Головна
 
Цей матеріал опубліковано на Корреспондент.net у рамках офіційної партнерської угоди з BBC Україна

Особисті почуття: чи варто писати про них в інтернеті?

BBC Україна, 18 серпня 2013, 02:02
0
15
Особисті почуття: чи варто писати про них в інтернеті?
Фото: Thinkstock
Існує зв’язок між записуванням емоцій та гарним самопочуттям

Вчені кажуть, що записувати свої думки та емоції корисно для здоров’я, адже це сприяє загоєнню емоційних ран. Та чи можна говорити про користь записів у блогах та соцмережах?

Довгі роки досліджень свідчать, що записувати свої думки та емоції корисно для здоров’я, адже це сприяє загоєнню емоційних ран. Та у вік, коли дедалі більше людей викладають свої особисті почуття на сторінках соцмереж, постає питання – чи не зашкодить їм така відвертість?

З огляду на велику кількість охочих цькувати когось в інтернеті, треба двічі подумати перш ніж виливати душу на онлайн-сторінках.

З іншого боку, дослідники запевняють, що коли йдеться про проблеми зі здоров’ям, то саме у соцмережах можна знайти підтримку, особливо коли її бракує з боку родини та близьких друзів.

Гіркий досвід

Зв’язок між записуванням емоцій та гарним самопочуттям вчені досліджують вже протягом кількох десятиліть.

Ще 1986 року, задовго до початку засилля соцмереж, професор Джеймс Пеннебакер опублікував епохальне дослідження, в якому йшлося, що вираження своїх думок та емоцій у письмовій формі добре впливає на здоров’я.

Такого висновку він дійшов, спостерігаючи за людьми, які мали ранній сексуальний досвід, що виявився для них травматичним. Такі люди були більш схильні до онкозахворювань та проблем із тиском у зрілому віці.

Та головне відкриття пана Пеннебакера полягало у тому, що, учасники його експерименту нікому не розповідали про те, що їм довелося пережити.

Це наштовхнуло професора на думку, що піддослідним варто дати можливість поділитися своїми таємницями. Вчений попросив своїх студентів записувати свої емоції протягом чотирьох днів.

Одній групі він дав завдання писати про події, які завдали їм болю, інша ж група студентів мала писати про всілякі буденні речі, прикладом про одяг та взуття, яке вони купують.

Придушення емоцій

Проаналізувавши кількість візитів своїх піддослідних до студентської лікарні до та після початку записів до щоденників, пан Пеннебакер побачив, що студенти з групи, яка мала писати про болючі події, зверталися до лікарів удвічі рідше порівняно із тими, хто писав про всілякі дрібниці.

На думку професора психології Лори Кінг, це дослідження підтвердило те, про що всі давно здогадувались.

"Всі в принципі розуміли, що якщо тримати емоції при собі, це позначиться на здоров’ї", - каже психолог та додає, що дослідження пана Пеннебакера стало першим підтвердженням цієї теорії.

Відкриття професора Пеннебакера надихнуло цілі покоління психологів на подальше вивчення того, як вираження емоцій на письмі впливає на здоров’я.

З того часу теорію пана Пеннебакера підтвердили чимало дослідників. Та сьогодні, в час інтернет-технологій, постає нове питання - чи не втрачається цілюща дія від вираження емоцій у письмовій формі, якщо ці емоції виплескувати у соцмережах та блогах?

Щирі дописи

Деякі з проведених досліджень свідчать, що писати про життєві труднощі у соцмережах може бути корисно.

Науковці з Хайфського університету в Ізраїлі з’ясували, що підлітки, яким важко висловити почуття у реальному житті, почуваються краще, коли мають можливість написати про свої емоції у блозі.

Учасників експерименту розділили на кілька груп. В одній групі підлітків попросили писати у блогах, що були відкриті для інших читачів, але закриті для коментарів, інші - мали справу з блогами, відкритими для коментарів, а ще одна група мала просто вести електронні щоденники на комп’ютері.

Дослідники побачили, що краще почуватися в емоційному плані почали всі учасники експерименту, але найбільше цей досвід допоміг саме тим піддослідним, які вели блоги, відкриті для коментарів.

Це відкриття суперечить одній з попередніх рекомендацій професора Пеннебакера – ведіть щоденник для себе.

Та один з ініціаторів дослідження професор Езі Барак каже, що не здивований отриманими результатами. На його думку, написане у мережі сприймається людиною як особистий досвід, попри відкритість цих записів для загального доступу.

Професор Барак розповідає, що його команда була просто вражена кількістю дописувачів, які емоційно підтримували учасників експерименту, що ділилися своїми проблемами.

Водночас дослідник зізнається, що відгуки на деякі дописи піддослідних у мережі часом були не надто доброзичливими, і його колегам довелося ретельно за цим слідкувати. Та все ж, додає науковець, таких випадків було небагато: з сотень дописів зі словам співчуття буквально кілька коментарів довелося видалити через їхню образливість.

Психологічні відмінності

Джеймс Пеннебакер зі свого боку переконаний, що ведення блогів "в лабораторних умовах" значно відрізняється від жорстоких реалій сучасних соцмереж.

Науковець жартує, що років за десять блоготерапія зведеться до записів на кшталт "Стули пельку!"

Та все ж, додає пан Пеннебакер, навіть у світі, де люди не звикли тримати свої почуття при собі, не існує загальної відповіді на те, чи допоможе саме вам висловлення своїх думок у мережі. Адже все залежить від індивідуальних психологічних налаштованостей кожної людини.

Дуже стриманим людям такий спосіб висловлення думок може піти на користь, а от для тих, хто одразу починає аналізувати щось погане, щойно воно трапиться, буде краще зупинитися та на якийсь час забути про те, що сталося.

Джерело: BBC Україна

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах