Кому насправді належить телеканал Інтер

Корреспондент.net, 18 травня 2007, 12:32
0
86

Найрейтинговіша кнопка країни закриває програми, масово звільняючи журналістів, і при явній непрозорості власності каналу хоче вийти на публічний фондовий ринок. Про підводні камені того, що відбувається на телеканалі Інтер пише Український щотижневий журнал Корреспондент.

Повернення в грудні 2006 року на Інтер як генерального продюсера Ганни Безлюдної, котра вже колись працювала на каналі, занепокоїв телевізійний і рекламний ринок. Її прихід віщував корінні зміни й у мережі мовлення, і в структурі найрейтинговішого каналу країни, а також у кадровій політиці.

Очікування виправдалися, - пише Корреспондент. Дуже швидко з ефіру зникло кілька програм. Приблизно 100 осіб втратили роботу.

Але на цьому реорганізація не завершилася: 6 травня в ефір Інтеру востаннє вийшли новини - програма Подробиці, яка з 1997 року готувала Інформаційно-аналітична служба (ІАС). Тоді ж канал залишили ще 50 осіб - професійних журналістів, операторів, редакторів.

"Реорганізація - це привід, щоб провести ротацію журналістів та посадити в ефір людей, якими можна керувати", - вважає колишній журналіст Подробиць Марина Сорока.

7 травня на каналі з’явилися обновлені Подробиці, які готуються нещодавно створеною продакшен-компанією Національні інформаційні системи (НІС). Вона ж тепер готує новини і для каналу К1 на базі цього ж каналу.

Скандал між новим менеджментом та співробітниками, який почався з приходом Безлюдної, не вщухає дотепер, адже таких масових звільнень український телеринок ще не знав. Не було в телевізійній практиці й випадків створення новин структурою, яка не входить до складу каналу.

На цьому тлі Інтер підтверджує свій намір вийти на IPO (Initial public offering - первісне публічне розміщення акцій на біржі). Керівництво Інтеру пояснює свої дії комерційною доцільністю.

Експерти й інші телеменеджери розходяться у своїх оцінках, до чого все це може привести: до втрати чи приросту вартості Інтера, погіршенню чи покращенню якості телепродукту.

Проте чітко видно основну перешкоду на шляху до публічного фондового ринку - непрозора власність каналу. У 2005 році про його купівлю заявив Валерій Хорошковський, у той час топ-менеджер російського Євразхолдингу.

"Однозначної відповіді на запитання, хто є власником 61% акцій Інтеру, не знає, здається, ніхто в цій країні", - говорить Наталія Лігачова, шеф-редактор спеціалізованого сайту та журналу Телекритика.

Днями в інтерв’ю газеті Дело власник українського каналу 1+1 та глава російського каналу СТС Олександр Роднянський сказав, що він думав про купівлю Інтеру, коли той продавався після смерті попереднього власника - Ігоря Плужнікова, але відмовився від цієї ідеї.

"Продаж Інтеру був частиною закритої політичної угоди. Я думаю, що Інтер виявився в нових руках в силу того, що насправді (його) купляли зовсім інші люди і зовсім інший немедійний актив. Інтер виявився частиною більш складною бізнес-інтриги", - сказав Роднянський, маючи на увазі, що, мабуть, справжнім, а не просто формальним власником телеканалу є не Хорошковський, а хтось інший, і придбання каналу стало лише очевидно частиною купівлі чогось іншого.

Але от чого саме і хто покупець, ніхто не знає. Ця інформація приховується досить ретельно.

Про причини та наслідки того, що відбувається на телеканалі Інтер читайте в новому випуску журналу Корреспондент № 19 від 19 травня 2007 року.

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах