Аналітика: Глобальна фінансова криза має спонукати націю урізноманітнити економіку

14 листопада 2008, 15:21
0
7

Глобальна фінансова криза має спонукати націю урізноманітити економіку і менше сподіватися на сталеливарні заводи, пише Михайло Вінницький у виданні KyivPost в рубриці BusinessSense.

Політики не можуть постійно залишатися осторонь від бізнес-сфери держави, тоді як заклики до економічних реформ стають, як ніколи, наполегливими

Читаючи безліч статей, які описують глобальну фінансову та економічну кризу і її потенційний вплив на Україну, я не можу нікого звинувачувати за впадання у депресію.

Мало хто сумнівається, що найбагатші економіки світу будуть погано розвиватися у 2009 році, і дуже ймовірно, що ВВП України також істотно не зросте.

Перспективи для експортного сектору країни, в основному металургійного, залишаються бляклими


Хоч якщо $ 16.4 мільярда, виділених МВФ для "стабілізації" української економіки, і зможуть допомогти банківській системі, то перспективи для експортного сектору країни, в основному металургійного, залишаються бляклими. МВФ не може збільшити світову ціну на сталь, а цей продукт складає 40% експорту України.

Багато хто з моїх друзів працюють в західних компаніях, чиї вищі керівництва постійно стурбовані станами фондових ринків. Коли вони падають, інвестиції в ринки, що розвиваються, обмежуються насамперед.

Якщо ви працюєте в сфері консалтингу, або в службі інвестиційного консультування, зараз саме час подумати про зміну кар'єри


Якщо ви працюєте в сфері консалтингу, або в службі інвестиційного консультування, зараз саме час подумати про зміну кар’єри. Якщо ви талановитий фінансовий директор, вас можуть підвищити до рівня генерального директора протягом кількох наступних років, навіть не беручи до уваги директора з маркетингу.

Але не потрібно радіти раніше часу: робота буде нелегкою!

Песимізм породжує песимізм, а для України в цілому, песимізм видається вкоріненою рисою народу. Хоча загальна характеристика українців не обов'язково відображає те, що кожен робить і думає на індивідуальному рівні.

Я згадую дискусії, що розгорілися в рамках Економічної конференції в Києві торік з лідерами деяких світових великих мультинаціональних корпорацій, які мали справу з інвестиціями в Україну. Вони скаржилися, що їх місцеві робітники "надмірно антрепренерські".

Українці люблять скаржитися, але у них також є фантастична здатність виживати і процвітати

Скарги були виказані в контексті порівняння з Росією, де компанія, яка проводить тренінги та надає гідні пільгові пакети робітникам, може сподіватися на їх тривалу відданість. В Україні службовець, який отримує навчання, береться відкривати свій бізнес після 2-3 років досвіду в мультинаціональній фірмі. Українці люблять скаржитися, але у них також є фантастична здатність виживати і процвітати. Вони приховують свою підприємницьку діяльність, уникають податків, дають хабарі чиновникам, але вони виробляють, вони виживають і вони процвітають.

Цей підприємницький дух - це те, що робить мене оптимістом з приводу перспектив України в майбутньому. Звичайно, близька економічна перспектива не тішить: зарплати знизяться, безробіття зросте, інфляція вдарить по заощадженням народу, кредити скоротяться та іноземні інвестиції зменшаться. Але серед усього цього відчаю, як показує досвід 1990-х, українці знайдуть можливості для підприємництва. Нові ринкові ніші з'являться для інноваційних маленьких компаній.

Нові ринкові ніші з'являться для інноваційних маленьких компаній


Час великих холдингових компаній добігає кінця. Обмеження кредитів і скорочення прямих іноземних інвестицій призведе до перефокусування корпоративних пріоритетів зі збільшення капіталізації до поліпшення грошового потоку. Протягом наступних 3-5 років ми побачимо розформування фінансово-промислових груп на спеціалізовані компанії. Курс на вертикальну інтеграцію буде замінений націленістю на аутсорсинг, оскільки середні та великі фірми будуть концентруватися на ключових компетенціях і зменшувати фінансування другорядних напрямків діяльності.

Протягом певного часу українська економіка трансформується з орієнтованої на донбаські конгломерати в ту, яка грунтується на маленьких компаніях


Іншими словами, протягом певного часу українська економіка трансформується з орієнтованої на донбаські конгломерати в ту, яка опирається на маленькі компанії, чиї менеджери обслуговують місцеву клієнтуру. Угода про вільну торгівлю з ЄС та з іншими країнами зараз має стати справжнім пріоритетом для українського уряду.

Модель, якої зараз слід дотримуватися Україні, повинна бути близькою до чилійської моделі 1980-х або тайванської 1970-х, що означає економіку, побудовану на малому та середньому бізнесі. Якщо так станеться - а це велике "якщо", довгострокові перспективи виглядають для України досить привабливими.

Таке перетворення українського регіонального економічного балансу не пройде без політичних проблем


На жаль, таке перетворення українського регіонального економічного балансу не пройде без політичних проблем. Підняття малого бізнесу, швидше за все, спричинить за собою збільшення політичного впливу західних регіонів України, де підприємницький дух проявив себе значно міцнішим під час радянського періоду, ніж в інших регіонах. А це в свою чергу призведе до збільшення закликів до "українізації" культурної та освітньої сфер країни. Одеса завжди буде Одесою, а чорнозем центральних регіонів дозволить агрокультурному центру залишити за собою статус хлібної корзини Європи, якщо, звичайно, земельна реформа відбудеться швидко разом з угодою про вільну торгівлю з ЄС.

Занепад Сходу, швидше за все, призведе до збільшення політичної нестабільності


Багато залежить від цих "якщо". Але занепад Сходу, швидше за все, загострить політичну нестабільність. Безробіття в східних регіонах країни виллється в марші протесту до столиці, до економічних вимог додадуться ще заклики до захисту російської мови та культури.

Природно, північний сусід України не буде заощаджувати коштів на провокаціях такої нестабільності. Отже політична ситуація в Україні залишається складною.

Тим не менш, протягом останніх двох десятиліть українці довели, що політичні конфлікти в Києві - це гра, яка мало впливає на місцеву економічну активність. Українці схильні до підприємництва - це факт, що радянський режим визнав ще в 30-ті роки, коли Сталін намагався позбутися від куркулів.

Той факт, що це йому не вдалося, свідченням чого є зростання малого бізнесу в 1990-х, це те, що робить мене оптимістом щодо перспектив країни на наступне десятиліття. Наступний рік буде складним, але після цього, можливо, з’явиться новий "тигр" на тлі світового економічного занепаду.

Словами Фокса Малдера: "Я хочу вірити!"

Михайло Вінницький народився в Канаді. Отримав ступінь доктора філософії в Кембріджському університеті, написав дисертацію на тему пострадянського підприємництва. Він живе в Україні з 2002. Викладає в Києво-Могилянській бізнес-школі та на факультеті соціології в Києво-Могилянській академії. Зараз він директор Києво-Могилянської докторської школи. З ним можна зв'язатися по e-mail: mychailo@ukma.kiev.ua.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Загрузка...
Loading...

Корреспондент.net в соцмережах