Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Леонід Кравчук: У Верховній Раді УРСР ніхто ніколи не голосував проти

BBC Україна, 24 липня 2013, 15:53
0
17
Леонід Кравчук: У Верховній Раді УРСР ніхто ніколи не голосував проти
Леонід Кравчук був останнім головою Верховної Ради радянської України

Одностайне голосування 650-и депутатів, обговорення "Малої землі" Брєжнєва, квоти за національністю і статтю, ніяких журналістів і громадськості - такою була Верховна Рада УРСР, яку 23 роки тому очолив Леонід Кравчук.

У розмові з ВВС Україна Леонід Кравчук розповів, чим той парламент та його депутати відрізнялися від теперішніх.

"Дисципліна найвищого ґатунку"

ВВС Україна: Якби людина, яка звикла бачити по телевізору наш теперішній парламент, потрапила до Верховної Ради УРСР, що б їй впало в око? Які відмінності вона б у першу чергу помітила?

Леонід Кравчук: Ця людина була б шокована.

Та Верховна Рада (ВР) не була професійною. Вона збиралася на сесії двічі на рік. Одне з засідань присвячувалось якійсь конкретній темі. Наприклад, я пам’ятаю сесію, присвячену обговоренню книжок Леоніда Ілліча Брежнєва "Мала земля" і "Життя по заводському гудку".

Я не пам’ятаю, щоб у ВР того радянського скликання були якісь гострі суперечки, це виключалося. У залі було тихо, спокійно. Депутати виступали за списком, їхні виступи були заздалегідь спланованими і абсолютно передбачуваними.

Голосували тоді тільки руками, рахувала голоси лічильна комісія з числа самих депутатів, але при цьому ніхто ніколи не голосував проти. Була одностайність, монолітна єдність, дисципліна найвищого ґатунку.

Засідання вчасно починалися і вчасно закінчувалися. На них ухвалювалися рішення, які були заздалегідь опрацьовані і розглянуті в Центральному комітеті (ЦК) партії.

"Які там журналісти?"

ВВС Україна: Коли у парламенті було 650 депутатів, як вони всі поміщалися?

Леонід Кравчук: Сиділи на балконах сесійної зали.

ВВС Україна: А де були журналісти?

Леонід Кравчук: Які там журналісти? Журналісти приходили тільки на відкриття сесії, а тоді публікували у ЗМІ заздалегідь випрацювані формули про те, як відкрилась сесія, хто там виступав.

ВВС Україна: Чи могли відвідати парламент представники громадськості? Адже депутати принаймні формально були представники народу…

Леонід Кравчук: Ні в кого й думки такої не було – прийти і попросити бути присутнім на засіданні чи тим більше висловити якусь точку зору. Це виключалося.

"Жодної самодіяльності не було"

ВВС Україна: Наскільки я розумію, вибори в Союзі були безальтернативними, тобто до бюлетеня вносився один кандидат. Але хто вирішував, чиє саме прізвище опиниться у бюлетені?

Леонід Кравчук: Список кандидатів у депутати затверджувався в ЦК. Жодної самодіяльності не було. Обком партії подавав кандидатуру, її розглядали в ЦК, потім у КДБ – на предмет компрометуючих моментів біографії чи, боронь Боже, родичів за кордоном. Після отримання позитивних оцінок людина ставала кандидатом у депутати…

Я не пам’ятаю, щоб за когось не проголосували. Наприклад, проти Щербицького на десятки тисяч виборців могли проголосувати 1-2 людей.

Пам’ятаю, як до одного з останніх скликань радянської ВР в одному з округів Дніпропетровської області обирався секретар ЦК Компартії України Яків Погребняк. І проти нього проголосувало 26 виборців. З цього приводу перший секретар ЦК на засіданні сказав: "Якове Петровичу, це для вас уже сигнал!"

ВВС Україна: Якою була явка виборців на тих виборах?

Леонід Кравчук: Не менше 90%.

ВВС Україна: Як виборців заохочували йти на дільниці?

Леонід Кравчук: Вибори були святом. На дільницях грала музика, там танцювали, співали. Організовували буфети, у яких продавали дефіцитні продукти.

"Депутат був звичайним громадянином"

ВВС Україна: На початку нашої розмови ви сказали, що депутатський корпус був непрофесійним…

Леонід Кравчук: Непрофесійним у тому розумінні, що працював безоплатно. Це зараз у Конституції записано, що не можна поєднувати депутатську діяльність з іншою. А тоді депутат працював, одержував зарплату на своєму робочому місці, а "депутатські" йому платили як стипендію. Здається, це було 300 крб на місяць. На той час це було дуже багато.

Скажімо, якщо тебе обрали депутатом, і ти пробув весь термін, не забираючи ці гроші, а перераховуючи їх на ощадну книжку, то після закінчення свого депутатства ти міг купити автомобіль.

ВВС Україна: Як депутатський корпус відрізнявся від теперішнього у соціально-демографічному плані?

Леонід Кравчук: Там все було по квотах. Наприклад, якщо євреїв у суспільстві було 1.5 чи 2.5%, то стільки само мало бути і депутатів-євреїв.

ВВС Україна: Жінок в такому разі мало бути 50%?

Леонід Кравчук: Ні, жінок було відсотків 25.

ВВС Україна: Яка була соціальна, чи то пак, класова структура ВР?

Леонід Кравчук: На першому місці стояли всі робітничі професії. На другому – селяни. Творча інтелігенція була далеко на останньому місці.

ВВС Україна: Чи давав статус депутата ВР УРСР якісь додаткові можливості?

Леонід Кравчук: Такої переваги, як недоторканність, у тодішніх депутатів не існувало. Якщо депутат порушив правила дорожнього руху, потрапив у якийсь скандал чи взяв хабар – його затримували. Приймалося рішення на місці, депутати голосували за виключення його з числа депутатів.

Так само виключали, якби, боронь Боже, на депутата знайшлися якісь компрометуючі дані – наприклад, сват, брат чи хтось там ще в Канаді.

ВВС Україна: Тобто, грубо кажучи, дільничний міліціонер депутата не боявся?

Леонід Кравчук: Та що ви? Депутат був звичайним громадянином, він не мав жодних переваг.

Він міг хіба що зайти в райраду і, обґрунтувавши, попросити щось вирішити для свого округу – газифікувати село чи відремонтувати школу, що валиться, – це дозволялося.

"Віддай дачу багатодітним. Безплатно"

ВВС Україна: Як депутати відходили від свого депутатства? Чи могли вони, наприклад, за час депутатства завести собі квартиру в Києві?

Леонід Кравчук: Ні. Це дуже контролювалося.

Будь-яке порушення норм закону чи, скажімо, аморальна поведінка чи вчинок – наприклад, людина щось придбала поза чергою, відразу викликала реакцію.

Наприклад, якщо людина збудувала дачу, розміри якої перевищують допустимі, її запрошували і казали: "Віддай дачу багатодітним. Безплатно". Людина могла її залишити, але її виключали з депутатів і з партії. Зазвичай віддавали дачі.

ВВС Україна: Виключення з партії було аж такою страшною санкцією?

Леонід Кравчук: Я у той час був другим секретарем ЦК, вів засідання секретаріату. Якщо секретаріат виключав людину з партії, то її ніхто не міг взяти на роботу без мого дозволу. Вона вдруге ніколи б не вступила в партію, не зайняла б жодної керівної посади. Це було не просто серйозно, а дуже серйозно.

Спиртного в буфеті не було

ВВС Україна: Чи були у ВР УРСР якісь фракції чи депутатські групи?

Леонід Кравчук: Ні, які там фракції?

ВВС Україна: Можливо, були якісь земляцтва?

Леонід Кравчук: Скажімо, я був депутатом від Київської області, тож сидів поруч з іншими депутатами від Київщини, з космонавтом Поповичем, іншими відомими людьми. Ми могли між собою спілкуватися, піти на перерву в буфет. Але там нічого спиртного не було, це виключалося.

ВВС Україна: З собою депутати не проносили?

Леонід Кравчук: Це була б остання подорож депутата до Верховної Ради.

Тоді були зовсім інші люди, з іншою філософією, іншою ментальністю.

"Ми почали жити в іншій країні"

ВВС Україна: Ви стали спікером у липні 1990 року і спостерігали за тим, як ВР УРСР ХІІ скликання фактично перетворюється на перше скликання парламенту незалежної України. Як відбувалися ці зміни? Чи відчували ви, що Рада змінюється у вас на очах?

Леонід Кравчук: Ситуація тоді мінялася щодня. Ми почали жити в іншій країні.

До ВР почали приходити люди, приїздили на бензовозах. Приходили з гаслами, смолоскипами, погрожували підпалити парламент, знімали одні прапори, ставили інші.

Люди почали зовсім по-іншому ставитися до ВР. З Конституції вилучили 6-ту статтю, згідно з якою Комуністична партія проголошувалася керівною і спрямовуючою силою суспільства, і вже не ЦК, як до цього звикли, а ВР стала основним органом, який приймав рішення.

ВВС Україна: Чи була до того готова та ВР?

Леонід Кравчук: Та ні. Але і нинішня не готова. І не думаю, що скоро буде готова…

ВВС Україна: Що стало поворотною точкою, коли ви зрозуміли, що останній парламент УРСР змінився до невпізнаваності?

Леонід Кравчук: Ухвалення Декларації про державний суверенітет України.

Я, ще не будучи головою ВР, був одним з авторів її тексту, і коли я побачив, як працюють депутати нової генерації, нового мислення, філософії, бачення, то зрозумів, що повернення до старих усталених норм уже ніколи не відбудеться. Все, час пішов.

Партія розвалювалася на очах. Зразу після того розвалився КДБ, інші силові чи, по-теперішньому, правоохоронні органи… Потрібно було шукати інші шляхи організації життя суспільства, абсолютно, діаметрально протилежні до тих, що були раніше.

З Леонідом Кравчуком розмовляв Святослав Хоменко

Джерело: BBC Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах