Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Вчені пояснили, чому собаки люблять кістки

BBC Україна, 11 липня 2012, 09:00
0
12
Вчені пояснили, чому собаки люблять кістки
Фото: SPL
Гризучи кістки, собаки дають роботу сильним м'язам щелепи, виробленим під час еволюції

Науковці заявили, що нарешті зрозуміли, чому собаки так люблять їсти м'ясо й гризти кістки.

Згідно з новим дослідженням, стародавні представники роду псових навчилися жити в зграях, щоб разом полювати за більшою здобиччю.

Відтак, еволюція їхніх щелеп поступово перетворила предків сучасник вовків та наших домашніх улюбленців на "гіперм'ясоїдних" тварин.

Висновки вчених представив на Першому спільному конгресі еволюційної біології в Оттаві доктор Жуан Мунос-Доран.

Він та його колеги з Національного університету Колумбії створили собачий "родовід", поєднавши зв’язки між кожною з понад 300 собачих порід.

"Ми порівняли породи з дуже різним харчуванням, – пояснив доктор Мунос-Доран BBC Nature. – І класифікували їх як м’ясоїдних, гіперм'ясноїдних [тварини, які їдять понад 70% м'яса] та всеїдних [які їдять м'ясо та рослинну їжу]".

Предки сучасних вовків належать до групи гіперм'ясоїдних.

Як свідчить аналіз учених, характеристики черепа сучасного вовка – сильні м'язи щелепи та збільшені ікла – вперше почали розвиватися, коли їхні предки перейшли до полювання в зграях.

"Ми виявили спільну еволюційну історію цих рис", – пояснив доктор Мунос-Доран.

"Вісім мільйонів років тому по всій Азії, Європі та Північній Америці природне середовище було менш лісисте і більш відкрите. А коли є відкрите середовище, то велика здобич гуртується, щоб якомога більше очей виглядало хижака", – каже вчений.

Тому в собак, які блукали відкритими просторами, не було іншого виходу вполювати велику здобич, окрім як діяти разом.

"І після багатьох поколінь такої групової поведінки виникли нові вимоги природного відбору до форми їхнього черепа", – каже дослідник.

Ці вимоги означали, що тварини з більшими зубами і сильнішими щелепами мали вищі шанси щось уполювати, а отже вижити і передати свої гени наступним поколінням.

"Вони виробили сильні м'язи – особливо м'язи, які закривають рот, – сказав доктор Мунос-Доран. – А також кістки, більш стійкі до навантажень, щоб витримувати механічне зусилля, потрібне для кусання жертви. З часом вони призвичаїлися до "гіперм'ясоїдства".

Дослідник зазначає, що домашні собаки мають "дуже сильні еволюційні підстави, аби з насолодою гризти кістки".

"У них є інструменти для цього, – сказав він BBC Nature, – і вони хочуть користуватися цими інструментами".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах