Головна
 

Корреспондент: Паралельні світи. Співробітники приватних компаній і держсектору України мають різні мотиваційні чинники

18 квітня 2012, 14:02
0
57
Корреспондент: Паралельні світи. Співробітники приватних компаній і держсектору України мають різні мотиваційні чинники
Фото: Фото Наталі Кравчук
У Геннадія Радченка в компанії Nestle умови роботи набагато кращі, ніж в Національній телерадіокомпанії

Приватні компанії та держсектор – два світи, що тягнуть Україну в протилежних напрямках. Якщо перший відрізняється розумом, то другий – кмітливістю, пише Кароліна Тимків у №14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року.

Після закінчення вузу 29-річна Наталя Околіта протягом двох років працювала в Національному банку України (НБУ). На держслужбу пішла, як каже вона сама, тому що хотілося бути корисною державі. "Я була так званим помаранчевим поколінням, – Околіта, – закінчила університет саме після того, як [Віктора] Ющенка обрали президентом".

Втім, через два роки вона змінила НБУ на міжнародну аудиторську компанію KPMG, і ось тут відчула різницю. "Шість годин вечора в НБУ мені нагадували масову евакуацію, – згадує Околіта. – Починаючи з 17:50, майже всі були на низькому старті. Багато хто вже був одягнений, тримався за свої сумки і зривався о 18:00, утворюючи пробку на виході".

На цьому тлі нинішня необхідність часом ночувати в офісі Околіту нітрохи не розчаровує: їй імпонує рівень кваліфікації та самовіддачі співробітників в її компанії, значно вищий, ніж серед її колишніх колег, які служать державі.

Приватний і державний сектори – два світи. У першому люди націлені на максимально швидкий і якісний результат, кар'єрне зростання і високий заробіток. Бюджетники, навпаки, частіше орієнтовані на створення видимості процесу

Приватний і державний сектори – два світи, які живуть своїм життям в одній і тій самій країні, кажуть експерти. У першому люди націлені на максимально швидкий і якісний результат, кар'єрне зростання і високий заробіток. Бюджетники, навпаки, частіше орієнтовані на створення видимості процесу, оскільки їхні оклади й можливості просування по службі обмежені.

Згідно з офіційними даними, середня платня працівника бюджетної сфери складає 1,8 тис. грн., у той час як представник приватного сектора заробляє в середньому 3 тис. грн. А якщо робити поправку на поширену практику зарплат в конверті, то реальний дохід співробітника приватної компанії значно вищий, наголошують експерти.

Водночас в очах шукачів вакансій і держслужба має свої плюси – завдяки привілеям і становищу в суспільстві, які вона дає. Сюди часто беруть випускників вузів, яких через відсутність досвіду остерігаються брати приватні компанії, тут працюють ті, хто все життя працював в держсекторі і через суб'єктивні причини не наважується змінити "орієнтацію", а також ті, хто в найближчі роки розраховує оформити пенсію, значно більшу, ніж у приватному секторі.

І, нарешті, ще один тип держслужбовців – горезвісні хабарники, що створюють Україні славу однієї з найбільш корумпованих держав світу і наповнюють її великі міста незліченною кількістю дорогих автомобілів, а їхні околиці – особняками.

За даними Держкомстату, кожен п'ятий співвітчизник (19,7%) є держчиновником, а кожен четвертий (29,8%) працює в приватній компанії

Як би там не було, сьогодні, за даними Держкомстату, кожен п'ятий співвітчизник (19,7%) є держчиновником, а кожен четвертий (29,8%) працює в приватній компанії. При цьому за роки незалежності загальна кількість держслужбовців зросла майже вдвічі – з 170 тис. до 300 тис.

Ця армія щорічно з'їдає зарплатний фонд обсягом понад 9 млрд грн. При цьому, за оцінкою Анатолія Амеліна, члена Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, висококваліфікованих фахівців у цьому середовищі від сили 10%.

"Чиновники не ототожнюють себе з джерелом отримання доходів [з платниками податків], тому досить часто не вважають, що зобов'язані надавати якісні послуги", – резюмує Амелін.

Мати або бути

Сім років тому Геннадій Радченко був віце-президентом Національної телерадіокомпанії, а сьогодні він – директор з корпоративних зв'язків міжнародної компанії Nestle. Про відхід з казенної служби він не шкодував жодної хвилини: платня у нього сьогодні в рази вища, і умови праці незрівнянно кращі.

У приватних компаніях менше бюрократії, а просування по службі залежить винятково від професіоналізму, а не від суб'єктивних факторів, наприклад зміни влади в країні

Тут менше бюрократії, а просування по службі залежить винятково від професіоналізму, а не від суб'єктивних факторів, наприклад зміни влади в країні, зазначає Радченко.

Не дуже добре відгукується про свою колишню роботу й Олег Рибачук, колись віце-прем'єр-міністр і глава секретаріату президента, а тепер – директор Євроатлантичного університету. За його зізнанням, навіть сьогодні, потрапляючи в будівлю Кабміну або Адміністрації Президента, він відчуває приступ депресії.

"Робота глави Адміністрації Президента або віце-прем'єра не дає можливості думати, – розповідає Рибачук. – Просто необхідно очолювати десятки робочих груп, сенсу яких ти не розумієш і виконуєш декоративну функцію".

Будучи біля керма країни, він намагався привабити на держслужбу молодих фахівців, які прогресивно думають, проте з цього нічого не вийшло. За спостереженнями колишнього чиновника, в апараті працюють люди, які є "ворогами європейських інтеграційних процесів".

Рибачук: Вони знають, що через рік тебе тут не буде. Тому перечікують і нічого не роблять

"Вони знають, що через рік тебе тут не буде, – констатує Рибачук. – Тому перечікують і нічого не роблять".

Амелін рухається в напрямку, протилежному Рибачуку. Після 11 років роботи в приватній інвестиційній компанії Altana Capital він свідомо перекваліфікувався в держслужбовці.

"Я хочу жити в багатій країні, хочу, щоб мої діти жили і вчилися в Україні, – пояснює він мотивацію такої метаморфози. – А фондовий ринок – основний інструмент для залучення інвестицій в економіку".

Однак у більшості державних чиновників ставлення до свого становища куди більш прагматичне. 36-річна Оксана, яка вирішила не називати своє прізвище Корреспонденту, 11 років пропрацювала в Міністерстві охорони здоров'я і змінювати роботу не збирається: приватний сектор її лякає нестабільністю і непередбачуваністю.

Хоча у неї невеликий оклад, 2,5 тис. грн., додаткова стаття доходу
співробітниці, за її словами, – "подяка" від приватних компаній за швидко оформлену довідку або документ

І хоча у неї невеликий оклад, 2,5 тис. грн., додаткова стаття доходу Оксани, за її словами, – "подяка" від приватних компаній за швидко оформлену довідку або документ. Крім того, співробітниця МОЗ може дозволити собі не поспішати на роботу вранці, без особливих проблем брати на кілька тижнів поспіль лікарняний, а також користуватися великими знижками на путівки у відомчі санаторії.

"На одному місці і камінь травою обростає", – каже про свою стабільність Оксана.

До бонусів адміністративної служби можна додати також відпустку тривалістю 30 календарних днів, а за наявності стажу понад десять років – ще плюс 15 днів. Для порівняння: у приватних компаніях щорічний відпочинок обмежується 22-24 днями.

За оцінками Федерації роботодавців України, сьогодні близько 5 млн українців працюють неофіційно. 2,5млн співробітників 120 тис. приватних підприємств отримують через бухгалтерію лише мінімальний розмір заробітної плати, решту – в конвертах

Також чиновники отримують пенсію, що становить 80-90% їхньої зарплати, і це одна з найважливіших мотивацій. За оцінками Федерації роботодавців України, сьогодні близько 5 млн українців працюють неофіційно. 2,5 млн співробітників 120 тис. приватних підприємств отримують через бухгалтерію лише мінімальний розмір заробітної плати, решту – в конвертах. Як наслідок, в старості вони зможуть претендувати лише на мінімальну пенсію, яка буде в рази нижчою їхніх нинішніх реальних доходів.

Нарешті, в державних відомствах значно меншим є ризик залишитися без роботи, як це часто трапляється у зв'язку з економічною кризою, зміною власника або закриттям приватної компанії.

Тому держслужбовці тримаються за свої крісла мертвою хваткою. Згідно з даними Інституту економіки та прогнозування НАН України, понад 40% працездатного населення країни не хочуть працювати в приватному секторі. Одна з головних причин – відсутність прав і гарантій.

Водночас, попереджають експерти, на казенній службі не працюють або взагалі відсутні найважливіші чинники мотивації, що існують у приватних компаніях, – зростання зарплати і бонуси за добре виконану роботу, а також кар'єрний ріст.

Вигризти бюрократизм

Не надто високий сумарний професіоналізм фахівців держсектора експерти пояснюють поширеним в цьому середовищі принципом прийому на роботу – з допомогою зв'язків. Високі посади і ключові пости також іноді можна отримати за певну плату, яка потім відбивається хабарами і відкатами, переконані аналітики ринку праці.

Не надто високий сумарний професіоналізм фахівців держсектора експерти пояснюють
поширеним в цьому середовищі принципом прийому на роботу – з допомогою зв'язків. На приватному підприємстві це неможливо за визначенням

На приватному підприємстві це неможливо за визначенням, стверджує Тетяна Нікітович, директор рекрутингової компанії Smart Solutions, оскільки її прибуток і процвітання залежать переважно від професійного рівня співробітників.

Тому на держслужбу найчастіше потрапляють випускники вузів без досвіду роботи або люди, які через низьку кваліфікацію більше ніде не змогли себе реалізувати.

І хоча, за даними Держкомстату, середній вік співробітників обох антагоністичних секторів однаковий – 28-34 роки, – значну частину армії держслужбовців складають люди передпенсійного віку. Вони зацікавлені лише в тому, щоб допрацювати останні роки і отримати пенсію вище.

Найчастіше претенденти на державні посади йдуть туди заради відчуття влади і власної значущості, додають експерти. Це обумовлено лакейським ставленням до чиновників, успадкованим ще з часів СРСР.

В'ячеслав Толкованов, голова Національного агентства України з питань державної служби, з таким портретом чиновника не згоден. На його думку, у цю сферу люди приходять за покликанням, а набирають співробітників винятково за конкурсом.

Приватні компанії не надто охоче беруть на роботу кандидатів, що мають лише досвід казенної установи. Річ у менталітеті. За роки роботи держслужбовці звикають до малоефективної роботи і потім не хочуть нічого змінювати

Тим часом приватні компанії не надто охоче беруть на роботу кандидатів, що мають лише досвід казенної установи. Їм знаходиться місце, як правило, в департаментах, які тісно співпрацюють з органами влади, стверджують експерти. Наприклад, в Nestle для цих цілей створено окремий підрозділ.

"[Приватники не люблять наймати персонал з держсектора] не тому, що немає потрібного досвіду чи ще чогось, – пояснює Нікітович. – Річ у менталітеті". За роки роботи держслужбовці звикають до малоефективної роботи і потім не хочуть нічого змінювати, додає вона.

З іншого боку, держсектор може і повинен працювати ефективно, впевнений Амелін. Для цього, на його думку, в першу чергу необхідно скоротити кількість співробітників в два-три рази, змінити систему підготовки фахівців, підвищити зарплату середній ланці як мінімум в три-чотири рази, поліпшити матеріально-технічну базу і перейти на електронний документообіг, щоб на пошук потрібного паперу йшло не три-чотири дні, а 15-20 хвилин.

"У підсумку ми повинні прийти до ситуації, коли держслужбовці пишатимуться і дорожитимуть своєю роботою, а будь-які думки про додаткові заробітки підуть самі собою", – резюмує Амелін.

Кардинальні зміни неможливі без політичної волі, охолоджує його запал Рибачук. Мовляв, сьогодні ні в правлячій еліті, ні в опозиції немає людей, які бажають таких реформ. "Тому найближчим часом зміни навряд чи можливі", – підсумовує колишній чиновник.


Вірна служба

Державні чиновники Ізраїлю, США та Західної Європи вирізняються високим професіоналізмом, великими зарплатами і мінімумом привілеїв

Кандидатів на керівні посади на держслужбу Ізраїлю відбирають за конкурсом, а решту – виходячи з досвіду роботи та особистих характеристик, розповідає Марина Солодкіна, колишня громадянка України, а нині депутат кнесету. Подібні норми є і в Україні, але в Ізраїлі вони ще й виконуються.

Робота ізраїльського чиновника добре оплачується – в середньому $ 4,5 тис. на місяць. Для порівняння: в Україні – $ 340.

У Грузії платня держслужбовця подібна до української – $ 400. Хоча, за словами Грігола Катамадзе, посла Грузії в Україні, до реформ, розпочатих у країні у 2006 році, чиновники отримували у 20 разів менше, що породило масштабну корупцію.

За короткий термін грузинський держсектор зазнав великої чистки: наприклад, були звільнені 14 тис. співробітників ДАІ і за допомогою тестів і співбесід набрані нові. Ефект не забарився. У рейтингу країн, вільних від корупції, міжнародної організації Transparency International, Грузія за п'ять років піднялася з 124-го місця на 66-те.

"Сьогодні ми створюємо будинки юстиції, де можна буде отримати будь-яку довідку, – розповідає Катамадзе. – Це буде так само швидко і зручно, як купити гамбургер чи кави у фастфуді McDonald's".

У держсекторі багатьох країн Західної Європи часто працюють фахівці настільки високого рівня, що за ними полюють рекрутери з приватних підприємств

Схожі норми давно діють у США. Крім того, тамтешні держслужбовці не мають привілеїв у вигляді службових квартир і машин, як це прийнято в Україні. Персональної автомобіль надається лише чиновникам не нижче рівня міністра. Американські держслужбовці отримують в середньому більше, ніж представники приватного сектора, – $ 5 тис. проти $ 4,2 тис. на місяць – і зобов'язані постійно підтримувати свій професійний рівень.

Зокрема, судді повинні щорічно брати участь в судових конференціях з підвищення кваліфікації. "Якщо ти не будеш так робити, це позначиться на твоїй репутації", – розповідає Богдан Футей, суддя Федерального суду США.

У держсекторі багатьох країн Західної Європи часто працюють фахівці настільки високого рівня, що за ними полюють рекрутери з приватних підприємств, розповідає Тетяна Нікітович, директор рекрутингової компанії Smart Solutions. "Там є чітке розуміння, що на держслужбі працюють дійсно професіонали своєї справи", – резюмує експерт.

***

Цей матеріал опублікований в № 14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

 

ТЕГИ: Українароботадержавний секторприватні компанії
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах