Головна
 

Корреспондент: Соціалізована особистість. Інтерв’ю із Сергієм Тігіпком

22 травня 2012, 08:09
0
61
Корреспондент: Соціалізована особистість. Інтерв’ю із Сергієм Тігіпком
Фото: Фото Наталі Кравчук
Тігіпко переконує, що у своєму нинішньому статусі він не втратив можливості самореалізації

Сергій Тігіпко, віце-прем'єр, міністр соціальної політики, в інтерв’ю Ксенії Карпенко розповів Корреспонденту про свою персональну жертву, проблеми з іміджем Партії регіонів, а також про реформаторів Віктора Януковича і Миколу Азарова. Матеріал розміщено в №19 видання від 18 травня 2012 року.

Перед цією людиною після президентських виборів 2010 року відкривалися блискучі перспективи – на них він став третім за популярністю політиком у країні і міг претендувати на роль одного з найбільш потужних самостійних гравців на українському політичному олімпі.

Але Сергій Тігіпко несподівано пішов на угоду з Президентом Віктором Януковичем і увійшов в сформований ним уряд далеко не на найкращих для себе умовах. Він став лише віце-прем'єром, причому найбільш "проблемним": Тігіпкові дісталася соціальна сфера, що вимагає непопулярних реформ. Проведене ним підвищення пенсійного віку та інші новації впевнено ховають його рейтинг, а колишній № 3 у списку народних симпатій ще й погіршив ситуацію, розчинивши свою політсилу – Сильну Україну – в Партії регіонів.

Чому перспективний політик вибрав таку політичну долю і що він думає про команду, з якою йому доводиться працювати, Тігіпко і розповів Корреспонденту.

- Восени вибори, а ви керуєте публічною кампанією Партії регіонів. Ваше основне завдання – поліпшити імідж членів ПР?

- Частково імідж регіоналів мені не подобається. І частково я його точно хочу змінити. Тому публічна роль мене влаштовує.

Вибори – це квінтесенція політики. Розуміючи, що я прийшов на службу до людей, я повинен знайти найважливіші проблеми в суспільстві, знайти найбільш незахищених, попрацювати на них і після через пропаганду переконати цих людей дати шанс політичній силі, яку я представляю, продовжувати поліпшувати життя.

У 2010-му уряд приймав непопулярні, але необхідні рішення. Зараз ми вже підняли пенсії інвалідам війни, чорнобильцям, підвищили страхові виплати інвалідам, які мають каліцтва на виробництвах, ми зараз вже підняли пенсії 12,9 млн пенсіонерам, які отримують їх на загальних підставах. І попереду ще багато цікавого.

- І все ж що хочете змінити в іміджі ПР? Що не подобається?

- Мені не подобається, що про ПР говорять як про партію, яка генерує мало передових і прогресивних речей. Я вважаю, що це треба змінювати.

Мені не подобається, що за ПР, або за "донецькими", репутація, мовляв, вони можуть дозволяти собі якісь дії рейдерського характеру. І з цим треба предметно розбиратися. Я створив спеціальний департамент, який виїжджає і розбирається з такими речами на місці, якщо справа стосується публічних речей. Виникає проблема, і ми прямуємо відразу туди.

Мені не подобається, коли кажуть, що ПР повинна орієнтуватися тільки на робітників і їхні сім'ї і мало приділяти уваги працівникам культури і науки, підприємцям. Вважаю, що це неправильно для партії, яка перебуває при владі.

- Чи вважаєте ви Президента Віктора Януковича і прем'єр-міністра Миколу Азарова реформаторами?

Сьогодні проблема не в Президенті, а в реалізаторах реформ. Сказати "давайте робити реформи" – це одне, а взяти на себе відповідальність за виконання – це
набагато складніше

- Скоріше так. Я, може, налаштований більш радикально, але в цілому я знаю настрій Президента. Сьогодні проблема не в Президенті, а в реалізаторах реформ. Сказати "давайте робити реформи" – це одне, а взяти на себе відповідальність за виконання – це набагато складніше. Але будь-які ініціативи, які починаю я, можуть бути обмеженими тільки в часі: поки ми не проведемо дискусію в суспільстві, серйозні рішення не приймаються.

- Що на сьогодні вдалося і не вдалося зробити уряду?

- Нам вдалося стабілізувати економіку і ціни, збільшити виплати соціально незахищеним верствам населення. Але, незважаючи на ряд успішних рішень, ми не поліпшили інвестиційний клімат. І це найбільша проблема на сьогодні.

- Майже філософське запитання: коли настане давно обіцяне "покращення", про яке говорить Азаров? І чи вірите ви, що воно прийде?

- Я вірю. (Усміхається) І я особисто розбираюся сам в тому, що треба зробити для того, щоб це "покращення" відбулося.

Я вважаю, що проблема у владі, і тут я самокритичний. Треба зараз продумати і вийти на інший темп економічного зростання – я кажу про 7-8%. Ось тоді люди почнуть щось відчувати, і ми почнемо працювати швидше.

- Як оцінюєте імідж держави у світі?

- Як тимчасово погіршений. Я уважно стежу за тим, що говориться на зовнішній арені. Я не почув від Заходу, що було зроблено щось стосовно колишнього прем'єр-міністра [Юлії Тимошенко] неправильно відповідно до українських законів. Я чую тільки, що це [справа Тимошенко] неправильна стосовно європейських законів.

Я вважаю, що поки що ми живемо в українському законодавстві. І дай боже, щоб це змінилося з прийняттям нового Кримінально-процесуального кодексу. Дай боже, щоб ми взялися за європейське розуміння цих процесів.

- Вас особисто не обтяжує той факт, що репутація країни в очах ЄС підмочена і ви у європейців асоціюєтеся з нинішньою владною командою?

- Слухайте, ну звичайно, обтяжує. Мені не подобається, що про Україну говорять не як про передову і прогресивну країну, а говорять про погані іміджі, хоча з деякими речами я не згоден.

- З якими саме?

- Я не згоден, що у нас погіршилася ситуація у сфері ЗМІ. Тому що ось якось по собі я цього не відчуваю. От ви прийшли до мене і задаєте дуже незручні питання. Навіть більше, ви все це надрукуєте. Я навіть не можу собі уявити, щоб я подзвонив вашому видавцеві або власнику і сказав: "А там не можна якось м'якше?". Не дзвоню, бо я знаю, чим це закінчиться.

- Члени Кабміну за 2011 рік, згідно з даними їхніх декларацій, заробили в вчетверо більше, ніж роком раніше. Тобто їхні доходи зростали темпами, які в рази випереджають зростання мінімальної зарплати. Чим поясните цей феномен?

- Зарплати чиновників у Кабміні не зростали з 2008 року. Ніяких підвищень на держслужбі на центральному рівні не було. Тут тільки одне: чиновники сьогодні є власниками бізнесу. Ось я – власник бізнесу. І мої доходи зростають за рахунок прибутку від бізнесу. От і все. При цьому бізнес і владу я чітко розділив. Я не лобіюю інтереси своїх підприємств. У 2008-2009 роках підприємства всі лежали, сьогодні економічні показники зовсім інші. Тому коли економіка зростає на 4,5-5,2% – це, напевно, позначається на доходах чиновників як акціонерів бізнесу.

Але є ще й інша причина. Зараз всі починають добре міркувати і турбуватися про витрати. Хочуть показати прибуток – з чого вони живуть, з чого вони щось купують. І це хороша тенденція.

- Ви заявляли, що соціальні ініціативи Президента коштуватимуть бюджету 16 млрд грн. Гроші на них виділять за рахунок економічного зростання та з тих коштів, що отримають з податку розкіш (який, до речі, всупереч встановленому Президентом терміну, 20 квітня, ще не прийнятий). Ви як бізнесмен вважаєте раціональним оперувати коштами, які фактично не існують?

- Я б сказав так: ті доходи, які ми бачили на початку року, складаючи бюджет, будуть перевищені, і вже внесено відповідні зміни до бюджету. Наприклад, за три місяці ми отримали додаткові 3 млрд грн. надходжень до Пенсійного фонду. Також скарбниця наповниться за рахунок додаткового зростання надходжень від митниці та податкової.

І, звичайно, нові закони, які в перспективі змінять бюджет на краще. Я проти підвищення податків для бізнесу. Але я за те, щоб провести перерозподіл: від багатих людей – до бідних, від корпорацій – до бідних. У цьому допоможуть два закони – податок на розкіш і змінена ситуація в оподаткуванні офшорних зон.

У сфері оподаткування офшорів треба ввести 12%-й податок на чисті офшорні зони, збільшити їхню кількість з 36 до 70. Також треба створити в Податковій адміністрації підрозділ, який відслідковуватиме операції з офшорними зонами

У сфері оподаткування офшорів треба ввести 12%-й податок на чисті офшорні зони, збільшити їхню кількість з 36 до 70. Також треба створити в Податковій адміністрації підрозділ, який відслідковуватиме операції з офшорними зонами. Так з 1975 року діють в США і Франції та ряді інших країн.

- Але під закон не потрапляє головна зона – Кіпр?

-Так, 12%-й податок Кіпр не торкнеться, тому що віднести Кіпр до чистої офшорної зони не вийде ні в кого. Кіпр – країна ЄС. Але створення спецпідрозділу в Податковій адміністрації, який відстежуватиме трансферне ціноутворення, на 100% вирішить проблему. Будуть лише певні ризики корупційного характеру. Але вони переборні.

- А коли приймуть податок на розкіш і скільки грошей він дасть держскарбниці?

- Я б сьогодні вже не став говорити про цифри, тому що [в закон] будуть внесені зміни.

- Скільки особисто ви заплатите в разі його ухвалення?

- Податок дасть казні близько 800 млн грн., і я заплачу сповна.

- Сповна – це скільки?

- За рік, думаю, $ 15-20 тис. Якщо в законі будуть зміни, то я заново порахую і скажу.

- Ви підвищуєте пенсії, виплачуєте гроші вкладникам колишнього Ощадбанку СРСР. Однак у квітні у Вашингтоні міністр фінансів Юрій Колобов запропонував представникам МВФ план поетапного підвищення тарифів для українців на газ і на житлово-комунальні послуги. Планується, що тарифи піднімуть після виборів як запоруку отримання чергового траншу від МВФ. Чи не вважаєте ви, що це перекриє всі ваші старання в соціальній політиці?

- Я нічого не знаю про таку пропозицію. І буду категорично проти неї, тому що я дуже уважно вивчаю цю тему і виділив окремого радника, який нею займається. І я навіть просив Президента доручити цю справу [про підвищення тарифів] мені. Вважаю, що її не можна довіряти ні енергетикам, ні комунальникам, оскільки там може бути багато особистої зацікавленості, корупційних інтересів людей, що працюють на місцях. Тільки Мінсоцполітики зможе провести цю реформу, якщо буде потрібно, максимально м'яко, враховуючи інтереси найбідніших верств населення.

- Ви зайняті проблемами найбільш незахищених верств населення. А що робите для більш благополучних платників податків?

- Звичайно, я орієнтуюся на тих, хто вже сам собі не може допомогти. Але вважаю, що найкраща соцполітика – це робоче місце, яке дозволить українцю заробляти і відчувати себе захищеним. Те, чим займаюся зараз я своїм блочком, – новий закон про зайнятість. У нас багато ініціатив: перепідготовка і підвищення профкваліфікаціі для людей 45 +, підйомні гроші для фахівців, які працюють у селах, стажування студентів в компаніях із записом у трудовій книжці. Ми вивчили досвід США та Європи, переробили його. Найближчим часом закон буде у Верховній Раді. Також зараз було б розумно прийняти і впровадити новий Трудовий кодекс, але поки що ми не дійшли єдиної точки зору з профспілками і роботодавцями.

- Чи прийнято в нинішньому уряді дружити поза політикою? Якщо так, то з ким дружите ви?

- Я багато чого побачив у житті вже. Але нинішній уряд – це така розпечена сковорідка. Тут ні дня, ні ночі, ні вихідних. Тільки в неділю я можу сказати своїй родині, що я вдома, що я з дітьми. Все інше мені не підвладно. Я не можу сам планувати, як я міг це робити в бізнесі, у Нацбанку або у ВР. Тобто нас "дружить" тут робота. Жорстка. Часті дискусії. Протидії немає. Найбільше спілкуюся з колегами і радниками. Я ліберальний керівник, але конкретику люблю, питаю жорстко. Справжніх дружніх стосунків немає. З моїми друзями мене пов'язує велика історія – це ті, з ким я працював у бізнесі.

- Часу на спорт не вистачає?

- Ні, тут я орієнтуюся на [радянського] маршала [Георгія] Жукова: той постійно на фронт з гирями їздив. Так і я: в обід, вранці, вночі – коли завгодно, але п'ять разів на тиждень я займаюся. Це мені необхідно. Вдома займаюся, в готелях, у відрядженнях. Коли в Києві – займаюся в Кодокані [елітний спортклуб в центрі Києва].

- Які у вас особисті амбіції – стати прем'єром? І хто може бути вашим конкурентом?

- Поки що говорити про це передчасно. До виборів змін не буде. А якщо вибори пройдуть добре, то питається: а що змінювати?

Мені важливо, щоб була можливість самореалізації. Я дуже люблю керувати, дуже. Але можу і підкорятися. Тут важливо, щоб прийшла людина,яка давала б можливість ініціювати і проводити рішення

Мені важливо, щоб була можливість самореалізації. Я дуже люблю керувати, дуже. Але можу і підкорятися. Тут важливо, щоб прийшла людина, яка давала б можливість ініціювати і проводити рішення. З Азаровим це виходить.

- Ваша історія нагадує шлях жертви: маючи хороші особисті рейтинги на виборах президента у 2010-му, пішли в Кабмін Азарова, потім погодилися на невигідну роль реформатора соцсфери, вступили в ПР. Навіщо? У регіоналів є якийсь компромат на вас?

- Я вважаю так: якщо можете обходитися без політики – обходьтеся. У політиці складно і важко, іноді брудно і жорстко, але я зрозумів, що я хочу впливати на політичні процеси. І якщо ви хочете реально впливати – йдіть у владу. Якщо хочете поговорити – залишайтеся в опозиції. Ось ці дві позиції і рухають мною. Якщо ти розумієш, що країні це треба, людям треба, а ти через рейтинги цього не робиш, то я вважаю, що це нечесно. Я сподіваюся, що ті результати, яких я досягну в соціальній сфері, в перспективі вплинуть на рейтинги на краще.

- Не боїтеся, що вами пожертвують і відправлять у відставку?

- У мене по життю є теза: далі бізнесу не пошлють. (Сміється.) А в бізнесі я себе почуваю досить комфортно. Якщо не допрацюю, якщо не зійдуся в чомусь, я можу бути відісланим. Але займатися чим завгодно заради того, щоб залишатися на держслужбі, я не буду. Але поки що все нормально.

- Коли ви востаннє були щасливі?

- Навіть незважаючи на це інтерв'ю, відчуваю себе абсолютно щасливим. Навіть зараз.

***

Цей матеріал опублікований в № 19 журналу Корреспондент від 18 травня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: урядТігіпкоінтерв'юсоціальна політика
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах