Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

ВВС: Чому люди масово фотографуються для соцмереж

BBC Україна, 12 червня 2013, 17:09
0
15
ВВС: Чому люди масово фотографуються для соцмереж
Еволюція селфі: звичайне фото, фото після порад професіоналів і експеримент з новим образом

Зараз дуже модно знімати себе самому і викладати фото у соцмережах. Чому, запитує журналіст Карісса Колтард у матеріалі для ВВС.

Перший смартфон із фронтальною камерою все змінив.

Тепер, щоб сфотографувати себе, достатньо випростати вперед руку із телефоном. Чим же іще пояснити навалу автопортретів, або ж "селфі"?

Камери, які автоматично фокусуються на короткій відстані, спокушають нас фіксувати себе в будь-яку мить, незалежно від місця або компанії.

І поділитися знімком із сотнями інших людей. Багатьох захоплює сама ця безпосередність – дивіться, де я! Дивіться, що роблю! Дивіться, як я виглядаю!

Є фото, зняті зверху, на яких стирчить рука автора. Є автопортрети у дзеркалі. Є позування з губами качечкою і широко розплющеними очима. Є навіть групові автопортрети – і байдуже, що вас міг би зняти і перехожий.

Пошук на фотогостингу Instagram за хештеґом #selfie видає більше ніж 23 мільйони результатів, і 51 мільйон – за хештеґом #mе ("Я").

Регулярно викладають автопортрети Ріанна, Джастін Бібер, Леді Ґаґа і Мадонна. Модель Келлі Брук знімала їх стільки, що врешті заборонила собі це робити. Доньки Обами фотографувалися під час його другої інавгурації. І навіть астронавт Стів Робінсон зробив селфі у космосі, ремонтуючи шатл "Діскавері".

Саме слово "селфі" настільки поширилося за останні півроку, що лінгвісти розглядають можливість включити його до Оксфордського мережевого словника.

Вважається, що перший автопортрет зняв у 1839 році Роберт Корнеліус, але можна посперечатися, чи це справжнє "селфі".

"Цілком імовірно, що йому допомагав друг або асистент, – каже доктор Майкл Прічард, історик і генеральний директор Королівського фотографічного товариства. – Швидше за все, перший селфі було знято трохи пізніше. Таймери автоспуску, які давали фотографу п'ять чи десять секунд, щоб відійти від камери і стати в кадр, з’явилися наприкінці 1880-х років. Крім того, деякі фотоапарати мали довгий шнур, який дозволяв спускати затвор на відстані".

Обмін автопортретами також з’явився задовго до появи інтернету. У 1860-х роках було модно роздавати знайомим свої cartes de visite – маленькі фотографії-візитівки. І навіть у фотобудках немає нічого нового: вони існували вже в 1880-х і приваблювали веселі компанії так само, як і в наш час.

А потім був Полароїд. Перший екземпляр камери з’явився на ринку в 1948 році, але до 1970-х ця зйомка не була ще справді "миттєвою". Полароїди вміли фокусуватися на відстані витягнутої руки і дозволили людям робити більш інтимні фото.

"Великий плюс Полароїдів був у тому, що не треба було віддавати плівки в проявлення, – пояснює доктор Прітчард. – Це розв’язало аматорам руки – вони вже не боялися, що працівники фотолабораторій побачать їхні приватні фото".

А скорочення часу експозиції дозволило людям зніматися швидко і в будь-якому оточенні.

Декому власні знімки подобаються більше, ніж студійні.

"Фото нашого відображення в дзеркалі – це щось приватне й миттєве, – каже доктор Памела Рутледж, директор бостонського Центру досліджень медіа-психології. – Ми постаємо на них живими і динамічними, тут і зараз".

Емілі Кук, 22-річна користувачка Instagram з Лінкольна, вважає, що автопортрети покращують настрій.

"Завжди приємно зафіксувати момент, коли в тебе вдала зачіска або вбрання. У Instagram до таких фотографій ставляться позитивно. І хай це марнославство, але ти знаєш, що коли тобі сумно – хтось "лайкне" це фото і скаже, що ти красива".

Крім того Емілі каже, що за допомогою автопортретів можна розповідати свою історію: "Ви збираєтесь на роботу. Фото вас в уніформі скаже про це не гірше ніж текст".

За словами доктора Рутледж, нам подобається експериментувати з різними ролями, і селфі дозволяє нам це робити. "Кожен хоче приміряти на себе якийсь новий образ, відчути себе іншом", – каже психолог.

За даними Дослідницького центру П’ю, американські підлітки масово публікують інформацію про себе в мережі. Так, 91% опитаних повідомили, що завантажували в інтернет свої фото. У 2006 році таких було 79%.

Доктор Аарон Белік, психотерапевт і автор книги про мотиви нашої поведінки у соцмережах, пояснює, що у нас є "активна" і "пасивна" мережева ідентичність.

"Пасивна – це те, що ви не контролюєте: інформація, яку про вас постять друзі або дані з пошуковика, – пояснює він. – Натомість активна – це те, що формуєте ви, наприклад профіль у Facebook. Автопортрети – це також прояв активної ідентичності. Знімків можна зробити багато, але опублікуєте ви лише ті, які вам подобаються, навіть якщо вони несерйозні чи недосконалі".

Однак багато хто критикує моду на селфі.

Для більшості вони і досі асоціюються з еротичними картинками – як правило, знятими самостійно. Це велика проблема для педагогів – школярі зараз часто шлють одне одному такі фото.

І хоча більшість знімків все ж не виходять за межі пристойності, вони все одно можуть створювати авторам проблеми.

"Ті, хто знімає провокативні селфі, можуть виявити, що отримали не ту увагу, на яку розраховували, і до того ж – що цієї негативної уваги важко позбутися", – каже доктор Рутледж.

Але Емілі Кук каже, що її покоління усвідомлює ризики і що вона публікує свої фото з обережністю. "Я знаю своє коло, знаю тих, хто переглядає мої зображення, і якщо хтось із них робить щось неприємне, наприклад надсилає мені двозначні повідомлення, я їх просто блокую".

"Врешті-решт, це моє обличчя і моє тіло, і тільки мені вирішувати, викладати свої фото в Інтернет чи ні. Але якщо вони потраплять не в ті руки – винною також буду лише я. Тому я ніколи не публікую знімків, які недоброзичливці могли би надіслати моїй мамі", – додає вона.

Автопортрети найчастіше критикують все ж не за те, що вони здатні нашкодити своїм авторам, а за те, що ця звичка відгонить марнославством і самозамилуванням. Чи не занадто самовпевнено думати, що друзі (не кажучи вже про сторонніх осіб) хочуть бачити наші фото?

"У нашій культурі не схвалюється випинання своєї особи або самовихваляння – особливо серед жінок, – каже доктор Рутледж. – Але ставлення до селфі залежить від того, що ми думаємо про публікацію особистої інформації в мережі у цілому. Можливо, через те, що такої інформації стає дедалі більше, зміняться і наше розуміння норми".

Втім, критики знайдуться завжди, прогнозує Памела Рутледж.

"Багато хто думає, що публікація таких фото – це просто спроба привернути увагу", – каже вона.

Джерело: ВВС Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах