Головна
 

Корреспондент: Уроки щастя. Задоволення життям напряму залежить від виховання

29 лютого 2012, 16:57
0
306
Корреспондент: Уроки щастя. Задоволення життям напряму залежить від виховання
Фото: Reuters
Встановлюючи міцний емоційний зв'язок з дитиною, батьки нагороджують її здатністю бути щасливою в майбутньому

Ключовими методами виховання здорової й щасливої дитини повинні бути не суворість і дисципліна, а ігри, гумор й емоційний контакт, пише Олексій Бондарєв у №7 журналу Корреспондент від 24 лютого 2012 року.

Єдино правильного рецепту виховання дітей не існує, так само як і єдино правильної дієти, яка підійшла б для всіх, каже американський лікар Фред Ларсон.

Бульварна преса приділяє питанням виховання стільки ж уваги, скільки горезвісним дієтам, а книги з виховання не залишають списки бестселерів.

Більшість цих опусів не заслуговують часу, витраченого на їхнє прочитання, зазначає Ларсон, оскільки переважно пишуться вони заради грошей і слави. І їхні автори найчастіше люди некомпетентні. "Виховання дітей – це складна наука, – констатує Ларсон. – А отже і розбиратися в цій справі повинні вчені".

Настільки ревний і зарозумілий підхід Ларсон не схильний списувати на два свої вчені ступені. Помилки у вихованні дітей занадто дорого коштують суспільству, вважає він. І тут таки наводить свою улюблену цитату з Після трьох уже пізно, книги про виховання дітей, написаної чи не єдиним дилетантом, який, на думку Ларсона, мав право писати про виховання.

Суспільство засуджує аборт, але не засуджує батьків, які не приділяють належного часу вихованню своєї дитини. З моєї точки зору, це гірше зло, ніж аборт

Масаро Ібука, засновник корпорації Sony, автор новаторської концепції про раннє виховання дітей, буквально на перших сторінках своєї книги пише: "Багато матерів переривають вагітність без особливо серйозних причин. Суспільство засуджує аборт, але не засуджує батьків, які не приділяють належного часу вихованню своєї дитини. З моєї точки зору, це гірше зло, ніж аборт".

Британський вчений Девід Флай переконаний, що правота Ібуки не підлягає сумніву, причому для доказів навіть не потрібно заглиблюватися в моралізаторство і філософію. Численні дослідження в останні роки переконливо свідчать, що багато дитячих (і не тільки дитячих) хвороб, які раніше вважалися спадковими, насправді є підсумком неправильного виховання.

Так, робота фахівців з університету Кардіффа (Уельс) наочно показує, що таке поширене захворювання, як синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ), насправді результат поганого виховання в ранньому дитинстві.

Досвід дитинства, враження, отримані від життя в ранній період, – один з ключових факторів, який впливає на те, наскільки людина здатна відчувати почуття щастя, вже будучи дорослою

Є й інша небезпека, не пов'язана із захворюваннями, які можна діагностувати безпосередньо. Досвід дитинства, враження, отримані від життя в ранній період, – один з ключових факторів, який впливає на те, наскільки людина здатна відчувати почуття щастя, вже будучи дорослою.

Такого висновку дійшов Брюс Хеді з університету Мельбурна, який вже багато років працює в Європі. Разом зі своїми голландськими й німецькими колегами Хеді протягом більше 20 років проводив дослідження серед жителів Німеччини.

Бути щасливим під силу кожному, хто має виважену систему життєвих пріоритетів, підсумовує Хеді. Й установки, отримані ще в дитинстві, тут відіграють чи не вирішальну роль.

Отже, правильне виховання – запорука психічного здоров'я і здатності бути щасливим, кажуть вчені. Але що в їхньому розумінні означає правильне виховання? І наскільки сильно рекомендації фахівців відрізняються від того, що радять "дилетанти" на кшталт Ібуки?

Корреспондент пропонує короткий екскурс недавніми науковими дослідженнями у цій галузі.

Користь гри

Гумор полегшує життя. Однак ця стара істина справедлива не тільки для дорослих, яким гумор допомагає не втрачати голову під тиском життєвих негараздів.

Гарне почуття гумору може стати відмінною школою життя для дітей. Коли батьки жартують з дітьми, вони підвищують шанси на їхню успішну соціальну адаптацію. Такого висновку дійшла група американських учених з університету Мічігану, які опублікували статтю про свої дослідження в авторитетному американському журналі Pediatrics.

Коли батьки жартують і прикидаються кимось (наприклад, придумують рольові ігри, в яких папа зображує ведмедя або сірого вовка і т. д.), уява дітей отримує потужний стимул для розвитку. Беручи участь в таких діалогах з раннього віку, діти вчаться креативно мислити, заводити друзів і боротися зі стресом. "Не соромтеся зображати із себе клоуна, – коментує оглядач авторитетного порталу LiveScience Стефані Паппас. – Коли ваші діти виростуть, вони будуть вам вдячні за це".

Ігри взагалі можна вважати одним з ключових елементів розвитку дитини та становлення особистості. І не тільки тому, що вони розвивають уяву

Ігри взагалі можна вважати одним з ключових елементів розвитку дитини та становлення особистості. І не тільки тому, що вони розвивають уяву.

"Ігри дозволяють спробувати робити щось без наслідків, – каже Кеті Хірш-Песек з університету Темпл у Філадельфії. – Так дитина приміряє на себе різні ролі, вивчає соціальні правила".

Згідно з даними дослідження Мічиганського університету, діти, яким дають можливість витрачати певну частину свого часу на ігри, в цілому краще справляються з навчанням, ніж діти, батьки яких вважають ігри порожнім проведенням часу.

Вчені так само порівняли успішність восьми- і дев'ятирічних учнів у школах з різними видами розкладу. Ті школярі, у яких протягом дня є кілька 15-хвилинних перерв для ігор і відпочинку, можуть похвалитися більш високими оцінками, ніж діти, які не мають часу для ігор, з'ясували вчені.

Сила позитиву

Важлива теза, яка може здатися очевидною, але все ж вимагає наукового підтвердження, зводиться до того, що життєва філософія батьків в тому чи іншому вигляді передається дітям.

Батьки, які відкрито висловлюють негативні емоції щодо своїх дітей або надмірно суворі стосовно них, в кінці кінців виховують досить агресивних нащадків

Абсолютна більшість соціальних досліджень свідчить, що батьки, які відкрито висловлюють негативні емоції щодо своїх дітей або надмірно суворі стосовно них, в кінці кінців виховують досить агресивних нащадків, констатує Паппас.

За її словами, якщо діти здатні до прояву агресії вже в п'ятирічному віці, швидше за все, вони виявлятимуть її й пізніше. Формується небезпечний ланцюжок "злі батьки – зла дитина – ще більш злі батьки – розлючений підліток і т. д." Цей ланцюг потрібно розривати якомога раніше, констатує Паппас.

Інша небезпечна крайність – депресія. На перший погляд, діти не схильні до депресії, але небезпека полягає якраз не в цьому. Згідно з результатами недавніх досліджень, матері, які страждають від депресії, можуть нехтувати своїми обов'язками. Наприклад, дані вчених з університету Вайомінга свідчать, що матері, які відчувають депресію (приймають заспокійливе, відвідують психіатра), частіше схильні в прямому сенсі ігнорувати плач немовлят.

У ході своїх досліджень вчені встановили, що діти таких матерів нерідко відчувають стрес ще в дошкільний період. Пізніше в школі такі діти найменш соціально активні.

Найважливіший зв'язок

Від того, як мати ставиться до сина, а батько до дочки, багато в чому залежить їхня доля в дорослому житті.

Уся справа в тому, що діти не вміють самі справлятися зі стресом і шукають розради у батьків. Якщо вони знаходять розраду, формується міцний емоційний
зв'язок і закладаються основи світогляду, що дозволяє дітям бути щасливими в житті

Уся справа в тому, що діти не вміють самі справлятися зі стресом і шукають розради у батьків, пояснює Паско Фірон з британського університету Редінга. Якщо вони знаходять розраду, формується міцний емоційний зв'язок і закладаються основи світогляду, що дозволяє дітям бути щасливими в житті.

Зокрема, Фірон і його колеги в своїх роботах наводять докази того, що хлопчики, у яких були теплі стосунки зі своїми матерями, виростаючи, частіше вважають себе щасливими в особистому житті. Дослідження так само свідчать, що у таких хлопчиків раніше відбуваються перші романтичні зв'язки з протилежною статтю, ніж у тих їхніх однолітків, хто ріс без матері або особливо не ладнав з нею.

"Стосунки з батьками – модель майбутніх стосунків з іншими людьми, – констатує Констанс Гейгер, експерт з університету Нью-Джерсі. – Тому якщо у дітей погані стосунки з батьками, то подорослішавши, вони зіткнуться з труднощами у стосунках з іншими людьми".

За словами Ларсона, діти найбільше дізнаються про представників протилежної статі зі спілкування з батьками. І давня народна мудрість не така вже далека від істини – чоловік вибирає дружину, схожу на свою матір, а жінка прагне, щоб в її обранця було побільше рис її батька.

Але це лише за тієї умови, якщо батьки змогли встановити міцний емоційний зв'язок зі своїми дітьми, уточнює Ларсон. Інакше діти прагнуть знайти противагу своїм батькам або зовсім уникають емоційної прихильності в дорослому житті.

В останньому випадку люди схильні до депресії, зазначає Флай, і тоді батьки безпосередньо винні в тому, що їхні діти не вміють бути щасливими.

____________________________________________________________

Щасливе дитинство

Науковці дають п'ять рецептів правильного виховання

1) користь гумору

Гумор – відмінна школа життя для дітей. Коли батьки жартують з дітьми, вони підвищують шанси на їхню успішну соціальну адаптацію

2) більше позитиву

Батьки, які відкрито висловлюють негативні емоції щодо своїх дітей або надмірно суворі до них, в кінці кінців виховують досить агресивних нащадків


3) емоційний контакт

Діти не вміють самі справлятися зі стресом і шукають розради у батьків. За допомогою цих емоційних зв'язків закладаються основи світогляду, які дозволяють дітям бути щасливими в житті

4) скажи ні депресії

Батьки, що переживають депресію, схильні ігнорувати плач немовлят й інші проблеми, що виникають у їхніх нащадків. Діти таких батьків частіше відчувають стрес і найменш соціально активні

5) користь гри

Діти, яким дають можливість витрачати певну частину свого часу на ігри, краще справляються з навчанням, ніж діти, батьки яких вважають ігри марною тратою часу

***

Цей матеріал опубліковано в № 7 журналу Корреспондент від 24 лютого 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: вихованнядітибатьки
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах