Цього місяця виборці двох американських штатів проголосували за легалізацію, регулювання та оподаткування марихуани. Що далі? Ми розглядаємо різні сторони цього нововведення: від реклами й маркетингу до боротьби з "накуреними" водіями.
В штатах Колорадо і Вашингтон вибори, які відбулися 6 листопада, принесли радість любителям марихуани і головний біль полісменам. Крім того, цим штатам загрожує протистояння із федеральним урядом, оскільки за федеральними законами марихуана лишається незаконною.
Марихуана в США – нелегальний і найпоширеніший наркотик. Прибічники її легалізації вважають, що згадане голосування стало провісником змін.
"Без сумніву, це переломний момент, – каже Сан Го Трі, керівник проекту політики у сфері наркотиків в Інституті політичних досліджень. – Якщо ці два штати легалізували вжиток марихуани з розважальною метою, і небо не впало на землю, це відкриває можливість для подальших змін".
Але представники влади висловлюються обережніше.
"Поліційне керівництво штату Колорадо дуже стурбоване наслідками для громадської безпеки", – каже шеф поліції міста Ґрінвуд-Вілледж Джон Джексон, за сумісництвом – член правління Колорадської асоціації керівників поліції.
Через 80 років після скасування сухого закону ми хочемо розглянути кілька запитань, які виникають у зв’язку з легалізацією марихуани.
Як будуть виводити на ринок і рекламувати марихуану?
Особи, яким не виповнився 21 рік, не матимуть права вживати марихуану, і штат Вашингтон забороняє розміщувати її рекламу в межах 300 метрів від шкіл, ігрових майданчиків, парків та інших місць, де багато дітей.
Різні сорти марихуани виглядають і пахнуть дуже по-різному. Тож, коли вона стане звичайним споживчим продуктом – як відбуватиметься розробка її брендів і розширення ринку?
"Байдуже, чим ти торгуєш – шкарпетками чи травою, насамперед треба визначити свою цільову аудиторію", – розповідає рекламіст Рагул Панчал, креативний директор з Нью-Йорка.
Ядро споживачів очевидне, каже Панчал – це "двадцятилітні хлопці з досвідом куріння". Їм не потрібна реклама, і вони охоче купуватимуть марихуану в простих упаковках.
Успішний підприємець спробує привабити інші групи споживачів, наприклад туристів, прихильників здорового способу життя чи професіоналів, які страждають від стресу.
Можна також розробити преміум-бренди марихуани – в упаковках з високоякісним дизайном, який надавав би продукту ауру ексклюзивності.
"Золотий листок на чорному тлі, – фантазує Пітер Корбетт, генеральний директор iStrategyLabs, вашингтонської агенції цифрового маркетингу та реклами. – Упаковка матова, тобто приємна на дотик і виглядає дорого. Продукт – у лляному мішечку, в жодному разі не пластиковому".
Підприємцям, які прагнуть великих прибутків, слід брати приклад з молочної індустрії, вважає Панчал.
"Молоко продають з найнижчою націнкою", – каже він, а справжні гроші заробляють на продуктах, отриманих з молока, наприклад сирах і йогуртах.
"Я би торгував продуктами з марихуаною – печивом, тістечками. Оце по-справжньому вигідно".
Чи може начальник і далі перевіряти вас на наркотики?
Хоча вечірня цигарка біля похідного багаття стала цілком легальною, але вона, як і раніше, може коштувати вам роботи. Новий закон штату Колорадо залишає за роботодавцями право забороняти підлеглим вживати траву.
"В цьому плані закон нічого не міняє", – розповідає Мейсон Тверт, один із керівників Кампанії за надання марихуані статусу, аналогічного алкоголю.
Але працівників нині дедалі менше перевіряють на наркотики, розповідає Льюїс Малтбі з Національного інституту прав працівника.
Як і Мейсон Тверт, він прогнозує, що з прийняттям нових законів роботодавці Колорадо і Вашингтона проводитимуть такі тестування навіть рідше.
Вважається, що прийом наркотиків у позаробочий час заважає людині виконувати її обов’язки, каже Малтбі, але переконливих доказів цього не існує.
Більшість із тих, у кого в крові знаходять сліди марихуани, є "суботніми курцями", як називає їх Льюїс Малтбі, а не справжніми наркоманами, які курять перед роботою і через це не здатні її виконувати.
"Роботодавцями керував страх, але тепер, коли люди перестануть боятися марихуани, працівників перевірятимуть менше", – вважає він.
Як боротися з "накуреними" водіями?
Обидва штати забороняють сідати за кермо у стані наркотичного сп’яніння.
Але водій може мати сліди марихуани в крові і бути тверезим, оскільки марихуана лишається в організмі протягом кількох днів і навіть тижнів після прийому.
Закон штату Вашингтон встановлює, що у літрі крові водія може бути максимум 5 нанограмів ТГК – активної речовини канабісу. Від Колорадо очікують запровадження аналогічної норми.
За словами шерифа Оззі Кнезовича з вашингтонського округу Спокен, якщо полісменам трапиться підозрілий водій, їм доведеться викликати парамедиків для забору крові на аналіз.
"Скільки це буде нам коштувати?" – запитує він
Але поліція має чимало інших способів визначити, чи приймав водій наркотики. Шеф Джексон каже: "Коли я стою на узбіччі, мені не потрібні токсикологічні тести".
Якщо полісмени бачать транспортний засіб, що рухається по кривій, вони мають право зупинити його, поговорити з водієм і попросити його пройти польовий тест на тверезість.
Часто цей процес фіксується на відео. Якщо поліцейський переконаний, що водій вживав наркотики, він заарештовує підозрюваного і пізніше дає свідчення у суді, розповідає Джексон.
"Щоб притягнути водія до відповідальності, необов’язково потрібні тексти, – каже він. – Люди постійно відмовляються дихати в трубку, але це заважає нам, в Колорадо, їх карати".
Паралелі з сухим законом
Деніел Окрент, автор книги Розквіт і занепад сухого закону, бачить дві паралелі між сьогоденною ситуацією з марихуаною і рухом за скасування сухого закону, що розгорнувся в Америці у 1920-1930-х роках.
У 20-х роках після прийняття спеціальної поправки до Конституції в усій країні заборонили алкоголь. Та це не змогло відвернути американців від випивки. Натомість – збагатило "бутлеґерів"-кримінальників і зменшило прибутки держбюджету.
Сучасні американці так само пропускають повз вуха антинаркотичну пропаганду, на яку уряд витрачає мільйони доларів. Попри те, що з марихуаною борються вже кілька десятиліть, вона все одно доступна практично скрізь.
У 2002 році 6,2% американців віком від 11 років зізналися в тому, що вживали марихуану протягом останнього місяця (дослідження Адміністрації з питань розумового здоров’я та зловживання наркотиками й алкоголем). У 2011 році таких стало вже 7%.
Риторика борців за легалізацію марихуани також дуже нагадує виступи проти сухого закону, веде далі Окрент:
"Вони не кажуть – ми хочемо розважатися, не заважайте. Ні, аргументи зовсім інші: заборона не працює, вона збагачує кримінальні угруповання, люди вважають боротьбу з наркотиками лицемірною, і, зрештою, – давайте просто бути чесними із собою".
До того ж сьогодні, як і в останні роки сухого закону, федеральний та місцеві бюджети конче потребують прибутків від оподаткування марихуани.
Втім, між 1930-ми і 2010-ми є й серйозна відмінність. Алкогольна традиція була глибоко вкоріненою в суспільстві: від причастя вином, єврейських обрядів і вина за обіднім столом до пива у пабах і сільського самогону.
Тоді як марихуана – явище відносно нове і не так вже й поширене. Багато, якщо не більшість американців, дивляться на неї досить зневажливо.
Тим не менш, після виборів законодавці іще двох штатів – Мейну та Род-Айленду – пообіцяли розробити закони з її легалізації.
Чи зникне розмежування між вжитком у "розважальних" і "медичних" цілях?
У вашингтонському та колорадському законах не йдеться про вжиток марихуани "у розважальних цілях", але ЗМІ використовують це формулювання для того, щоб нововведення не плутали з легальною у 16 штатах медичною марихуаною. Але ж ніхто не говорить про "розважальний вжиток" пива, вина чи міцних напоїв.
Дехто курить марихуану не для розваги, а щоб зняти напруження, стимулювати творчість, утамувати залежність або в ході релігійного ритуалу. Інші наполягають, що вживають її як лікувальний засіб.
У деяких штатах медичне використання каннабісу суворо контролюється, але в Каліфорнії його вважають фарсом.
Практично будь-хто може отримати рецепт на марихуану, заплативши лікарю і пройшовши поверхневий огляд. В інших штатах правил гри дотримуються суворіше.
Під час сухого закону 1920-х американці також могли купити в лікаря рецепт, за яким аптека протягом тижня відпускала "пацієнту" віскі, розповідає Деніел Окрент.
"Та сама нечесна схема, – стверджує він. – Паралель – абсолютно чітка".
Джерело: ВВС Україна