Головна
 

Корреспондент: Громадяни поети. Ситуація в Росії спричинила сплеск політичного креативу

15 березня 2012, 15:48
0
11
Корреспондент: Громадяни поети. Ситуація в Росії спричинила сплеск політичного креативу
Фото: АР
Політичні події в Росії спричинили сплекс креативу в мистецтві

Вибори в Росії спровокували сплеск політичної активності серед людей мистецтва – креативно висловити свою позицію прагнуть всі, від іменитих професіоналів до просто незгодних, пише Ірина Ілюшина у №9 журналі Корреспондент від 9 березня 2012 року.

Ікона стилю і втілення елегантності, один з найвідоміших тележурналістів Росії та автор історичного циклу Намедни Олександр Парфьонов, в розтягнутій тільняшці й з перекошеним обличчям читає політичний реп в компанії гламурної телеведучої Ксенії Собчак, теж одягненої в тільняшку, – зовсім недавно таке не було навіть у найсміливіших фантазіях.

Проте відео, де Парфьонов, Собчак і музикант Вася Обломов, автор YouTube-хіта Їду в Магадан, виконують пісню-звернення до чинного російського президента Дмитра Медведєва під назвою Превед Медвед!, вийшло в ефір російського опозиційного телеканалу Дождь напередодні виборів президента 29 лютого. Також лише за два дні воно зібрало понад 0,5 млн переглядів на YouTube.

"Як дебютант жанру, боюся, перегримасував по відео. Але ж і справді з душі має вернути [від того, що відбувається в політиці]", – пояснює Парфьонов мотиви свого походу в репери.

Неоднозначні результати парламентських виборів в грудні 2011 року, що викликали хвилю протестів, а також вибори президента Росії 4 березня загострили інтерес до політики в країні, що стих в останні роки. Акції непокори виплеснулися не тільки на площі великих російських міст, особливо Москви і Пітера, а й практично у всі форми сучасного мистецтва.

Останнім часом в Росії стало набагато більше соціальної активності в мистецькому середовищі, зазначає арт-критик Катерина Дьоготь. "Це пов'язано із загальним політичним невдоволенням", – наголошує вона.

Креативить не тільки андерграунд на кшталт арт-групи Война, яка намалювала гігантський фалос на розвідному мосту напроти будівлі ФСБ в Санкт-Петербурзі, або заточена під критичне ставлення до влади інтелігенція на зразок дуету поета Дмитра Бикова й актора Михайла Єфремова, авторів знаменитого проекту Громадянин поет.

Політичний протест стає трендом для раніше аполітичних письменників, артистів, музикантів, художників, а також світських левиць, поп-виконавців і просто
креативних російських громадян

Політичний протест стає трендом для раніше аполітичних письменників, артистів, музикантів, художників, а також світських левиць, поп-виконавців і просто креативних російських громадян.

Донести до народу політичні ідеї у вигляді пісні, перформансу або дотепного слогану набагато простіше й ефективніше, ніж у вигляді нудного тексту, пояснює галерист і політтехнолог Марат Гельман. Він гордий за своїх співвітчизників. "Російська революція буде найяскравіша, найкрасивіша, найбільш художня", – каже Гельман.

Богема на марші

Одними з перших на політичні амбразури пішли Биков і Єфремов, всерйоз повіривши в слова знаменитого російського поета Євгена Євтушенка про те, що "поет в Росії більше, ніж поет". За допомогою екс-керівника видавничого дому Коммерсантъ, а нині продюсера Олександра Васильєва вони створили відеопроект Громадянин поет, який швидко привернув увагу всього російськомовного простору.

Перші випуски проекту з Єфремовим, який читає політичну сатиру, заримовану в стилістиці літературних знаменитостей, у тому числі класиків, вийшли в лютому 2011 року, їх показав інтернет-канал Дождь. З часом аудіоролики Громадянина поета стали виходити в ефірі радіостанції Эхо Москвы.

Зараз проект збирає аншлаги на концертних майданчиках Росії, гастролював у Києві та Лондоні, а на порталі YouTube до кінця лютого 2012 року загальна кількість переглядів роликів Громадянина поета тільки в його офіційній версії перевищила 13 млн.

Сигналом до початку "революції інтелігенції" експерти схильні вважати безсторонній діалог, що відбувся в травні 2010 року на зустрічі прем'єр-міністра
Володимира Путіна з російською богемою

І все ж сигналом до початку "революції інтелігенції" експерти схильні вважати безсторонній діалог, що відбувся в травні 2010 року на зустрічі прем'єр-міністра Володимира Путіна з російською богемою. Тоді Юрій Шевчук, лідер рок-групи ДДТ, дозволив собі те, що раніше вважалося в Росії неможливим: прямо запитав прем'єра, коли припиняться неподобства, які кояться в країні, а також повідомив, що йому дзвонили з прес-служби і просили не ставити гострих питань.

"Відбулася вже традиційна кілька сотень років розмова художника з владою", – згадує слабку ефективність тієї зустрічі Шевчук.

Втім, Биков і Шевчук завжди вирізнялися критичним поглядом на владу. Зате демарш знаменитого, але аполітичного романіста Бориса Акуніна (псевдонім Георгія Чхартішвілі) став справжньою сенсацією. Батько Ераста Фандоріна не тільки почав писати на теми політики у своєму блозі, але фактично став одним з лідерів опозиції, виступаючи перед багатотисячними мітингами.

А відомий режисер Андрон Кончаловський, який десятиліттями зберігав нейтралітет, напередодні голосування на виборах президента виступив зі зверненням до співвітчизників, закликаючи їх "вжахнутися" власному життю і не боятися його змінити.

Противагою зіркам-опозиціонерам стали їхні колеги по цеху, які закликають голосувати за одного з кандидатів. Так, естрадна співачка Алла Пугачова та Андрій Макаревич, лідер гурту Машина времени, взяли участь у концерті на підтримку олігарха Михайла Прохорова. Хітом їхнього дуету стала передвиборча пісня під назвою Найвищий, присвячена високому на зріст олігархові. Причому Пугачова виступила автором тексту пісні.

"Якщо півжиття сидіти на вершині, то можна просидіти штани", – висловилася примадонна з приводу ще одного можливого терміну Путіна.

Однак останній залучив не менш імениту підтримку, яку в тому числі склали актори Валерій Золотухін і Чулпан Хаматова, режисери Станіслав Говорухін і Микита Михалков.

На грані фолу

У січні нинішнього року московські перехожі спостерігали спонтанний концерт на Лобному місці біля собору Василя Блаженного на Красній площі. Вісім дівчат в яскравих панчохах і сукнях, перемахнувши через огорожу, дістали електрогітари, розклали драбину, забралися на триметровий парапет і заспівали на весь посилений електронікою голос про Путіна, цензуру і прийдешню революцію.

Поки під'їжджали поліцейські, дівчата встигли почати пісню по другому колу, а кілька сотень людей зняли їх на мобільні.

Це була жіноча панк-група Pussy Riot, що виникла в жовтні 2011 року. Після пісні в соборі Василя Блаженного вони виступили біля спецприймальника, де утримувалися заарештовані опозиціонери, а потім перед вівтарем у соборі Христа Спасителя, кафедральному храмі Російської православної церкви. Тепер вони в розшуку, їм загрожує тюремний термін.

Як і їхнім колегам з арт-групи Война, яка вже кілька років не дає відпочити поліції. Вони малювали лазером гігантський 40-метровий череп зі схрещеними кістками на стіні Білого дому в Москві, палили поліцейські автозаки і влаштовували багато інших протестних акцій.

Михайло Борзикін, лідер рок-гурту Телевизор, відомому гострими політичними піснями, зізнається, що був приємно здивований тим, що відбувається: ще п'ять років тому він і мріяти про таке не міг. "Ситуація була абсолютно безнадійною, я почував себе в цілковитій ізоляції. Кому не дзвониш – всі вважають тебе повним ідіотом. "А що таке, чим тобі Путін не подобається?" – ось так це виглядало", – згадує музикант.

А зараз і стара гвардія починає прокидатися, і з'являється багато молоді, опозиційної нинішній владі, констатує Борзикін.

Приміром, 25-річний фотограф Микита Шохов, який уже зробив собі ім'я перемогами в конкурсі Найкращі фотографії Росії, виступив із серією знімків, на яких людина в масці Путіна гуляє по місту, їздить на громадському транспорті, їсть в McDonald's і п'є в забігайлівці горілку з пластикового стаканчика.

"Мені захотілося змоделювати утопічну ситуацію: що якщо Путін не переможе на виборах і буде звільнений?" – пояснює фотограф, чиї роботи поспішили опублікувати деякі ЗМІ.

З площ – у музей

З недавнього часу російське протестне мистецтво набуло статусу, а плакати, з якими люди виходили на мітинги, стали арт-об'єктами на виставці протестного плаката Ви нас навіть не уявляєте, що отримала назву від одного з найпопулярніших після виборів в думу слоганів.

Експозиція пройшла в московському центрі дизайну Artplay й отримала небувалий резонанс в російських і зарубіжних ЗМІ. Серед присутніх на відкритті було чимало публічних особистостей, зокрема політик-блогер Олексій Навальний і Артемій Троїцький, знаменитий рок-критик.

Що не дивно – багато протестних плакатів створюються відомими в творчому середовищі людьми. "Мій улюблений – Не розгойдуйте човен, нашого щура нудить, зроблений Биковим", – з усмішкою називає найяскравіші екземпляри російський політолог Андрій Піонтковський. Це відповідь на заклик прем'єр-міністра Володимира Путіна "не розгойдувати човен!", з яким він звернувся до учасників перших демонстрацій.

Виставка тривала лише тиждень, але не через цензуру, як запевнили Корреспондент. "Плакати не хотіли довго затримувати, бо вони могли вже зовсім скоро знову стати в нагоді їхнім власникам", – натякає прес-секретар центру Єлизавета Винник на можливі наслідки президентських виборів.

"У Росії немає цензури, це дуже важливо розуміти. Крім державного телебачення – там є. [В інших випадках] має місце або самоцензура, або православні погроми і переслідування, але не з боку держави", – детально описує ситуацію із заборонами Дьоготь.

Гельман згоден: цензури немає, але переслідування є. І російський суд
об'єктивним можна назвати тільки умовно. А Парфьонов й інші, за словами політтехнолога, все роблять правильно

Гельман згоден: цензури немає, але переслідування є. І російський суд об'єктивним можна назвати тільки умовно. А Парфьонов й інші, за словами політтехнолога, все роблять правильно, адже вираження своїх поглядів за допомогою творчості – ефективний метод політичної боротьби, оскільки так можна достукатися до набагато більшого числа людей.

І сила мистецтва має не тільки психологічне, а й цілком технологічне обґрунтування.

"Висловлення у вигляді наукової доповіді нікому не цікаве. А висловлювання у вигляді репу або картинки відразу отримують потужне поширення через Мережу. І якщо мені щось сподобалося, я твітнув-ретвітнув, опублікував в Живому журналі, і виходить масове поширення", – пояснює Гельман.

Росіяни в тренді: творчість стала невід'ємною ознакою політичної активності в усьому світі, а політика – значною частиною сучасного мистецтва

Експерти кажуть, росіяни в тренді: творчість стала невід'ємною ознакою політичної активності в усьому світі, а політика – значною частиною сучасного мистецтва.

Політичне скомороство – це чудово, адже воно показник того, що люди відчули дух свободи і можливість щось змінити в своєму житті, впевнений Піонтковський. "Майбутнє саме за карнавалом, а не за концтабором", – каже аналітик.

***

Цей матеріал опубліковано в № 9 журналу Корреспондент від 9 березня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: вибориРосіямистецтвопротести
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах