Європа боїться опинитися на місці України

Корреспондент.net, 22 травня 2006, 12:19
0
5

У четвер у Сочі почнеться засідання саміту Росія-ЄС. При цьому європейців хвилює одне питання: наскільки надійне енергопостачання в Європі?

Володимир Путін особливо цінує російський курорт Сочі. Усе частіше російський президент зі своєю "свитою", яка складається із сотні чиновників і підприємців, виїжджає з Московського Кремля, щоб насолодитися красою і кліматом субтропічного оазису на Чорному морі. У Сочі Путін зупиняється на своїй віллі і приймає сонячні ванни на палубі своєї яхти. Підводні диверсанти ВМФ Росії огороджують при цьому прибережні райони.

Однак серед гостей, яких Володимир Путін прийме у своїй резиденції в четвер, навряд чи буде панувати  настрій відпочинку - а спека, що посилюється, буде обумовлена скоріше дискусіями, ніж погодними умовами.

Голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, глава зовнішньополітичного відомства ЄС Хав’єр Солана і нинішній голова ЄС австрійський канцлер Вольфганг Шюссель відправляться в Сочі, щоб обговорити два важливих питання: що стане з партнерством Росії і ЄС - і наскільки надійне в цьому зв’язку енергопостачання Європи?

Адже відносини Росії і ЄС (угоду про партнерство було укладено офіційно, термін її дії минає в 2007 році)  були трохи зіпсовані. У європейську свідомість глибоко засіла примара газового конфлікту між Росією й Україною. Тоді основний російський постачальник газу за одну ніч підняв ціну на енергоносії в п"ять разів, щоб приборкати непокірливий український уряд. Перебої з постачаннями загрожували тоді і Західній Європі. Засоби масової інформації й аналітики пророкували початок нової холодної війни.

Занепокоєння Європи викликане її залежністю від газових постачань: у той час як Росія усе наполегливіше позиціонує себе як енергетичну державу, ЄС усе більше занурюється в залежність від імпорту російських енергоносіїв. На сьогоднішній день четвертина європейського імпорту газу і четвертина імпорту нафти припадає на частку Росії. Ця залежність буде зростати і далі, оскільки європейські нафтові ресурси і газові родовища в Північному морі будуть вичерпані через 20-30 років.

Ще в листопаді 2000 року Єврокомісія попередила в "Зеленій книзі" (енергостратегія ЄС) про те, що вже до 2030 року ЄС буде на 90% залежати від постачань нафти через кордон - на сьогоднішній день на 76%. Залежність у газовому імпорті також зросте і складе 80%. Більше половини газу буде постачатися Росією.

Однієї тільки гарантії з боку Росії недостатньо. І тому ЄС піклується про те, чого експерти вимагали вже давно: про нову енергетичну політику, що у перспективі допоможе Європі скоротити залежність від Росії. "Довгий час питання про енергетичні постачання розглядався Європою як щось, що можна вирішити в умовах ринкової економіки", - критикує позицію ЄС Франк Умбах, автор книги "Глобальна енергетична безпека". "При цьому саме енергоресурси є для Росії і Китаю стратегічним багатством".

На думку Умбаха, ризики залежності від енергетичних постачань необхідно поділити. Для цього існує кілька шляхів: по-перше, ЄС має розширити список країн, з яких імпортуються енергоносії.

До цього моменту нафта імпортувалася з Росії і з Близького Сходу, а газ з Росії, а також з Алжиру і Норвегії. Однак існує можливість імпортувати нафту і газ, наприклад, з Африки, Латинської Америки або Центральної Азії. Але отут існує проблема: разом з імпортом нафти або газу з регіону імпортуються і його проблеми.

Іншою можливістю було би використання різних видів енергії. Використований у Європі енергетичний мікс складається в основному з нафти і газу; частка ядерної енергії складає 15%, вугілля - 18%, альтернативних видів енергії, таких як енергія вітру і сонця, - 6%.

Як третя можливість зниження залежності може розглядатися енергозбереження. У зв’язку з цим, Єврокомісія ставить перед собою ціль скоротити енергоспоживання на 20% до 2020 року.

У той же час у дебатах із приводу залежності Європи від російських постачань часто забувають, що Росія сама не менше прив’язана до європейських споживачів. Три четвертих російського експорту газу йде в Європу. Інший газ йде переважно в країни СНД, що платять за цей енергоносій значно менше. Так у 2005 році прибуток "Газпрому" від експорту газу в Європу нараховувала 19,6 млрд євро, що склало 65% від загального обороту концерну.

Незважаючи на всі спроби Росії затвердитися як енергетичну імперія, у випадку виникнення проблем економічні інтереси Москви, швидше за все, здобудуть перемогу. Навіть на піку "холодної війни" Радянський Союз здійснював постачання нафти і газу в Західну Європу.

Welt am Sonntag, переклад InoPressa

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах