Я сиджу на березі

Новий твір автора роману "Біле на чорному" (Букеровська премія за 2003 р.)

Двое друзів, не за власної волі ізольовані від зовнішнього світу, живуть разом. Вони розмовляють і грають в шахи. Все життя їм здається шахівницею, на якій кожна фігура має своє значення. Обидва знають, що рано чи пізно, коли гра закінчиться, фігури будуть зібрані в коробку. Один з них розумний, він вирішує зупинити гру і виграє. Інший - дурень. Він дуже погано грає в шахи. Тому він залишається в живих і декілька років потому здійснює найбільшу дурість в своєму житті - пише книгу. Автор книги - дурень Рубен, який щиро вважає, що потрібно боротися до кінця і що на війні потрібно ставати на бік слабкого. Слабка людина, яка бореться до кінця, може виграти або потрапити у Валгаллу.
Той, хто бориться на стороні сильних, не має жодних шансів. Він приречений вічно вбивати, вічно є, вічно служити господареві і померти в оточенні людей таких же ганебних, як і він сам. Той, хто вибирає грати на стороні можновладців, не має ніякої можливості гідно померти із зброєю в руках і досягти Валгалли.

Це книга про те, що в шаховій партії з Дияволом виграти неможливо, можна тільки зіграти внічию. Кращий вихід - підписувати угоду з Дияволом.