ЗМІ: Україна потребує терміналу для зрідженого газу

1 червня 2010, 09:01
0
5

Кабмін у травні повинен був розглянути передпроектні пропозиції з будівництва терміналу зрідженого газу на узбережжі Чорного моря, повідомляють Экономические известия.

Це було записано в розпорядженні № 992-р від 31 березня 2010 року. Перший пункт благополучно проігнорували, перенісши його на невизначений час. Хоча виконавці - Мінпаливенерго і НАК Нафтогаз України - всі необхідні документи підготували вчасно.

Передпроектну документацію з будівництва ЗПГ-терміналу українські фахівці почали готувати ще в 2007 році. Фактично, це побажання України щодо обсягів імпортованого газу, місця розташування терміналу і регазифікаційної установки, умов постачань газу, потенційних учасників проекту, організаційної форми, джерел фінансування.

На базі цього інформаційного матеріалу уряд повинен підготувати кваліфікаційну та тендерну документацію для потенційних учасників проекту. Наші фахівці доклали список з 13 зарубіжних компаній і концернів, які є світовими лідерами реалізації подібних проектів. Тож вибирати є з кого. Тим більше, Західна Європа, маючи 18 терміналів, найближчим часом введе ще не менше 10. Щосили починає будувати і Східна Європа, відзначає видання.

Крім того, Латвія, Естонія і Болгарія проводять передпроектні дослідження. А Франція вже оголосила плани з будівництва чотирьох нових терміналів у період 2013-2015 рр.. загальною потужністю 33 млрд. кубів.

"В Україні будівництво ЗПГ-терміналу економічно виправдане. Більше того, реального шансу здійснити диверсифікацію джерел без постачань зрідженого газу на найближчий час немає" - говорить Леонід Уніговський, гендиректор компанії Нафтогазбудінформатика, фахівці якої розробляли передпроектну документацію.

Як пише газета, оптимальним для України є термінал потужністю 10 млрд. кубів газу. Майданчик для зберігання і регазифікації займає близько 70 га. "Звичайно, найкраще будувати термінал поруч з регіоном, що споживає найбільшу кількість газу. Але, на жаль, в районі Маріуполя і близько дуже мілке море, туди не зайдуть танкери-метановози, - говорить Леонід Уніговський .- Тому ми вивчали все побережжя. А також враховували можливість безпечної та зручної врізки системи у вже наявну ГТС ".

Фахівці Нафтогазбудінформатики розглядають перш за все варіант будівництва терміналу і регазифікаційного комплексу безпосередньо на суші, біля портів. Для цього пропонуються такі транспортні вузли, як Південний, Очаків і Феодосія. Попередні оцінки вартості цих проектів коливаються від $ 1,1 млрд. до $ 1,8 млрд. Можна будувати і так звані офшорні термінали, тобто винесені безпосередньо в море, а звідти по підводних трубах вже подавати готовий газ в загальну систему. Їх вартість приблизно $ 1 млрд., але можливості підключення до ГТС треба вивчати більш уважно. Такі майданчики можуть розглядатися біля Усть-Дунайська, Приморська, Іллічівська і Залізного Порту.

За нинішньої ситуації на ринку зрідженого газу вартість його транспортування складе $ 65 за 1 тис. куб. м ($ 10 - саме транспортування у метановозі, $ 25 - регазифікація, $ 30 - повернення кредитів). Сам скраплений газ на спотових ринках коштує близько $ 130. І найближчим часом буде дешевшим за трубний.

Крім того, позитивне рішення про початок будівництва ЗПГ-терміналу дасть можливість завантажити потужності наших суднобудівних заводів. Для перевезення 10 млрд. кубів потрібно чотири транспорти обсягом 120-140 тис. куб. м.

Такі судна може будувати завод Океан, вартість одного - $ 170-180 млн. А ось фрахт - $ 35-55 тис. на добу.

Організаційний процес і фінансування проекту може здійснюватися кількома шляхами. Це може бути чисто державний проект, як у Польщі. Але тоді залучення кредитних ресурсів на світових фінансових ринках обійдеться дорожче. Це може бути пул, куди держава залучить потенційних споживачів, і вони зможуть взяти на себе частину фінансового забезпечення. Проектом вже цікавилися представники ПриватБанку, Стиролу, Смарт-Груп, компаній Дмитра Фірташа і Костянтина Жеваго. Але, як сказали нам в одній зі структур на умовах анонімності, поки Юрій Бойко (міністр ПЕК) офіційно не скаже, що проект схвалено і запущено в реалізацію, говорити про нього серйозно не доводиться.

Третій варіант - залучення до проекту продавців газу. Попередні переговори про продаж блакитного палива з Алжиром, Лівією та Єгиптом були проведені ще в 2007 році, і ці країни виявили зацікавленість у співпраці.

Таким чином, якщо Україна знайде з партнерами спільну мову, то вирішує одразу кілька проблем. По-перше, отримує гарантовані обсяги газу, тому що вже зараз 85% ЗПГ продається за довгостроковими контрактами. По-друге, отримує швидкий прохід суден через Босфор. Адже, як відомо, Туреччина періодично дозволяє собі тиск на компанії-перевізники шляхом обмеження руху в своїх протоках. Але оскільки основними виробниками і продавцями ЗПГ є країни арабського світу, то їм буде легше домовитися з мусульманською Туреччиною. Щоправда, в обмін дехто з виробників захоче отримати частину українського ринку. Невелику, але все одно це дає привід задуматися.

Одночасно фахівці відзначають, що середній термін реалізації описуваного проекту - 10 років. Оскільки передпроектна документація вже є, то є всі шанси у 2010 році перейти на рівень підготовки ТЕО. Отже, перший газ, приведений морем, загориться в нашій країні в 2016 році, а до 2017 року термінал буде працювати на всю проектну потужність. До того часу термін довгострокових контрактів з Газпромом вже буде підходити до кінця, і наявність ЗПГ-терміналу дасть Україні серйозні козирі в переговорах.

Проте досі нова влада ні словом не обмовилася про перспективи диверсифікації поставок газу через ЗПГ-термінал. А нав'язливі пропозиції Росії про поглинання Газпромом Нафтогазу України взагалі не залишають поля для будь-яких самостійних рішень.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах