Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС: Москва і Вашингтон. Непрості відносини

BBC Україна, 8 травня 2013, 13:30
0
7
ВВС: Москва і Вашингтон. Непрості відносини
Фото: Корреспондент.net
У Росії, схоже, не змінюються глибинні відмінності у світобаченні з Вашингтоном

Здається, візит держсекретаря США Джона Керрі до Москви - історія з розряду "місія нездійсненна".

Його мета - домогтися, щоб росіяни посилили тиск на режим президента Сирії Башара Асада.

Росія залишається однією з багатьох країн, які його підтримують. І не з любові до самого президента, а через глибинні відмінності у світобаченні з Вашингтоном, які, судячи з усього, не змінюються.

Незважаючи на постійне ухилення від прямої відповіді на питання про озброєння повстанцям або про прямі дії в Сирії, США бачать в репресивному режимі Асада тліюче вугілля старого регіонального режиму.

США, хоча і з запізненням, але з ентузіазмом вітали зміни, що прийшли в регіон з "арабською весною".

Цей підхід зберігався і тоді, коли надій на зміни шляхом повстань стало істотно менше, і не тільки щодо Сирії. Арабські народні революції в кращому випадку здаються незавершеними і вирішили лише малу частину проблем. І Москва знов отримала привід переконатися в правильності того, що вона вважає прагматичним і обережним підходом.

Фактори розбіжностей

Розбіжності почалися з Лівії, де, як впевнена Росія, Вашингтон і союзники скористалися резолюцією Радбезу ООН, щоб нав'язати власне, військове вирішення кризи.

Росія сповнена рішучості не допустити повторення цього сценарію. Москва справді вважає, що США та їхні арабські союзники - на неправильній стороні барикад в сирійському конфлікті. Але криза привертає увагу до цілого спектру питань, що турбують Росію, яка проводить власну зовнішню політику.

Сирія - єдиний союзник Москви в регіоні з часів закінчення холодної війни. Радянська військово-морська база у Тартусі невелика. У стратегічному відношенні це не Перл-Харбор, але вона - важливе нагадування про минуле і про колишню славу, яку Росія так хотіла б повернути.

Сирія також грає на руку Росії (і Китаю) у прагненні відстояти національний суверенітет і в рішучій відмові санкціонувати втручання в справи інших країн.

Але є і більш глибокий чинник, про який згадують набагато рідше. Російські лідери досі вважають, що пропонують інший полюс, іншу модель розвитку міжнародних відносин, ніж ліберальний західний світоустрій, який переміг у холодній війні. Росія, можливо, серйозно послабила свій вплив, але досі зберігає чимало атрибутів колишнього статусу наддержави. І російські лідери ставляться до цього дуже серйозно.

Є ще і додатковий, критично важливий елемент у непростих відносинах Москви і Вашингтона: США тепер стали фактором внутрішньої політики Росії. Підтримка адміністрації Обами "російського пробудження", демократичного руху і стурбованість порушенням прав людини в Росії, - все це серйозно ускладнює двосторонні відносини країн.

Американські санкції щодо російських чиновників з так званого "списку Магнітського" призвели до прийняття в Росії закону, що забороняє американським громадянам всиновлювати російських сиріт. І це показник того, що двосторонні дипломатичні відносини вторглися у сферу внутрішньої політики. (Те ж відбувається і в США, де президент Обама, судячи з усього, не хоче стримувати конгрес, який прагне засудити поведінку Москви).

Нові пріоритети

З урахуванням усього цього хіба дивно, що держсекретар Керрі так і не зміг домогтися прогресу в Москві? Це, безумовно, не означає, що США і Росія не згодні в усьому, як і не означає, що немає сфер, де вони могли б співпрацювати.

Росія не ухвалювала санкцій щодо американських компаній, які працюють в такій ключовій галузі економіки, як нафтовидобування в Арктиці. Росія не втручається в роботу так званої Північної розподільної мережі постачань до Афганістану, яка стане життєво важливою протягом найближчих півтора років, коли звідти розпочнеться виведення військ країн НАТО. Росія залишається ключовим гравцем у регулюванні питань нерозповсюдження зброї масового ураження і в спробах обмежити дії Північної Кореї та Ірану в розвитку їхніх ядерних програм.

Але - і це дуже серйозне "але" - відносини між Америкою Обами і Росією Путіна не можуть бути такими, якими були відносини Вашингтона і Москви раніше. Холодна війна закінчилася, а разом з нею і протистояння двох наддержав - або пряме, або на периферії, - буквально в усіх аспектах світової політики.

Просто більше не можна порівнювати те, як дві країни ставляться одна до одної. Як зазначив російський експерт Дмитро Тренін: "З вторгненням російської політики у відносини США і Росії, США стали серйозною проблемою російської внутрішньої політики".

Але, як продовжує експерт: "Іронія полягає в тому, що в США це можуть і не помітити, оскільки Росія пішла з екранів радарів як країна, що вірно і неухильно занепадає".

США і Росія можуть погоджуватися, не погоджуватися, співпрацювати чи ні. Але у Вашингтона, який одним оком дивиться на Близький Схід, у міру того, як він розгортається в бік Південно-Східної Азії, просто не вистачає часу на відносини з Росією. У їхніх відносинах більше немає реальної стратегічної складової. Там, де вони можуть погоджуватися, вони будуть погоджуватися. Там, де не можуть, - тертя збережуться.

Коментатори можуть воскрешати примари холодної війни, але це - гра з тінями. Світ здебільшого пішов вперед.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах