Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС Україна: Приватизація Нафтогазу. Для ЄС, Росії чи для себе?

BBC Україна, 15 травня 2013, 11:18
0
7
ВВС Україна: Приватизація Нафтогазу. Для ЄС, Росії чи для себе?
Фото: УНІАН
Вже до літа Верховна Рада може дозволити урядові продавати газову "трубу"

Поки український уряд твердить, що хоче мати право приватизувати Нафтогаз, і, зокрема, газові трубопроводи, якими нині володіє компанія, аби наблизити Україну до Європи, експерти кажуть, що відповідний урядовий законопроект не має нічого спільного із задекларованими намірами.

Як заявив голова Верховної Ради Володимир Рибак, законопроект Про реформування НАК Нафтогаз депутати можуть розглянути вже до кінця травня.

Експерти та політики, опитані ВВС Україна, кажуть, що насправді європейські вимоги стосуються системи розподілу функцій на енергетичному ринку, а не права власності. Іншими словами, наближення до європейських стандартів в енергетиці не вимагає обов'язкової приватизації Нафтогазу або його активів. Вони також висувають різні припущення щодо інших можливих цілей законопроекту, який надасть уряду право розпоряджатися майном Нафтогазу.

Напередодні міністр енергетики Едуард Ставицький заявив, що ухвалення цього законопроекту дозволить лібералізувати український газовий ринок, наблизивши його до європейських стандартів, а також залучити інвесторів до модернізації української газотранспортної системи (ГТС). При цьому він не заперечував, що в разі ухвалення цього законопроекту, розробленого, за словами міністра, згідно з вимогами ЄС, контроль над українською ГТС може отримати російський Газпром.

Микола Мартиненко, голова парламентського комітету з питань енергетики, Батьківщина:

"Я ретельно вивчив законопроект, і зрозумів, що зміст законопроекту не відповідає пояснювальній записці. Посилання йде на приєднання до протоколу Європейського енергетичного співтовариства та виконання директиви ЄС 2003/55. Насправді ж для виконання протоколу щодо реформування нафтогазового сектору ми вже ухвалювали відповідний закон минулого року, а відповідна директива ЄС не говорить про те, що трубу обов'язково треба приватизувати.

Щодо того, кому вигідний цей закон, то я не Шерлок Холмс. Я виклав факти: що законопроект - не фаховий, що він не передбачає виконання директив ЄС, і що для їх виконання не потрібно приватизувати ГТС".

В'ячеслав Княжицький, колишній посол України з особливих доручень з питань енергетики:

"Виконання зобов'язань, взятих на себе Україною перед ЄС у сфері енергетики, не має нічого спільного із законопроектом про приватизацію ГТС. Ми ще не виконали умови другого енергетичного пакету, - ми не відокремили повністю оператора трубопроводів від материнської компанії Нафтогаз. Тому ми не маємо правового поля для створення нового власника ГТС, що відповідав би вимогам ЄС.

Немає ніякої проблеми, якщо ми, виконуючи вимоги другого енергопакету про незалежного оператора, залишимо його державною компанією. Такий досвід є і в країнах Європейського Союзу, де багато операторів належать державі. Якщо потрібні інвестиції з-зовні, то можна продати якусь частку активів. І в цьому також немає жодної проблеми.

Що стосується реформування Нафтогазу стосовно розмежування функцій, то у третьому енергетичному пакеті також містяться три можливі форми цього розмежування: повне відокремлення, створення дочірньої компанії і створення холдингу. Тобто, спочатку має бути створено незалежного оператора ринку, який, безумовно, буде дуже прибутковою компанією. Вона цілком може залишатися у державній власності, але вже сама матиме змогу обирати собі інвесторів та партнерів, якщо це буде потрібно. А приватизувати активи Нафтогазу перш ніж буде створено незалежного оператора, не означатиме наближення до норм ЄС.

Я наголошую, що без створення відповідного прозорого правового поля для діяльності незалежного оператора і незалежного регулятора на газовому ринку відповідно до положень Договору про енергетичне співтовариство, неможливо робити те, що зараз пропонується. Приватизувати можна все, що завгодно, але потім все одно постане питання: а на яких правових засадах діятиме цей вже приватний власник? На старих?"

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру Номос:

"Твердження про те, що ухвалення цього законопроекту відповідає виконанню якихось вимог ЄС, зовсім не відповідає дійсності. Воно є фіговим листком, що прикриває зовсім інші наміри, тому що ніде, - ані у тексті договору про заснування Європейського енергетичного співтовариства, ані у директивах ЄС, що утворюють другий енергопакет, ні у третьому енергопакеті, не міститься вимог про приватизацію, чи здійснення якого відчуження систем транспортування енергоносіїв, у даному випадку - газу.

У всіх європейських документах йдеться про те, що мають бути розподілені функції. І якщо ми поглянемо на досвід того, як це відбувалося у сусідніх країнах Центральної Європи, то ми побачимо, що ніхто не вимагав і не вимагає, наприклад, від Польщі, приватизувати національного газотранспортного оператора, який на 100% залишається державною компанією. Польща розділила функції видобутку, транспортування і постачання у рамках національного холдингу, але все це вона зберігає у державній власності. І ніхто Польщі не дорікає, що вона не приватизовує чи не здійснює якусь іншу форму відчуження газотранспортної системи.

Я залишаю якийсь відсоток імовірності того, що законопроект, все-таки, не ухвалять, хоча є очевидним, що у цього законопроекту є потужний лобіст.

Якщо ж законопроект ухвалять, то тут можливі принаймні два варіанти. Перший - це є варіант оренди під російський Газпром з тим, щоб отримати чергові примарні гарантії збереження обсягів транзиту чи зниження ціни на газ.

Інший сценарій пов'язаний із тим, що враховуючи роль газотранспортної системи для економіки держави, а також враховуючи те, що наша економіка є надзвичайно енергомісткою, а промислове виробництво є, як я би сказав, енергомарнотратним, той, хто володіє ГТС, значною мірою впливає на всю економіку, і передусім, промисловість України. Перед ним відкриється можливість через відчуження газотранспортної системи впливати на корпоративні економіки тих чи інших олігархічних груп.

Звісно, можливі і інші проміжні варіанти, але, враховуючи, що і в Росії, і в Україні улюбленою грою олігархів є Монополія, я би прогнозував реалізацію якогось монопольного сценарію".

Сергій Дяченко, експерт з питань енергетики Центру Разумкова:

"У попередньому законі про реформування Нафтогазу передбачалася можливість відчуження майна компанії, але існувало одне обмеження: передавати власність можна було лише на баланс бюджетних або повністю державних підприємств. У новому законопроекті пропонується це обмеження зняти. У ньому йдеться не тільки про приватизацію, але у європейських країнах такі великі трейдери практично всі приватизовані. До речі, велика частка акцій Газпрому також вже належить приватним акціонерам. Тому цей законопроект можна було б розглядати в рамках реформування газового ринку, але це не єдине, що треба робити, і не ключове питання, якео треба вирішувати.

Гадаю, головною причиною появи цього законопроекту є бажання створити консорціум. Але цей законопроект - лише інструмент, який може бути використаний як для створення двостороннього консорціуму, як наполягає Росія, так і для створення нормального збалансованого тристороннього консорціуму.

Наразі я не бачу у цьому законопроекті можливості якихось незворотних змін. Він лише створює передумови для різних форм відчуження ГТС, зокрема, і приватизації.

Занепокоєння виникає не стільки через приватизацію, скільки через ті зауваження, що існують до приватизації в Україні, зокрема, остання приватизація в електроенергетиці викликала багато нарікань на непрозорість та відсутність справжньої конкуренції. Тим більше, що європейське законодавство цілком дозволяє зберегти державну власність на подібні активи в рамках якоїсь вертикально-інтегрованої компанії".

Сергій Пашинський, член парламентського комітету з питань енергетики, Батьківщина:

"На жаль, йдеться не про приватизацію. Цей закон - про механізм крадіжки у держави газотранспортної системи, тому що в тексті закону чітко записано, що це не приватизація. Бо приватизація, згідно із законами України, передбачає хоч якусь процедуру - торги, заявки. А там цього і близько немає. Це є закон про відчуження, про концесію, СП, інші хитрі рейдерські схемки, як просто забрати у держави, нічого їй не заплативши.

Це означає, що на Британських Віргінських островах створюється якась офшорна компанія. В її статутний фонд вноситься наша ГТС. І стільці цієї компанії оцінюються у 100 мільйонів доларів, а ГТС - у 50 мільйонів. Тому я і кажу, що це є не приватизація, а крадіжка. Крім ГТС, за такою ж схемою може піти і Укргазвидобування. А це - щорічний видобуток 20 мільярдів кубометрів газу на 8 мільярдів доларів. За такою ж схемою можуть піти і підземні сховища.

Вимога Євросоюзу полягає у справжньому реформуванні нафтогазової галузі і перетворення її із цієї корупційної годівниці на прозору структуру. Наприклад, я вже три запити направив з питанням, скільки і кому Нафтогаз винен грошей. Але це закрита інформація, хоча це є національна компанія, яка має приносити доходи і бюджету, і громадянам. За моїми підрахунками, борги Нафтогазу складають близько 80 мільярдів гривень. Тобто, борги Нафтогазу вже скоро будуть співставні із боргами нашої держави. Ще питання: Нафтогаз за контрактами 2009 року, за які всі так лають Тимошенко, заробляє на транзиті газу 3 мільярди доларів. Куди вони ідуть? Справжнє реформування Нафтогазу, якого і вимагає ЄС, дозволило б відповісти саме на ці питання.

Опозиція всіма доступними методами зриватиме розгляд та ухвалення цього законопроекту".

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах