Євросоюз нарешті вирішив, як його вимоги повинні застосовуватися щодо газопроводу Північний потік-2.
Прийняті Євросоюзом поправки в Газову директиву хоч і зробили реалізацію проекту Північний потік-2 (ПП-2) реальнішою, однак, можуть призвести до того, що газопровід не зможе працювати в нормальному режимі.
Експерти продовжують називати Північний потік-2 пасткою для України і Євросоюзу і намагаються зрозуміти, чому Німеччина в неї потрапила. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Північний потік-2 виявиться напівпорожнім
На початку лютого канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що європейські країни досягли угоди з питання про те, як регулювати російський газопровід Північний потік-2. Напередодні голосування по жорсткості вимог Газової директиви Євросоюзу Франція вирішила голосувати проти проекту Газпрому.
13 лютого стало відомо, що Європарламент і Рада Євросоюзу попередньо погодили поправки до Газової директиви. Згідно з поправками, вимоги Третього енергопакета мають поширитися на газопроводи, що приходять у ЄС з третіх країн.
Проект 20 лютого пройде повторне голосування в Раді ЄС, де, швидше за все, буде прийнятий. Потім залишиться юридично-лінгвістична експертиза, схвалення Європарламентом у квітні і на Раді ЄС на рівні глав держав у травні, після чого поправки стануть законом.
При ближчому вивченні поправок, внесених до європейської Газової директиви,
Коммерсантъ виявив, що Північний потік-2 у перші роки експлуатації виявиться недозавантаженим.
Пояснюється це, зокрема, тим, що правила європейського внутрішнього ринку, яким повинен відповідати газопровід, вимагають доступу до його потужностей третіх осіб.
А це практично неможливо, тому що газ з російської сторони може подати тільки Газпром - єдина компанія, що має право на його експорт.
В результаті російський концерн зможе використовувати газопровід менше, ніж наполовину.
У теорії цей момент можна обійти, якщо Росія і Німеччина укладуть міжурядову угоду. Але тут теж можливі проблеми, оскільки у ЄС є право включати в договір певні положення.
Окрім цього, Євросоюз зможе запитувати додаткову інформацію, що дозволить затягувати переговори. Крім того, Німеччині доведеться заручитися підтримкою більшості країн Євросоюзу.
18 лютого міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що спостерігати за дотриманням європейських правил щодо Північного потоку-2 буде Німеччина, але під контролем Європейської комісії.
"Це в принципі компроміс, який би я назвав, як кажуть зазвичай, "зберегти обличчя". Але я не можу так сказати стосовно наших друзів... Утім, тим не менш змістовно ніякого компромісу немає. Ми і всі наші друзі над цим дуже довго працювали", - заявив Клімкін.
Росія поставила перед Україною умови
9 лютого цього року в МЗС Росії заявили про готовність продовжувати здійснювати транзит газу через Україну "тільки на умовах Москви".
"Так, ми готові продовжувати український транзит, але на тих умовах, які потрібні нам. Там є ціла низка елементів, на які українці поки піти не можуть", - заявив заступник глави МЗС РФ Олександр Панкін.
За його словами, на цей момент в Україні є невизначеність щодо власної газотранспортної системи, а також її наступника і консорціуму.
"Одна із заявлених опцій полягає в тому, що є чинний контракт - можна його продовжити з внесенням якихось необхідних змін. Але, схоже, Україна таку опцію відкидає. Тут, напевно, про автоматизм не йтиметься, але є певні нюанси, які треба буде розчищати", - сказав дипломат.
Панкін підкреслив при цьому, що заважати реалізації ПП-2, щоб змусити Росію експортувати газ через Україну на невигідних умовах, не вийде.
Нагадаємо, що домовленості Києва з Москвою про транзит газу через Україну закінчуються у 2019 році. У липні 2018 року після тристоронньої зустрічі ЄС, Росії та України в Берліні віце-президент Єврокомісії з енергетики Марош Шефчович заявляв, що Москва і Київ визнали за
необхідне розробити нову угоду у 2020 році.
ПП-2 є пасткою
Авторитетний британський журнал
Economist також
пише, що реалізація ПП-2 триватиме, але з деякими відстрочками. Однак, у ньому немає економічного сенсу, зазначає видання, оскільки потужності вже існуючих газопроводів досить для транспортування російського газу.
Economist пише, що в доступному для огляду майбутньому попит у Європі на російський газ не збільшиться до такого рівня, щоб будувати новий газопровід.
"Не дивно, що російський державний енергетичний гігант Газпром є єдиним акціонером цього проекту", - наголошується в статті.
Справжні завдання цього проекту за своєю природою є винятково політичними, значення мають три аспекти, пояснює видання.
Перший. Північний потік-2 безпосередньо шкодить Україні, через яку більша частина російського газу поставляється в Європу, як і Польщі.
"Газопровід завадить Україні втягти Німеччину в її суперечку з Росією, і одночасно з цим він позбавить український уряд доходів від транзиту російського газу. За відсутності ПП-2 існують межі того, скільки безчинств Росія може зробити в Україні, не поставивши під удар власну економіку. Зрештою, головне завдання - оминути територію України", - пише Economist.
Другий. Посилиться залежність Європи від російських енергоресурсів, оскільки Москва зможе запропонувати своїм покупцям нижчу ціну. Однак, така залежність від Росії суперечить політиці Євросоюзу, який вимагає більшої відкритості і прозорості, а також чесну конкуренцію.
"Канцлер Німеччини Ангела Меркель, по всій видимості, цінує дешеву енергію більше, ніж європейську безпеку. Це безумство. Як Росія вже продемонструвала у 2006 і 2009 роках, коли вона обмежила обсяги поставок газу через Україну, вона готова використовувати газ як політичну зброю", - йдеться в матеріалі.
Третій. Північний потік-2 роз'єднав західних союзників, налаштувавши країни Східної Європи проти багатьох країн Західної Європи і вбивши клин між Європою і Америкою, яка вже довгий час виступає проти цього газопроводу.
"Путін, імовірно, вважає, що можливість заподіяти стільки проблем всього за 11 мільярдів доларів (вартість проекту. - ред.) - це відмінна угода. Але для Європи це справжня пастка", - пише видання.
Economist намагається зрозуміти, чому Німеччина в неї потрапила. Можливо, Меркель поступилася перед вимогами німецького бізнесу, що посилилися після рішення закрити німецькі атомні станції у 2011 році. А може, й тому, що в її оточенні багато прихильників Північних потоків, наприклад екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер, який входить до складу ради директорів Північного потоку-2 і Роснафти.