Головна
 

Корреспондент: Самовіддалені. Українці, які втекли з країни за нинішньої влади, хочуть колись повернутися

5 червня 2012, 16:02
0
18
Корреспондент: Самовіддалені. Українці, які втекли з країни за нинішньої влади, хочуть колись повернутися
Фото: З особистого архіву Дениса Олейнікова
Олейніков із сім'єю зараз мешкає в Хорватії

З приходом до влади Партії регіонів в Україні заговорили про політичних біженців. Українці, які не з власної волі залишили береги Дніпра, на життя далеко від батьківщини не скаржаться, але повернутися хочуть, пише Ксенія Карпенко у №21 журналу Корреспондент від 1 червня 2012 року.

Зовсім недавно ці люди були великими чиновниками, успішними бізнесменами. Тепер вони освоюють незвичний для себе статус біженця або шукача притулку. Йдеться про українців, що належать до опозиції чи дозволили собі насміхатися над Президентом України Віктором Януковичем. На батьківщині проти них відкрито кримінальні справи.

Самі себе вони називають політбіженцями, або людьми, які постраждали за свої погляди. У європейських країнах заяв про їхній політичний статус не роблять. Але надають притулок, тим самим хоча б визнаючи, що не вважають відкриті проти втікачів кримінальні справи достатньою підставою для їхньої видачі українським правоохоронцям.

Першою ластівкою став Богдан Данилишин, екс-міністр економіки в уряді Юлії Тимошенко, який у листопаді 2010 року попросив і отримав притулок в Чехії.

За ним пішла ціла група колишніх: Михайло Поживанов, екс-глава Держкомрезерву, який опинився в Австрії, бютівець і екс-губернатор Харківщини Арсен Аваков, який сховався в Італії, чоловік Леді Ю Олександр Тимошенко, який виїхав до Чехії.

Серед цих осіб є й людина, яка спочатку була далекою від великої політики, – Денис Олейніков, власник компанії ProstoРrint, яка випустила футболки з написом Спасибі жителям Донбасу, чим викликала гнів правоохоронців. Олейніков втік з дружиною і двома неповнолітніми дітьми до Хорватії.

В українському МЗС заперечують, що Данилишин та інші – жертви політичних переслідувань: мовляв, є різні причини, що спонукали цих громадян шукати для себе місце проживання далеко від дому, а держави, які прихистили їх, – надати їм притулок.

Але опозиціонери вважають, що ключову роль у цих справах зіграла саме політика. "Коли президент Віктор Ющенко у 2007 році своїм указом встановив День пам'яті жертв політрепресій, ніхто навіть подумати не міг, що вони [репресії] повернуться до нас із ганебного минулого. І тепер шанс бути засудженим є у кожного опозиційно налаштованого або неугодного", – каже Олександра Кужель, екс-чиновник, політик і громадський діяч.

Корреспондент зв'язався з тими, хто виїхав, щоб дізнатися, як вони живуть. Виявилося, всі на новому місці влаштувалися хоч і скромно, але не бідно. Об'єднує тих, хто виїхав, не тільки це, але й певна настороженість у словах і вчинках. А ще більшість сподівається на повернення. Щоправда, за однієї умови: не за нинішньої влади.

Колонія колишніх

Сьогодні вітчизняна влада особливо непокоїться з приводу двох "самовіддалених" – Данилишина й Олександра Тимошенка. Обидва перебувають "під боком", у Чехії, і при нагоді охоче розповідають європейській пресі і політикам про нинішні українські реалії.

Олег Волошин, директор Департаменту інформполітики МЗС, заявив Корреспонденту, що Данилишин і Тимошенко вважаються резонансними прикладами українських біженців. Але про політичний контекст в їхньому випадку говорити, мовляв, не варто.

Сам Данилишин так не вважає. Восени 2010 року, через три місяці після його відходу з посади глави Мінекономіки, Генпрокуратура порушила проти екс-глави відомства справу, звинувативши у перевищенні службових повноважень та завданні державі збитків у розмірі 4,5 млн грн. Не виявивши Данилишина на українській території, ГПУ оголосила його в міжнародний розшук. Колишній чиновник в той момент лікувався в Німеччині.

"Я був здивований [оголошенням у розшук]: адже я зовсім не ховався, навпаки, активно давав інтерв'ю європейським ЗМІ і з'являвся на телеекранах", – розповідає Данилишин. З Німеччини він перебрався до Чехії, де через місяць попросив політичного притулку. Чехія надала Данилишину статус біженця, оскільки в законодавстві Чеської Республіки вимога пояснення причини, через яку іноземець отримує такий статус, відсутня.

У чужій країні Данилишин влаштувався у столиці, в елітному районі Прага-2. Він не став говорити про форму власності нерухомості, лише сказав, що його "все в цій квартирі влаштовує". Тут екс-міністр практично знаменитість

У чужій країні Данилишин влаштувався у столиці, в елітному районі Прага-2. Він не став говорити про форму власності нерухомості, лише сказав, що його "все в цій квартирі влаштовує". Тут екс-міністр практично знаменитість.

"В Празі люди вітають мене на вулицях. Чеське телебачення щодня транслює сюжети про Україну і бере в мене коментарі", – каже Данилишин, дивуючись, що на батьківщині його все ще шукають через Інтерпол.

Колишній чиновник тим часом займається громадською діяльністю. У квітні 2011 року став співзасновником празької Міжнародної громадської організації Українська європейська перспектива, що підтримує євроінтеграцію України, а зараз готує Міжнародний форум українських економістів, які народилися і працюють за межами України.

Данилишин, академік і доктор економічних наук, активно співпрацює з Академією наук Чехії, читає лекції в університетах Праги і Мюнхена. "Невдовзі будуть надруковані дві мої книги-монографії про проблеми економічної теорії та економію природних ресурсів", – ділиться він планами.

А ще колишній міністр кілька разів уточнював, що кожен день думає про Україну і обов'язково повернеться у, як він висловився, "свою рідну і вільну країну".

Про проведення дозвілля Данилишин багато не говорить. Розповів лише, що у вихідні приходить на богослужіння в собор Святого Климента, храм, розташований в центрі Праги, біля Карлова моста. Це місце популярне серед місцевої п'ятдесятитисячної української діаспори, більшість членів якої, як і Данилишин, вважають себе прихожанами Української Греко-католицької церкви.

У його празько-українському оточенні є один особливий знайомий – Тимошенко. Щоправда, про будь-які деталі контактів з чоловіком екс-прем'єра Данилишин говорити не став.

Чоловік ув’язненої Качанівської колонії не захотів спілкуватися з
Корреспондентом, пояснивши свою позицію коротко: "Так безпечніше".
Залишається вірити повідомленням бютівців, що в Чехії Тимошенко опинився вимушено, побоюючись, що і проти нього відкриють кримінальну справу

Сам чоловік ув’язненої Качанівської колонії не захотів спілкуватися з Корреспондентом, пояснивши свою позицію коротко: "Так безпечніше". Залишається вірити повідомленням бютівців, що в Чехії Тимошенко опинився вимушено, побоюючись, що і проти нього відкриють кримінальну справу.

Тимошенко отримав притулок на початку цього року, і він більше всіх підходить під визначення політбіженця: влада надала йому як родичу засудженого в Україні політика міжнародну охорону.

"Чехія – популярна країна для українців, які просять притулку. Про політичний контекст я не можу нічого сказати, але схожість мови та добре ставлення до емігрантів завжди відігравало провідну роль. У 2011 році 152 українці попросили притулку в Чехії, дев'ять з них отримали статус біженця", – заявив Корреспонденту Мілан Екер, прес-аташе посольства Чехії в Україні.

Втім, цю країну Тимошенко міг вибрати і з інших причин. Адже з 2000 року по лютий 2012-го він був співвласником місцевої компанії International Industrial Projects, яка, за даними Торгового реєстру Чехії, займалася торгівлею. Українець володів 33% акцій фірми, але зараз, як свідчить статистика реєстру юросіб мін'юсту Чехії, компанія перебуває на стадії ліквідації.

Чим займається Містер Ю, невідомо. Раніше серед соратників його дружини була популярна версія, що Тимошенко в Чехії організовуватиме міжнародний осередок партії Батьківщина. Ні він сам, ні Олександр Турчинов, перший заступник голови партії, не відповіли на запит про те, на якому етапі сьогодні перебуває ця затія.

Теж постраждалі

На захід від Чехії – в Італії й Австрії – знайшли притулок ще два соратники Леді Ю, за сумісництвом – колишні держчиновники. Це Аваков і Поживанов.

Аваков швидко погодився поспілкуватися з Корреспондентом. Але з єдиною умовою: говорити буде тільки по Skype – програмі, що забезпечує зв'язок через інтернет. Про телефон і мови бути не може: колишній губернатор упевнений, що його прослуховують.

Аваков, який, втративши посаду керівника області, залишився членом тимошенківської Батьківщини, на думку харківської прокуратури, незаконно роздавав держземлю. За що був "нагороджений" кримінальною справою і опинився в міжнародному розшуку.

Італійська історія Авакова розпочалася в березні нинішнього року, коли він виїхав з України на Апенніни. Поліція затримала його в Римі під час стандартної перевірки документів – Аваков був зазначений як розшукуваний у базі Інтерполу. Через два тижні перебування його під вартою конституційний суд Італії, за словами самого чиновника, постановив: українець є жертвою політичних репресій. Тому його випустили на свободу, надавши статус політбіженця – rifugiato politico.

"Я не втікав з України до Італії, а перебував у запланованому відрядженні з бізнесу", – уточнює Аваков.

Зараз бізнесмен і політик разом з дружиною і сином знімає апартаменти в Римі, і не перестає вести активну громадську діяльність. Щоправда, говорить про це туманно

Зараз бізнесмен і політик разом з дружиною і сином знімає апартаменти в Римі, і не перестає вести активну громадську діяльність. Щоправда, говорить про це туманно.

"Я займаюся політпроектами, які поки що не мають певного формулювання. Але про міжнародну філію Батьківщини мова не йде", – каже Аваков, додаючи, що ще дає інтерв'ю італійським ЗМІ, спілкується з євродепутатами, подорожує по Італії і дивиться історичні фільми.

Вести таке життя екс-губернатору дозволяє успішно побудований на Апеннінах бізнес: його сім'я володіє в Римі компанією Mozzarella di Bufala, що займається виробництвом моцарелли, сиру з молока буйволиць. Аваков не захотів говорити про фінансові обороти підприємства, запевнивши: бізнес невеликий, але дозволяє йому відмовитися від соціальної допомоги в сумі 417 євро на місяць, яка передбачена урядом цієї країни для біженців.

"Італія зараз в найсуворішому режимі економії. Тому з мого боку не могло бути й мови про отримання матдопомоги. Я і так почуваю себе непогано, а спілкування з місцевою владою обмежилося формальною бесідою з адвокатами", – коментує свій "жест доброї волі" екс-чиновник.

Він зізнається, що в Італії витрачає "не надто багато", але все необхідне у нього є. "У Римі я купив Mercedes-Benz A-класу [орієнтовна вартість – від 22 тис. євро] – невеликий, але зручний автомобіль. Комп'ютер у мене є. Тому зараз витрачаємо тільки на їжу і хороші книги", – розповідає Аваков про своє нове життя.

Італія не стала для нього мачухою, проте залишатися тут колишній керманич Харківщини не має наміру. "В Україну обов'язково повернуся. Коли українським судам і владі можна буде довіряти", – обіцяє Аваков і відключає Skype.

З його "колегою" Поживановим Корреспондент зв'язався ще одним популярним серед інтернет-користувачів способом – через соцмережу Facebook.

Екс-глава Держкомрезерву, проти якого ГПУ порушила справу за перевищення службових повноважень і розкрадання 35 млн грн., нині проживає в столиці Австрії Відні, де отримав вид на проживання, дійсний до 2015 року. В Києві у нього продовжує працювати компанія, зайнята в сфері нерухомості, – Київтурекспрес, де маркетинг-директором зазначена його дружина.

Поживанов вкрай неохоче відповідав на запитання. "Просто це вже особисте життя, яке після публікації може різко погіршитися"

Поживанов вкрай неохоче відповідав на запитання. "Просто це вже особисте життя, яке після публікації може різко погіршитися. Одне скажу: зараз я живу Відні, і моя сім'я – дружина і троє синів – зараз також зі мною", – написав українець.

Сім'я Поживанова, за даними Корреспондента, знімає у Відні чотирикімнатну квартиру за 2 тис. євро на місяць.

На життя екс-чиновник не скаржиться: на дозвіллі відвідує з родиною ресторани і відстежує новини про Україну в інтернеті. Він зізнається, що став активним користувачем соцмережі: постійно "лайкає" опозиційні матеріали і критикує владу. Питання про те, чи планує він повернутися на батьківщину і займатися своїм бізнесом, Поживанов залишив без відповіді.

Без політики політичний

Нове життя Дениса Олейнікова, власника компанії ProstoРrint, почалося 21 вересня 2012 року.

"Увечері вийшов на зв'язок мій інформатор з МВС і повідомив, що ордер на арешт мене і дружини вже підписаний – нас повинні були затримати протягом дня. На збори пішла година: в багажник автомобіля упакували необхідні речі, а на заднє сидіння поклали двох дітей", – згадує він.

В Україні Олейніков був оголошений в розшук за порушення підписки про невиїзд, в офісі його компанії був проведений обшук нібито в зв'язку з підробкою сувенірної продукції із символікою Євро-2012 та вилучено фінансові документи. Але Олейніков вважає, що єдина причина переслідувань – це друк футболок з написом, що ганьбить главу держави, які бізнесмен продавав на головній вулиці столиці – Хрещатику.

Втікала сім'я Олейнікових уночі, за маршрутом Київ – Одеса – Придністров'я, не встигнувши оформити транзитні документи і купити медстраховки на дітей.

"Видихнули тільки на придністровській стороні: включили телефони і повідомили близьким, де ми. У Кишиневі зняли готель. Дружині та дітям купив квитки Кишинів – Загреб, а сам поїхав на машині", – згадує Олейніков.

Зараз бізнесмен з родиною живе в Хорватії, на західному узбережжі острова Істрія, в курортному місті Порече з населенням 16 тис. осіб. Зараз його статус – "пошукач притулку"

Зараз бізнесмен з родиною живе в Хорватії, на західному узбережжі острова Істрія, в курортному місті Порече з населенням 16 тис. осіб. Зараз його статус – "пошукач притулку", тобто особа, що претендує на статус біженця та подальшу легалізацію.

"Тут дуже комфортно, у нас чудові відносини з владою, з місцевою адміністрацією і поліцією – всі знають, чому моя сім'я живе тут", – розповідає Олейніков, натякаючи на політичне підґрунтя його вимушеної еміграції.

Дружина бізнесмена Світлана – домогосподарка, 11-річна дочка Олександра ходить до місцевої школи і професійно займається тенісом, а семирічний син Назар восени піде в школу.

Незважаючи на те що діяльність ProstoPrint стала причиною втечі з України, бізнес не закритий і продовжує годувати Олейнікова. Він продав частину компанії
інвесторові, а сам віддалено працює директором з розвитку й отримує, за його словами, гідну зарплату

Незважаючи на те що діяльність ProstoPrint стала причиною втечі з України, бізнес не закритий і продовжує годувати Олейнікова. Він продав частину компанії інвесторові, а сам віддалено працює директором з розвитку й отримує, за його словами, гідну зарплату. Тому українець відмовився від матеріальної допомоги в розмірі 320 євро на місяць, яка йому за місцевими законами належить як "особі, що шукає притулок".

Тепер в житті Олейнікова "все о-кей". Єдине, чого йому не вистачає, – суші. "Тут їх не їдять зовсім, та й немісцева риба дуже дорога: кілограм солоного лосося – 100 євро. Особливо не розгуляєшся", – ностальгує екс-киянин.

Олейніков розуміє, що минулого життя не повернути. А шлях в Україну вважає для себе можливим лише у випадку, якщо кримінальну справу проти нього закриють через відсутність складу злочину.

***

Цей матеріал опубліковано в № 21 журналу Корреспондент від 1 червня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: ЯнуковичУкраїнаполітичний притулокбіженці
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах