Головна
 

Корреспондент: Рух опору. У Європі зростає протест проти напливу іммігрантів

19 квітня 2012, 10:14
0
34
Корреспондент: Рух опору. У Європі зростає протест проти напливу іммігрантів
Фото: АР
Європейці виявляють все більше незадоволення зростанням кількості приїжджих, особливо з мусульманських країн

Разом з іммігрантами в Європі оселився привид ісламізму. У відповідь на це колись толерантні мешканці Старого Світу більше не соромляться висловлювати свій протест, пише Наталія Мечетна у №14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року.

Фаб'єн, 27-річний парижанин, обговорюючи з Корреспондентом тему європейських мусульман, не стримує емоцій. "Вам нагадати, як звали Тулузького стрілка? Мухаммед Мера! Я, як тільки почув перші інформаційні повідомлення про розстріл дітей у єврейській школі, відразу подумав: швидше за все, це справа рук араба", – згадує француз про вбивства, скоєних у середині березня в Тулузі вихідцем з Алжиру – спочатку він розстріляв військових, а потім дітей і викладача єврейської школи.

Називати своє прізвище Фаб'єн не бажає, мовляв, в толерантній Франції його моментально звинуватять у расизмі. Але свою громадянську позицію з приводу мігрантів, які заполонили його батьківщину, збирається висловити зовсім скоро: 22 квітня на виборах президента країни він підтримає Марін Ле Пен – лідера ультраправої партії Національний фронт, що доводиться дочкою відомому політику-націоналісту Жану-Марі Ле Пену.

"І все одно, що вона не стане президентом. Зате політики нарешті звернуть увагу на таких, як я [громадян Франції, які виступають проти іммігрантів]", – додає Фаб'єн.

Однодумців у парижанина Фаб'єна чимало: Марін Ле Пен є третім за популярністю політиком у країні – у першому турі президентських виборів її готові підтримати близько 17% громадян. І Франція далеко не єдина країна ЄС, в якій набирають очки націоналісти, які обіцяють наглухо зачинити двері перед чужинцями.

В Австрії ультраправі об'єднання Партія свободи й Альянс за майбутнє Австрії становлять третину парламенту країни. На останніх виборах у Швеції правоконсервативна партія отримала 20 місць, а прем'єром країни став лідер правоцентристського блоку Фредрік Райнфельдт. У Великобританії до влади також прийшли консерватори.

Однією з причин сплеску популярності націоналістів у країнах ЄС є невдоволення
жителів Старого Світу напливом іммігрантів, особливо з мусульманських країн

Однією з причин сплеску популярності націоналістів у країнах ЄС є невдоволення жителів Старого Світу напливом іммігрантів, особливо з мусульманських країн.

Так, за даними масштабного дослідження, проведеного компанією Ipsos у 23 країнах світу, особливо жорсткі антиімміграційні настрої спостерігаються сьогодні в Євросоюзі. Згідно з результатами останніх опитувань, уже 65% його населення вважають, що в їхніх країнах надто багато приїжджих. П'ять років тому ситуація була іншою: за даними Pew Research, на "несприятливість" мігрантів-мусульман скаржилися 38% французів, 25% британців і 46% поляків.

Незважаючи на протестні настрої серед пересічних європейців, аналітики кажуть про те, що іммігранти потрібні Європі, адже її корінне населення старіє, а для
розвитку економіки необхідна молода робоча сила

Все ж, незважаючи на протестні настрої серед пересічних європейців, аналітики кажуть про те, що іммігранти потрібні Європі, адже її корінне населення старіє, а для розвитку економіки необхідна молода робоча сила. "Я вважаю, що більшість виборців все ж толерантні [щодо приїжджих]", – висловлює свою думку Корреспонденту Кірон О'Хара, аналітик лондонського Центру політичних досліджень.

Водночас О'Хара визнає, що частина людей в багатьох європейських країнах виступають проти мультикультуралізму та імміграції. "Ці люди, звичайно, повинні мати право голосу в умовах демократії", – зазначає експерт.

Права справа

Корінний англієць і житель Лондона Даг Бакст вважає, що ісламізація становить реальну небезпеку для британського суспільства. Наслідуючи християнські традиції своєї батьківщини, він нерідко, заповнюючи різні документи, від руки виправляє їх, вписуючи словосполучення Ім'я, дане при хрещенні, оскільки на догоду прихильникам інших релігій це формулювання замінили більш політкоректним – Інше ім'я.

"На жаль, в цій країні політкоректність процвітає, і права звичайних британців ігноруються, в той час як влада, схоже, прогинається перед мусульманами, щоб їх заспокоїти, – каже Бакст Корреспонденту. – Якщо ж ви спробуєте самі виступити проти них, на вас тут же повісять ярлик расиста або нациста".

Хоча Бакст переконаний, що англійське суспільство вже почало прокидатися і реагувати на події. Приміром, створена Ліга англійської оборони (EDL) – неформальна організація, що виступає проти ісламізації Сполученого Королівства. Вона утворилася після того, як парад британських солдатів був порушений ісламістами, які виступають проти англійського військової присутності в Афганістані.

Причому вуличні демонстрації EDL неодноразово припинялися поліцією і зазнавали атак хуліганів лівого спрямування. "EDL хотіла організувати марш біля американського посольства в Лондоні, щоб вшанувати пам'ять загиблих під час теракту 11 вересня, проте він був заборонений поліцією", – обурюється Бакст. Він наголошує, що в той же час у ісламістів була можливість з'явитися під посольством з банерами, що прославляють терористів і вбивство британських та американських солдатів.

Аналітики констатують: мусульмани вже складають близько 4-5% населення у розвинених європейських країнах, і є всі передумови до того, що їхня частка і надалі буде збільшуватися

Тим часом аналітики констатують: мусульмани вже складають близько 4-5% населення у розвинених європейських країнах, і є всі передумови до того, що їхня частка і надалі буде збільшуватися. На батьківщині Бакста кількість приїжджих вже сягає майже 8% і наближається до 5 млн.

І це не рекорд: у Швеції та Австрії іммігранти вже становлять понад 9% населення. Причому, за оцінками ООН, після арабської весни кількість охочих отримати притулок в розвинених країнах зросла на 20%, і останнім часом як біженці Європу "штурмували" додаткові 400 тис. осіб.

Що стосується протестних рухів, то вони спостерігаються і в інших куточках Європи, які раніше славилися своєю терпимістю до чужоземних релігій і культур. Так, у Швеції з подання політика-націоналіста Кента Екерота в кінці минулого року був запущений сайт під назвою Викриття, що закликає своїх читачів проникати в організації, що спеціалізуються на допомозі іммігрантам, які перебувають без документів, а потім заявляти на нелегалів в поліцію.

А в сусідній Норвегії, яка ще не встигла оговтатися від теракту, скоєного націоналістом Андерсом Берінгом Брейвіком, новий скандал. Він стався через те, що учнів гімназії Б’єрке, розташованій у східній частині Осло, спробували розділити за етнічною ознакою, в одному класі зібравши дітей корінних норвежців, а в двох інших – іммігрантів, що становлять у навчальному закладі переважну більшість.

"Все це було задумано, щоб припинити відтік білих, тобто не білих, а корінних норвежців з цієї школи в іншу, – пояснює ситуацію учень Б’єрке Ларс. – Тому що деякі вважають чужорідний вплив надмірним".

Ректор гімназії Гру Флатен переможно заявила про те, що відхід етнічних норвежців в інші школи припинився, однак титульному класу вдалося проіснувати не більше двох місяців. На захист дітей іммігрантів встала влада країни, яка заявила про неприпустимість апартеїду в школах.

З проблемою бойкоту іммігрантів стикаються й інші навчальні заклади норвезької столиці. "У нашій школі етнічних норвежців 10-15%, – розповідає ректор гімназії Фель Ян Моєн. – Є батьки-норвежці, які відмовляються вести сюди дітей, хоча ми намагаємося переконати їх, що їхні діти отримають освіту не гіршу, ніж в інших школах" .

Європейський опір приїжджим, які несуть іншу релігію і культуру, хоча і набирає обертів, але все ж досить слабкий

Європейський опір приїжджим, які несуть іншу релігію і культуру, хоча і набирає обертів, але все ж досить слабкий. Приміром, за спостереженнями Андрія Смирнова, росіянина, який живе в Німеччині ось вже 14 років, в його країні проти мусульман виступають тільки ультраправі партії. Головна з них – Національно-демократична партія Німеччини (NDP), але зараз мова йде про її заборону.

"Сам я бачив [виступ проти мусульман в Німеччині] лише один раз, – розповідає Смирнов Корреспонденту. – Стояли дві-три людини з плакатом якогось мулли, якому на фотографії витягли ніс, як у Буратіно. Поруч стояли п'ять поліцейських – охороняли порядок. З "глядачів" були тільки панки, які кричали щось у відповідь".

Антиіммігрантські вимоги корінних європейців останнім часом стали виливатися в законодавчі акти. Приміром, минулого року у Франції та Бельгії офіційно заборонили носіння паранджі в громадських місцях. Раніше в Швейцарії населення проголосувало за заборону на будівництво мінаретів.

Більш сміливими у своїй риториці стали і праві європейські політики. Так, голландський парламентарій Герт Вілдерс порівняв Коран з маніфестом Адольфа Гітлера Моя боротьба, а італійський депутат Європарламенту назвав ідеї терориста Брейвіка чудовими, за що потім, правда, публічно вибачився.

Труднощі перекладу

Факт, що всі спроби побудувати в Європі мультикультурне суспільство виявилися провальними, визнала навіть федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель – найбільш успішний і тверезомислячий політик у ЄС. "Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, повинні не тільки дотримуватися наших законів, але й говорити нашою мовою", – зажадала Меркель від іммігрантів.

Факт, що всі спроби побудувати в Європі мультикультурне суспільство виявилися провальними, визнала навіть федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель – найбільш успішний і тверезомислячий політик у ЄС

Поки ж ситуація виглядає дещо інакше. У ФРН, де, за статистикою, кожен п'ятий житель походить з сім'ї приїжджих, а третина іммігрантів – мусульмани (що в перекладі на цифри становить 4,3 млн осіб), про німецьку культуру часом забувають.

Так, росіянин Олександр, який проживає в Німеччині і який не зважився назвати Корреспонденту своє прізвище, говорить про те, що в Берліні є цілі квартали, які негласно іменуються турецькими гетто. Він згадує про скандал, що вибухнув в школі в столичному районі Нойкельн, де більшість учнів є турками.

"Німці забили тривогу, коли їхні діти, повернувшись зі школи, вдома почали розмовляти турецькою, – посміхається Олександр. І тут таки згадує і про інший скандальний випадок в одній зі столичних шкіл: – У Берліні був поданий позов, спрямований на офіційний дозвіл арабам під час навчального дня проводити свої молитви прямо в класі. Позов був відхилений, але все ж цей момент мав місце бути!"

Справедливості заради варто відзначити, що головним болем європейців є не тільки іммігранти з мусульманських країн, чия культура кардинально відрізняється від європейської. Людмила Галкіна, російська журналістка, яка перебуває у шлюбі з англійцем і 14 років проживає в Лондоні, розповідає, що остання хвиля гостей з Європи теж не подарунок: з недавнього часу на вулицях Лондона можна зустріти і п'яних поляків, і росіян, що лаються матом.

"Зайвий раз зізнаватися, що ти росіянка, не хочеться", – відверто каже Галкіна.

Найкращі англійські якості, терпимість і доброзичливість, тепер служать країні не найкращу службу, зазначає Галкіна. Однак після масових погромів в Лондоні в серпні минулого року, вчинених маргінальною молоддю, хвалена британська толерантність дала тріщину.

Британці все частіше стали говорити: якщо злочинець чорний, не треба жалітися, що у нього було важке дитинство, а треба садити його в тюрму. Так само як і варто обмежити допомогу і змусити іммігрантів працювати

За спостереженнями Галкіної, британці все частіше стали говорити: якщо злочинець чорний, не треба жалітися, що у нього було важке дитинство, а треба садити його в тюрму. Так само як і варто обмежити допомогу і змусити іммігрантів працювати.

"Загалом, асиміляція не виходить, і мультикультуралізм не працює", – підсумовує Галкіна.

Проте аналітики з країн ЄС в своїх коментарях Корреспонденту виявляють споконвічну європейську стриманість і оптимізм з приводу подальшої побудови мультикультурного суспільства. Так, представник французької правоцентристської Радикальної партії Анн Лебретон вказує на той факт, що мусульмани складають вагомий відсоток французьких виборців.

Також політик зазначає: більшість мусульманських іммігрантів походять з колишніх французьких колоній на півночі Африки, з якими у Франції спільна історія і свої особливі відносини.

До того ж не можна не звертати уваги на те, що частка мусульман в світі буде постійно зростати. За прогнозами впливового американського дослідницького центру Pew Research, до 2030 року кількість прихильників ісламу перевищить чверть населення світу і складе 26,5%. Що стосується країн Європи, то тут мусульман стане більше з 44,1 млн осіб у 2010 році до 58,2 млн у 2030-му.

Експерт: необхідна більш активна політика держави,націлена на включення іммігрантів в суспільне життя країни – через вивчення мови, освіту, політичну
активність та інші сфери життя

Іммігранти просто потрібні Європі, яка старіє, зазначає і німецький політолог Андреас Умланд. "Не мультикультура сама по собі є проблемою, а де-факто ігнорування викликів множинного суспільства в рамках концепції мультикультуралізму", – наголошує аналітик.

На думку Умланда, необхідна більш активна політика держави, націлена на включення іммігрантів в суспільне життя країни – через вивчення мови, освіту, політичну активність та інші сфери життя.


Понад 6% нинішнього населення країн Європи народилися за кордоном

Країна

Чисельність вихідців з країн, що не входять у Євросоюз, тис. осіб

Частка вихідців з країн, що не входять до Євросоюзу, від усього населення держави, %

Країна, яка не входить до Євросоюзу, звідки прибуло найбільше іммігрантів, тис. осіб

Словенія

225,5

11,0

Боснія і Герцеговина – 97,1

Швеція

859,7

9,2

Ірак – 109,4

Австрія

764,0

9,1

Сербія і Чорногорія – 188,3

Іспанія

4.094,2

8,9

Мароко – 723,3

Нідерланди

1.404,4

8,5

Туреччина – 195,7

Греція

940,3

8,3

Албанія – 481,7

Німеччина

6.415,7

7,8

Туреччина – 1.762,8

Франція

5.078,4

7,8

Алжир – 712,8

Великобританія

4.767,4

7,7

Індія – 684,0

Бельгія

715,1

6,6

Мароко – 164,6

Норвегія

313,9

6,5

Пакистан – 31,9

Данія

248,6

6,3

Туреччина – 31,8

Португалія

602,0

5,7

Ангола – 124,5

Італія

3.205,9

5,3

Албанія – 482,6

Фінляндія

147,3

2,8

Росія – 6,7

Чехія

272,1

2,6

Україна – 117,3

Угорщина

144,3

1,4

Україна – 16,5

Польща

285,3

0,7

Україна – 155,5

Дані Eurostat, статистичних комітетів країн

***

Цей матеріал опублікований в № 14 журналу Корреспондент від 13 квітня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: протестЄвропаіммігранти
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах