Корреспондент: Аллах на двох. Між двома мусульманськими наддержавами розпалюється конфлікт за владарювання в регіоні

Між двома мусульманськими наддержавами, Іраном і Саудівською Аравією, розгорається конфлікт, суть якого зводиться до давнього протиріччя між шиїтами і сунітами, а кінцева мета – до розширення впливу в регіоні, пише Наталія Мечетна у №13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року.

Іранський фільм Розлучення Надера і Сімін, який завоював цього року Оскар як найкращий фільм іноземною мовою, викликав шквал обурення в Єгипті. Проти сімейної драми повстали студенти-суніти, які навчаються в Каїрському університеті.

Оскільки до цієї течії ісламу належить переважна більшість населення Єгипту, віруюча молодь побачила у фільмі пропаганду шиїзму – другого після сунізму напрямку в ісламі, який сповідує Іран.

Протест проти фільму – лише верхівка айсберга, справжніми габаритами якого можна характеризувати протистояння шиїтів і сунітів в ісламському світі, переконані експерти. Враховуючи збільшення впливу ісламу на планеті, його включення в міжнародний політичний процес, боротьба за лідерство між найбільш впливовими мусульманськими країнами стає все запеклішою.

Антагонізм між шиїтами і сунітами виражається в першу чергу в боротьбі за першість у регіоні між Іраном і Саудівською Аравією

Антагонізм між шиїтами і сунітами виражається в першу чергу в боротьбі за першість у регіоні між Іраном і Саудівською Аравією. Остання перебуває на другому після Росії місці в світі з видобутку нафти і поширює вплив в регіоні за допомогою нафтодоларів.

Причому арабська країна значно випереджає Росію за темпами зростання видобутку чорного золота, який за 2010 рік склав 12,1% проти російських 1,3%. Якщо ця швидкість збережеться в нинішньому році, Саудівська Аравія вирветься в абсолютні світові лідери.

ВВП королівства на душу населення вже становить $ 24 тис., – удвічі більше, ніж в Ірані. Проте і в Ісламської Республіки є свій відповідний убивчий козир – ядерна програма.

"Я думаю, що збільшення напруги [в регіоні] в першу чергу пов'язане з агресивністю іранського уряду", – висловлює Корреспонденту свою точку зору Деніел Пайпс, президент американської неурядової організації Близькосхідний форум.

Солідарний з ним і російський експерт, президент Інституту Близького Сходу Євген Сатановський. "Протистояння загострилося саме зараз, тому що ісламська Республіка Іран пройшла свій постреволюційний період, значно зміцнилася технологічно, ось-ось отримає ядерну зброю, – констатує аналітик. – Зрозуміло, що країни Аравійського півострова стурбовані агресивною зовнішньою політикою Ірану".

Навіть більше, аравійські монархії використовують як гарантів своєї безпеки країни Заходу і США, а це означає, що у разі початку збройного конфлікту їм доведеться втрутитися, прогнозує Сатановський.

Не брати-мусульмани

Грегорі Гаусе, професор політології Вермонтського університету, предметом вивчення якого є країни Перської затоки, звертає увагу на те, що як Іран, так і Саудівська Аравія бачать себе в ролі регіонального лідера, а протистояння між ними легко розгледіти в подіях арабської весни, коли ці дві країни шукали союзників серед одновірців.

Як Іран, так і Саудівська Аравія бачать себе в ролі регіонального лідера, а протистояння між ними легко розгледіти в подіях арабської весни, коли ці дві країни шукали союзників серед одновірців

"Саудівська Аравія знаходить сунітських союзників. Іран – шиїтських", – зазначає експерт.

Наприклад, Іран підтримує революцію в Бахрейні, який раніше був його провінцією і де 75% населення, які є шиїтами, намагаються повалити правлячу сунітську верхівку. Таким чином, Ісламська Республіка, на думку Сатановського, прагне стати наддержавою, відновивши свій вплив на територіях колишньої Перської імперії, яка простягалася від Індії до Туреччини на півночі і Лівії на півдні.

У тому, що опозиція Бахрейну, виводячи людей на вулиці, виконує політичне замовлення Ірану, впевнена і бахрейнська влада. Наляканий заворушеннями в країні, які не затихають протягом року, король Бахрейну Хамад бін Іса аль-Халіфа закликав на допомогу Саудівську Аравію, і в березні цього року саудівські війська ввійшли в Бахрейн, що викликало шквал обурення в іранської влади.

Зацікавленість Ірану в дестабілізації ситуації в Бахрейні помітили і США, які закликали владу королівства до налагодження відносин з мітингувальниками. "Зволікання з великими політичними та економічними реформами в Бахрейні призведе до втручання Ірану в справи королівства, – попередив в розпал антиурядових виступів глава Пентагону Роберт Гейтс. – Іран явно зацікавлений скористатися заворушеннями в регіоні для своєї вигоди і вивчає можливість втручання в цю ситуацію".

Замахнулася Саудівська Аравія і на одвічного союзника іранського режиму – Сирію, у якій режим президента Башара Асада зараз опинився на межі повалення. Сам Асад також представляє релігійну меншину в сунітській Сирії: він належить до алавітського напрямку ісламу, що перебуває на межі шиїзму й окремої релігії.

Саудівська Аравія і Катар неодноразово висловлювали свою підтримку сирійським повстанцям. Саме вони нещодавно відкрито заявили про створення спеціального багатомільйонного фонду для фінансування сирійської опозиції.

Іран осторонь не залишається і привселюдно звинувачує Саудівську Аравію в контрабанді зброї сирійським бойовикам. З іншого боку, він усіма силами підтримує Асада.

Нещодавно в світові ЗМІ просочилася інформація про надання Іраном Сирії транспорту для переправлення нафти безпосередньо в Китай. До слова, ембарго на поставки сирійської нафти в Євросоюз діє з вересня минулого року, а з липня 2012-го набуде чинності подібна заборона проти Ірану. Саме це штовхає країни до пошуку нових ринків збуту.

Саудівська Аравія вже пообіцяла Заходу замінити іранську нафту своєю і при цьому не підвищувати її ціну. У відповідь Іран погрожує перекрити Ормузьку протоку, що з'єднує Перську затоку з Індійським океаном, через який здійснюється близько 40% світових поставок нафти – в першу чергу із Саудівської Аравії до США. Саме ця заява викликала паніку і моментальне зростання вартості нафти – на нью-йоркській торговельній біржі ціна за барель підскочила на $ 1,6.

За даними впливового американського видання The Wall Street Journal, США вже готують військові заходи на випадок перекриття Ормузської протоки. За його інформацією, Пентагон планує збільшити військову міць у Перській затоці, розмістивши засоби виявлення і знешкодження мін, розширивши розвідувальну діяльність в регіоні. Також США планують оновити крилаті ракети берегового базування та системи озброєння кораблів, які можуть бути використані проти іранських бойових катерів.

Іран також грає м'язами: він створив нову військово-морську базу в районі Перської затоки, за допомогою якої його армія зможе перешкоджати заходу сил іншої країни. Що стосується іранської ядерної програми, то спочатку року президент Махмуд Ахмадінеджад проанонсував видатні ядерні досягнення країни, про які буде оголошено найближчим часом. За оцінкою експертів МАГАТЕ, Іран може отримати ядерну бомбу вже через рік. Ще два роки потрібно на виготовлення механізму для її доставки.

Міць Ірану важко недооцінити, враховуючи, що плацдармом його боротьби із Саудівською Аравією за лідерство в мусульманському світі ставала навіть столиця США

Міць Ірану важко недооцінити, враховуючи, що плацдармом його боротьби із Саудівською Аравією за лідерство в мусульманському світі ставала навіть столиця США. У кінці минулого року американські власті звинуватили Ісламську Республіку в змові з метою вбивства Аделя аль-Джубейра, посла Саудівської Аравії у Вашингтоні. За інформацією, отриманою ФБР, двоє іранців, пов'язаних зі спецслужбами Корпусу вартових ісламської революції, планували підірвати посла в ресторані.

Тоді президент США Барак Обама пригрозив Ірану найжорстокішими санкціями за "грубе порушення американського і міжнародного права". Саудівська Аравія без зайвих реверансів назвала дії Ісламської Республіки підлістю. У відповідь Ахмадінеджад звинуватив США у брехні: "Звинувачення США на адресу Ірану покликані відвернути увагу світової громадськості від американських економічних проблем".

Шиїтсько-сунітська боротьба

Джейн Гудвін, американська журналістка, яка відвідала багато ісламських країн і написала книгу Ціна честі про становище і роль жінки у мусульманському світі, охоче розповідає Корреспонденту історію конфлікту між шиїтами і сунітами.

У 632 році, після смерті пророка Мухаммеда, серед мусульман виникла суперечка з приводу того, хто стане його наступником. Більшість дійшли висновку, що послідовники пророка можуть бути призначені шляхом голосування. Вони отримали назву "суніти" – дослівно "прихильники суни", зводу правил і засад, заснованих на прикладі життя пророка Мухаммеда.

А меншість, шиїти, категорично відкинули саму ідею обрання імамів, заявивши про те, що справжніми лідерами в ісламі є нащадки Мухаммеда – зокрема його брат Алі, особливо шанований ними. У перекладі "шиїти" означає "прихильники", "партія Алі".

Суніти схильні поклонятися самому Мухаммеду,а імамів вважати лише
мусульманськими авторитетами, що несуть знання суни в маси. А шиїти визнають божественну природу імамів, виступають за повернення влади нащадкам Алі, рівнозначним пророку Мухаммеду

Таким чином, суніти схильні поклонятися самому Мухаммеду, а імамів вважати лише мусульманськими авторитетами, що несуть знання суни в маси. А шиїти визнають божественну природу імамів, виступають за повернення влади нащадкам Алі, рівнозначним пророку Мухаммеду. Авторитет Алі, як і імамів в шиїзмі, надзвичайно високий, що знижує значимість Мухаммеда. За це шиїти зазнають жорстокої критики з боку сунітів, які складають 90% всіх мусульман.

Між двома основними течіями ісламу не стихають запеклі суперечки, які нерідко доходять до кровопролиття. Наприклад, іранська влада неодноразово звинувачувала радикальні сунітські угруповання в організації терактів на своїй території. Особливий головний біль становить регіон Систан і Белуджистан на кордоні з Пакистаном, де мешкають суніти, які не визнають іранську владу.

Будь-який прояв шиїтської культури небезпечний для країни, більш радикальний у своїх оцінках студент Каїрського університету Ахмед, який не побажав назвати своє прізвище в пресі. "Наприклад, у фільмі Розлучення Надера і Сімін мене обурює зневажливе і зухвале ставлення Сімін [героїні, яка розлучається з чоловіком] до чоловіка і шлюбу взагалі", – обурюється він. Ахмед називає Сімін егоїсткою і каже, що сам фільм є поганим прикладом для жінок.

Ахмед нагадує: саме в шиїтській традиції існує така, на його думку, насмішка над подружніми стосунками як тимчасовий шлюб. Насправді шлюб, що укладається між чоловіком і жінкою на певний період часу і потім автоматично втрачає свою силу, законодавчо дозволений в Ірані, хоча і критикується релігійними лідерами.

Призначенням такого союзу є позбавлення пари спокуси перелюбу, однак, на думку сунітів, тимчасовий шлюб саме і є узаконенням сексуальних стосунків на нетривалий період.

Розбіжності між рядовими мусульманами, які належать до різних течій ісламу, на думку експертів, використовуються Іраном і провідними аравійськими монархіями для поширення свого впливу в регіоні і політичної боротьби

Ці та інші розбіжності між рядовими мусульманами, які належать до різних течій ісламу, на думку експертів, використовуються Іраном і провідними аравійськими монархіями для поширення свого впливу в регіоні і політичної боротьби – адже релігія в мусульманських країнах не тільки не відділена від держави, але й відіграє ключову роль в їхньому житті.

Гудвін зазначає, що релігійний конфлікт з шиїтами актуальний для Саудівської Аравії, проте через наявну в країні цензуру його не надавали міжнародного розголосу. В останні два роки арабська весна, інтернет і соцмережі оголили і загострили його.

Гаусе прогнозує продовження холодної війни Ірану із Саудівською Аравією. Однак до відкритого військового конфлікту, на його думку, справа не дійде: цього не допустять США, які в разі загострення будуть використовувати санкції та інші методи стримування Ірану.

"Тому вони [Саудівська Аравія і Іран] грають у свої ігри за владу, використовуючи одновірців в більш слабких сусідніх країнах – Іраку, Лівані, Палестині, Ємені, Сирії, – продовжує Гаусе. – Можна з упевненістю сказати: там політична атмосфера повністю отруєна".

А на думку Сатановського, війна Ірану з аравійськими монархіями має такі ж шанси, як і широко обговорюваний останнім часом удар Ізраїлю по Ірану.

"Сьогодні загострення відносин Ірану й аравійських монархій настільки серйозне, що швидше військові дії будуть між арабами і персами, ніж між персами та євреями. Хоча, безумовно, для [сунітської] Саудівської Аравії війна євреїв з шиїтами [якими є іранці] – це мрія", – підсумовує експерт, зазначаючи, що за будь-якого розкладу США не зможуть залишатися осторонь.

Країни світу, в яких мусульмани становлять більшу частину населення

Відмінності між сунітами і шиїтами

Розкол у мусульманській громаді стався відразу після смерті пророка Мухаммеда в VII столітті, коли розгорнулася боротьба за владу в Арабському халіфаті. На думку більшості, яка згодом отримала назву "суніти", верховна влада має належати халіфам, які обираються всією громадою. З точки зору інших, які пізніше отримали назву "шиїти", законною є лише передача влади нащадкам Мухаммеда по лінії його двоюрідного брата Алі бін-Абі Талібу

* Вислови і дії Мухаммеда, з яких складається Суна
** Приховування власної приналежності до ісламу в компанії нешіїтів або немусульман, а також у випадках, коли є загроза життю
*** Форма шлюбу в ісламі, який укладається на термін від одного дня до 99 років, при укладанні зазначається точний термін шлюбу

Дані PewResearchCenter, інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опублікований в № 13 журналу Корреспондент від 6 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.