Головна
 

Корреспондент: Неробочий настрій. Україна значно відстає від решти країн за продуктивністю праці

22 лютого 2012, 18:24
0
173
Корреспондент: Неробочий настрій. Україна значно відстає від решти країн за продуктивністю праці
Фото: Фото Юрія Кривенка
Михайло Воронін був вражений китайським зразком побудови виробництва

Один з найнижчих рівнів продуктивності праці тягне українців на дно світової цивілізації. Весь світ працює ефективніше, ніж Україна і з нею три десятки відсталих країн Африки та Середньої Азії, пише Максим Біроваш у №6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року.

Михайло Бродський, голова Держслужби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, в неділю, 29 січня, на своїй сторінці в Facebook вивісив цікаве запитання: "Чому у нас продуктивність праці вдвічі нижча, ніж в Європі та Америці?".

Незважаючи на вихідний день, лише за кілька годин чиновник отримав 150 коментарів, які й розвіяли туман над ребусом Бродського. На думку українців, які відповіли на це запитання, скромний ККД вітчизняного робітника – це похідна від монополізації і, як наслідок, технологічної відсталості української економіки.

Скромний ККД вітчизняного робітника – це похідна від монополізації і, як наслідок, технологічної відсталості української економіки

Вони недалекі від істини. Ці два якоря надійно утримують Україну практично на самому дні рейтингу Міжнародної організації праці за рівнем продуктивності – на 88-му місці з 121-го можливого. Позаду українців лише 19 африканських і кілька не дуже розвинених азіатських країн.

За словами президента Центру ринкових реформ Володимира Ланового, такий невисокий рейтинг українців цілком закономірний для економіки, яку контролюють лише кілька фінансово-промислових груп.

"Монополістові нема чого вкладатися в технології, адже і так все буде зроблено просто великою кількістю робітників, які отримають менше грошей, ніж їх більш технічно оснащені колеги за кордоном", – зазначає експерт.

Ще однією причиною низької продуктивності праці в Україні підприємці називають зарегульованість бізнесу

Тим часом, ще однією причиною низької продуктивності праці в Україні підприємці називають зарегульованість бізнесу. За словами Євгена Пашковського, генерального директора будкомпанії Марті Україна Ел Ел Сі, повільність чиновників може зірвати будь-які виробничі плани.

"В результаті те, як будують в Україні, – це занадто довго для нашого швейцарського офісу", – порівнює будівельник.

Справа техніки

Планетарний лідер у продуктивності праці – США, аутсайдер – Конго. Між двома цими полюсами цивілізації розмістилася Україна. На жаль, ближче до Центральної Африки, ніж до Північної Америки. Україна пропустила вперед всі держави Східної Європи і навіть деякі африканські країни, такі як Марокко, Туніс і Єгипет.

Показник цей визначається розміром ВВП, що припадає на кожного громадянина, що працює. Так, наприклад, на одного українця-працівника припадає ВВП в розмірі $ 9,5 тис., що більш ніж удвічі менше, ніж у Росії, втричі менше, ніж у Вірменії, і в чотири рази – ніж у Греції, яка переживає важку кризу. Від американців українці за ефективністю праці відстають у сім разів.

"Україна з її величезною кількістю зайнятих на виробництві безнадійно відстає від таких країн, як, наприклад, Чехія чи Словаччина, де кількість зайнятих громадян в рази менша, але продуктивність на сучасних підприємствах набагато вища", – каже Павло Розенко, колишній перший заступник міністра праці і соцполітики.

За обсягами виробництва Україна перебуває на рівні 77% від своїх же масштабів 1990 року, в той час як, наприклад, Білорусь досягла 199% від 1990 року, а Росія – 119%

За обсягами виробництва Україна перебуває на рівні 77% від своїх же масштабів 1990 року, в той час як, наприклад, Білорусь досягла 199% від 1990 року, а Росія – 119%.

Серед галузей національної економіки, що відстають, – металургія. Це та галузь, яка приносить країні найбільшу валютну виручку і яку повністю контролюють найбагатші бізнесмени України. За словами Сергія Притоманова, виконавчого директора Всеукраїнського об'єднання обласних організацій роботодавців підприємств металургійного комплексу, якщо в перерахунку один українець, зайнятий у чорній металургії, у 2009 році в середньому виплавляв до 150 т, то в країнах Західної Європи цей показник становить близько 575 т.

Відповідно, для виплавлення кожної тонни сталі українцям потрібно вчетверо більше робочих рук, ніж їхнім європейським конкурентам. Україна перебуває серед аутсайдерів значною мірою через свою технічну відсталість. За інформацією експерта компанії CASE Україна Євгена Дубогриза, в більшості країн, на відміну від України, замість застарілих мартенівських печей використовуються сучасні конвертори.

"Конвертори у вісім-дев'ять разів потужніші, ніж мартенівські печі, і тому плавку в мартенівській печі чекають 8 годин, а конвертору достатньо 40 хвилин. Крім того, українська руда бідніша, ніж імпортна, і це теж зменшує вироблення на одну людину", – зазначає експерт.

В Європі працюють на модернізованих підприємствах, а в Україні у переважній більшості все як у 1960-х, мало не ручна праця

Ярослав Рущишин, директор швейної компанії Тротолла, – представник легкої промисловості, але кадрові проблеми його галузі нічим не відрізняються від промисловості важкої. "В Європі працюють на модернізованих підприємствах, а в Україні у переважній більшості все як у 1960-х, мало не ручна праця, – каже львівський підприємець. – Там не побачиш закрійниць і швачок-мотористок, як у нас, всі ці операції виконує робот, а ручна праця залишається лише для створення елітних речей. Тобто у них працює в рази менше людей, ніж у нас, але в підсумку роблять більше".

Схожа ситуація з продуктивністю в агропромисловому комплексі. За словами Володимира Лапи, виконавчого директора Українського клубу аграрного бізнесу, на полях і фермах батьківщини зараз зайнято більше 10% працездатного населення країни, що в рази більше зайнятості в АПК в сільськогосподарських державах Європи. "У розвинених європейських країнах 2% вирощують продукти для решти 98%, – розповідає Лапа. – Тобто у них один трактор робить те, що у нас три".

Валерій Марцинович, генеральний директор східноєвропейського представництва компанії Hay Group, що спеціалізується на кадровому консалтингу, впевнений, що Україні з її нинішнім рівнем технічної устаткованості пряма дорога на задвірки світової економіки. "Це як на змагання Формули-1 привести бригаду трактористів і сподіватися, що вони зможуть виграти там гонку з чемпіонами світу, – каже Марцинович. – Але так не вийде".

Відділ кадрів

Зростанню продуктивності праці перешкоджає висока ступінь монополізації економіки. Три-чотири фінансово-промислові групи контролюють будівельний ринок, автопром, паливний сектор, гірничодобувний комплекс, енергетику, всю важку промисловість і транспортні послуги. За останні п'ять років в Україну не прийшло жодної великої транснаціональної корпорації, слідом за якими зазвичай приходять технології та фінанси.

Три-чотири фінансово-промислові групи контролюють будівельний ринок, автопром, паливний сектор, гірничодобувний комплекс, енергетику, всю важку промисловість і транспортні послуги

В таких умовах, каже Лановий, відсутня головна рушійна сила модернізації – конкуренція. "Коли в одній ніші з тобою працюють ще кілька таких самих підприємств, то продуктивність твоєї компанії повинна бути максимальною, а це означає, що там ставляться до модернізації не як до витрат, а як до інвестицій в рентабельність", – каже експерт.

Традиційно в усьому світі конкуренцію створює відкриття ринків для великого капіталу. Таким шляхом пішла, наприклад, Ірландія. На початку 1990-х ця країна була найбіднішою економікою континенту. Сусіди Ірландії називали її "хворою людиною Європи". На початку 2000-х кельти здійснили неймовірний стрибок, створивши рівні умови для розвитку міжнародного капіталу.

На острів рвонули американські фармацевтичні та IT-гіганти – Microsoft, Dell, Intel, Pfizer, Google, Yahoo, eBay, Amazon й ін..  Близько 400 міжнародних фінансових інститутів відкрили тут свої представництва. У країні, де живе трохи більше 4 млн людей (населення Донецької області), загострилася конкуренція.

До 2000-му обсяг ВВП на душу населення в Ірландії перевищив рівень сусідньої Великобританії і гегемона єврозони – Німеччини. Схожі історії успіху відбулися з Польщею, Словаччиною, Сінгапуром і багатьма іншими країнами, де монополії були зруйновані припливом капіталу, який, окрім конкуренції, приносив ще й нові технології.

Лібералізація підвищує продуктивність не тільки в самому секторі, куди приходить капітал, але й у суміжних галузях

Причому лібералізація підвищує продуктивність не тільки в самому секторі, куди приходить капітал, але й у суміжних галузях. За даними Ани Фернандес зі Світового банку і Кароліни Паунової з Організації економічного співробітництва та розвитку, прямі іноземні інвестиції в сектор послуг в Чилі відразу ж забезпечили 5%-й приріст продуктивності в промисловості. У Чехії – 4%-й.

За підрахунками професора Київської школи економіки Олександра Шепотила, з відкриттям ринків послуг в Україні продуктивність в харчовій промисловості і автомобілебудуванні зросла на 9%.

А поки у більшості секторів Україна йде іншим шляхом. Близькі до влади мультимільйонери контролюють більшу частину національної економіки. Конкуренція в ключових галузях катастрофічно низька.

Після того як власники найбільших виробництв отримали своє лобі в уряді України, вже ніхто не зажадає від них витрачати гроші на модернізацію

"Після того як власники найбільших виробництв отримали своє лобі в уряді України, вже ніхто не зажадає від них витрачати гроші на модернізацію, – упевнений Розенко. – Їх і так все влаштовує: платять працівникам копійки, а продають свою продукцію за європейськими цінами".

За словами Пашковського, на рівень продуктивності в країні також впливає зарегульованість дозвільної системи. Процес отримання потрібного дозволу, розповідає він, може легко вибити будь-яку компанію і з найбільш налагодженого виробничого ритму. А це означає, що в таких умовах підвищувати продуктивність важко.

Зараз, за ​​даними дослідження Doing Business 2011, у списку 184 аналізованих країн Україна посідає 179-те місце за простотою отримання дозволу на будівництво. Щоб почати будівництво в Україні, потрібно пройти близько 20 дозвільних процедур, які можуть затягнутися більш ніж на рік – на 374 дні. Для порівняння: у Данії для початку будівництва потрібно пройти шість погоджень, а максимальний термін отримання повного пакета таких дозволів в Сінгапурі становить 25 днів. У підсумку через штучні затяжки страждає продуктивність.

"У Швейцарії, наприклад, погодження на звичайне будівництво можна отримати взагалі за кілька днів, і тому в той час, коли там уже повним ходом йде будівництво, в Україні ще оформляють дозвіл на його початок, – каже Пашковський. – З такими темпами роботи чиновників будь-яка продуктивність буде зведена до нуля".

Павло Дідух, який вже кілька років працює виконробом в одній з чеських будкомпаній, ілюструє розрив цивілізацій простим прикладом. За його словами, на одного будівельника в Чехії на місяць припадає до 25 кв. м побудованого житла, а українець у себе вдома за такий самий час в середньому будує лише 5 кв. м.

Робочий момент

Михайло Воронін, мабуть, один з найвідоміших українців у швейному бізнесі. Він виробляє чоловічі костюми і продає їх по всій країні, а також шиє на експорт. Кілька років тому київський підприємець з'їздив до Китаю і побачив фабрику своєї мрії.

Сучасне обладнання, рухливий персонал, який надзвичайно ефективно використовує робочий час. Після цього відрядження в холдингу Вороніна взяли курс на китайську оперативність і навчання роботи на новому обладнанні. "Напевно, потрібно було взяти на роботу кілька китайців, щоб тут побачили, як потрібно працювати, – жартує Воронін. – Те, що китаєць зробить за півдня, наш зробить за день".

Наблизитися до китайських швидкостей, але при цьому випускати вироби високої якості Вороніну дозволила закупівля сучасного обладнання. Складні виробничі розкрійні комплекси, волого-теплова обробка, система екологічного очищення – все закуповується в Японії, Франції, Німеччині.

Експерт: Модернізація – наш пропуск на зовнішні ринки, де конкуренція постійно зростає

"Швейні машинки у нас за ціною Mercedes, – розповідає бізнесмен. – Це складне устаткування XXI століття, і воно нам дозволяє максимально ефективно використовувати роботу наших працівників".

У силу модернізації повірила і директор невеликої будкомпанії Коопмонолітбуд Інна Немченко. Вона спеціалізується на будівництві дорожнього покриття, для чого і купила в лізинг сучасний асфальтоукладальник за 1,5 млн грн. Тепер замість бригади з десяти осіб на дорожні роботи Немченко досить відправляти чотирьох працівників. Продуктивність праці збільшилася вдвічі, зарплата оператора чудо-машини теж подвоїлася.

"Модернізація – наш пропуск на зовнішні ринки, де конкуренція постійно зростає, – резюмує Лановий. – Для того щоб у бізнесу було бажання інвестувати в модернізацію, потрібно покінчити з монополіями. Одним словом, повинна бути ринкова економіка, і крапка".

____________________________________________________________

Рівень продуктивності праці, а не загальна зайнятість населення ознака цивілізованості та ефективності національної економіки

Місце серед країн світу

Країна

Продуктивність (ВВП на одного працівника, $)

Продуктивність праці у 2010 році відносно 1990-го, %

1

США

68.1

142

2

Гонконг

61.4

167

3

Ірландія

57.5

163

4

Франція

55

123

5

Бельгія

54.9

123

31

Словаччина

32.9

212

36

Латвія

28.7

153

37

Білорусь

28.5

199

45

Польща

25.9

214

49

Чехія

24.9

141

59

Росія

18.3

120

65

Грузія

17.4

111

82

Молдова

11.8

72

88

Україна

9.6

78

89

Туркменістан

8.7

96

***

Цей матеріал опубліковано в № 6 журналу Корреспондент від 17 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Українаекономікавиробництвопродуктивність праці
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах