Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Білоруський правозахисник: Білоруси прагнуть змін

BBC Україна, 18 квітня 2013, 21:44
0
7
Білоруський правозахисник: Білоруси прагнуть змін
Фото: spring96.org
Білоруський правозахисник вважає, що питання дієвості санкцій проти порушників прав людини - дискусійне

Сьогодні в Києві представили доповідь Amnesty International "Що не дозволено - те заборонено: придушення громадянського суспільства в Білорусі", що описує ситуацію з дотриманням права на свободу мирних зібрань та об'єднань у Білорусі.

Після закінчення презентації ВВС Україна поспілкувалася із заступником голови правозахисного центру "Вясна" Валентином Стефановичем.

- Свого часу введення санкцій вважалося ефективним шляхом впливу на режим Олександра Лукашенка. Сьогодні обговорюється питання запровадження санкцій щодо деяких представників українського керівництва. Як ви вважаєте, чи виправдав себе такий метод впливу?

Залежно від того, про який порядок санкцій ми говоримо.

Щодо Білорусі були введені обмеження на в'їзд осіб, причетних до репресій та порушень прав людини в країні. Я не пам'ятаю, скільки зараз людей у цьому списку, але починався він з чотирьох високопосадовців, яких міжнародне співтовариство підозрювало у причетності до викрадень та позасудових страт лідерів опозиції 1999 року.

Наскільки ці санкції ефективні - питання досить складне. Якщо ефективністю вважати те, що вони мали до чогось привести, то наразі політв'язні перебувають у в'язницях ...

Щодо економічних санкцій - то в цьому питанні сам Євросоюз не має єдиної думки. Гадаю, що це й неможливо, оскільки ЄС об'єднує понад 20 країн, що мають різні інтереси, - в тому числі економічні, - в Білорусі.

Залишається питання скоріше моральних санкцій. Йдеться не про судові рішення чи щось подібне, а, скоріше, "name on shame". Тобто, ми називаємо ваші імена та кажемо, що ви причетні до таких речей ...

Деякі люди кажуть, що це має якесь значення. Хоча я, наприклад, не чув, щоб хтось із суддів відмовився розглядати якісь справи у зв'язку із загрозою таких санкцій.

"Соціальний контракт" цих людей, на мою думку, переважує обмеження на в'їзд до ЄС: все ж таки людина отримує гроші, може зробити якусь кар'єру ...

- Як ставляться до правозахисників у Білорусі? Вас вважають ворогами держави чи вам дзвонять, довіряють?

- Люди, які потрапляють в критичні ситуації, телефонують і довіряють. Дуже часто люди приходять до нас, коли надій і шансів на інше рішення їхньої проблеми вже немає.

Крім того, це, напевно, хрест правозахисників: ми дуже часто кажемо речі, які не підтримуються більшістю суспільства, захищаємо людей, які не викликають симпатій у суспільства і навіть в нас самих.

Наприклад, люди, засуджені до смертної кари, - як правило, зовсім не ангели. Зазвичай це люди, яких звинувачували у вбивстві двох та більше осіб.

Тим не менш, ми вважаємо, що для страти немає місця в сучасному світі і в Європі зокрема. Люди не мають вбивати людей, навіть від імені держави.

Але ситуація така, що більшість білорусів сьогодні підтримують збереження смертної кари ...

Що стосується влади, то вона однозначно оцінює правозахисні організації як опозиційні, ворожі групи.

- Коли влада утискає правозахисників і незалежні профспілки, то це ще можна якось якщо не зрозуміти, то обґрунтувати. Але навіщо їй переслідувати екологів та ЛГБТ-активістів?

Небезпеку для влади становить будь-яка активізація будь-яких суспільних груп.

Що стосується екологів, то екологічні питання в Білорусі досі актуальні, і у зв'язку з наслідками Чорнобильської катастрофи, і - зокрема - у зв'язку з проектом будівництва нової АЕС в Островецькому районі (влада Білорусі переслідує активістів-екологів, що протестують проти будівництва АЕС в містечку Островець Гродненської області на кордоні з Литвою - Ред.). Часто суспільство виступає проти цього, а екологи озвучують позицію цієї частини суспільства. Активізація їх діяльності не входить до числа інтересів влади.

А переслідування ЛГБТ (у звіті Amnesty international йдеться про заборону публічних акцій ЛГБТ та відмову в реєстрації ЛГБТ-об'єднань - Ред.) - це, як показує приклад Росії, не таке вже унікальне явище на пострадянському просторі.

- Але як гей-парад може загрожувати Лукашенку?

- Йому все може загрожувати (сміється). Будь-яка демонстрація неважливо кого, якщо це незалежна частина суспільства сама по собі, становить для нього певну небезпеку.

З іншого боку, мені здається, що це певною мірою проблема ментального характеру: можливо, він дійсно не розуміє, що це таке.

Він неодноразово висловлювався на цю тему. Він говорив щось на кшталт "лесбійки - це я ще розумію, але ці (геї - Ред.) - це ж взагалі жах якийсь".

Тому проблема переслідування ЛГБТ-активістів є. В нас немає такого закону про протидію пропаганді ЛГБТ-активізму (як в Росії - Ред.), але влада діє іншими методами.

Як тільки ЛГБТ-організації подали документи на реєстрацію, влада почала тиснути на їхніх засновників, які не побоялися подати свої дані в міністерство юстиції. Доходить до того, що приходили до університетів і казали: мовляв, підозрюємо вашого студента у поширенні порнографії в соцмережах ...

- В Україні поширена думка про те, що вивести народ на вулицю, підняти на боротьбу з режимом простіше не під політичними гаслами, а під економічними - особливо на тлі погіршення економічної ситуації в країні. У Білорусі два роки тому національна валюта обвалилася на 60%. Чи активізувалося внаслідок цього білоруське громадянське суспільство, чи почали люди активніше виходити на вулицю, відстоювати свої права?

- Певною мірою. Я б не сказав, що це призвело до масового виходу людей на вулиці.

Наприклад, в нас з'явилося таке цікаве явище, яке організовувалося через соціальні мережі, як "мовчазні акції". Вони проходили щосереди - причому не тільки в Мінську, але й у всіх великих містах Білорусі.

Люди просто виходили на вулиці і просто мовчки плескали. Ці акції не мали під собою жодних конкретних економічних чи політичних вимог. Люди у такий спосіб висловлювали своє розчарування, невдоволення діями влади, яка тоді демонструвала свою нерішучість.

Влада якийсь час була в паніці. Вона просто не знала, що робити з чергами біля валютних пунктів, з появою валютників, зі зникненням деяких імпортних товарів, тому що фірми не мали валюти для купівлі та імпорту памперсів або масла. Це відразу спричинило такі от виходи людей на вулицю.

Але влада все ж таки дуже чітко контролює ситуацію. Ці демонстрації були придушені.

Зараз соціологічні питання показують, що білоруси прагнуть змін, але суспільство залишається вельми пасивним. Економічні очікування людей дуже песимістичні. Люди втомилися. Мені це все нагадує ситуацію застою.

Уряд і Лукашенко особисто бояться реформувати і модернізувати свою ж політичну систему, тому що вони бояться, що це призведе до їх нездатності контролювати ситуацію.

Лукашенко якось сказав: "Я дуже добре вивчив уроки перебудови". На мою думку, це говорить дуже багато про що.

- Що ви очікуєте від президентських виборів, які 2015 року відбудуться від Білорусі?

- Жодних очікувань на найближчий час у мене немає. Звичайно, по-різному буває, на ситуацію можуть вплинути безліч як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Але наразі я не бачу передумов до якихось змін.

З Валентином Стефановичем розмовляв Святослав Хоменко

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах