдманн пояснив, що станеться в новій єврозоні з країнами, які не будуть дотримуватись правил.

"У випадку, коли країна не дотримується бюджетних правил, – каже він. - Державний суверенітет автоматично переходив би на європейський рівень в межах достатніх для того, щоби умови угоди були виконані".

Така європейська інституція, додає пан Вейдманн, могла би мати "право піднімати податки чи пропорційно зменшувати видатки" в тій чи іншій країні.

Ульріке Ґеро з Європейської Ради міжнародних відносин у Берліні, каже: "З точки зору Німеччини євробонди не бувають безкоштовними, а саме їх (євробондів) потребують інші країни".

По суті, ціною спільної відповідальності за борги є глибший економічний союз і втрата державного економічного суверенітету.

"Я маю на увазі, чи Франція в такому випадку може мати ядерну бомбу, яка коштує невідомо скільки мільйонів... і водночас мати бюджетний дефіцит?" – запитує Ґеро.

І це на тлі усвідомлення політичних наслідків того, що може статися, коли уряди обіцяють об’єднатися для порятунку євро. Перед нами новий світ, в якому інші країни на чолі з Німеччиною, ставлять під сумнів право Франції на ядерну зброю.

Але у Європі, яка стає дедалі більш націоналістичною та євроскептичною, результати виборів у Греції, Франції та Нідерландах свідчать, що ідея ще глибшого союзу сприймається нелегко. Однак, лідери Німеччини та Франції будуть і далі наполягати, що партнерство між їхніми країнами є ключовим для Європи.

Але історик Девід Марш дотримується думки, що "історичні тенденції, ймовірно, відходять від ідеї французько-німецького союзу", на тлі дедалі наполегливіших наполягань Німеччини на нових економічних інтересах на Сході, під яким маються на увазі терени від Центральної Європи до Росії з Китаєм.

Крім того, особисті стосунки між канцлером Меркель та новим французьким президентом Франсуа Олландом є не найтеплішими – пані Меркель пропонувала свої послуги агітатора Ніколя Саркозі під час президентської виборчої кампанії у Франції.

Після обрання Олланда його речник Бенуа Амон попередив Берлін в інтерв'ю французькому телебаченню: "У нас не проводилися вибори європейського президента на ім'я пані Меркель, яка має право вирішувати долю інших".

Уявімо собі тоді французьку реакцію на німецьку ідею відбирання частини суверенітету країн, які не дотримуються суворої бюджетної дисципліни.

І пан Олланд має зовсім інше бачення розвитку єврозони, вбачаючи її радше як клуб, в якому за допомогою французького керівництва, фінансово стимулюється європейське економічне зростання.

Отже, в час, коли європейські лідери наголошують на рішучості просуватися до нового типу союзу для порятунку спільної грошової одиниці, розпочинається етап найважчої політичної та економічної боротьби.

"В наступні три-п’ять років, - каже Девід Марш. - Ми побачимо (єврозону) зменшену до німецького ядра, і ми ще маємо себе запитати, чи буде Франція частиною цієї групи".

Важко це уявити? Так, багатьом у Європі важко в це повірити. Єврозона – як, власне, й сам Європейський Союз – пройде через цю кризу, і в результаті виникне більш згуртований континент.

Але ще кілька місяців тому ледь не всі дотримувалися думки, що країні неможливо вийти з єврозони. Зараз мало хто продовжує так думати.

На думку лорда Мендельсона, виклик нині полягає в тому, чи маємо ми "завершити проект чи сидіти, склавши руки, і дивитися, як все розпадеться на наших очах".

"Якщо єврозона розвалиться, – попереджає він, - людська та соціальна ціна економічного хаосу... буде колосальною."

Але у спробах дати собі раду з кризою євро, чи не наразиться Європа на розкол в самому серці європейської інтеграції?

Джерело: BBC Україна

ТЕГИ: глобальный экономический кризискризаФранціяНімеччинаєврозона
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах