Корреспондент: Той ще фрукт. Більше половини фруктів, що продаються в Україні, – імпортні

Більше половини фруктів, що продаються в Україні, вирощені за кордоном. Країна колись родючих садів сьогодні не може нагодувати своїх громадян навіть яблуками, пише Кароліна Тимків у №30 журналу Корреспондент від 3 серпня 2012 року.

У господарстві Миколи Олійника, керівника господарства Яблуневий сад в селі Шевченкове Черкаської області, немає високих дерев – кожна яблуня досягає максимум 2,5 м у висоту і прикріплена до шпалери – спеціальної жердини, що утримує рослину вертикально.

"Це карликовий сад голландського типу, – пояснює Олійник. – За ним зручно доглядати".

Урожай з 1 га фермер збирає зовсім не карликовий – до 40-70 т. "Звичайний "радянський" сад дає 19 т", – уточнює фермер. Йому вдалося досягти високих показників завдяки використанню найбільш врожайних сортів – бельгійського "джонаголда", голландського "голден делішеса", чеського "чемпіона" і новозеландської "гали".

Такі господарства в Україні поки що в меншості, а "радянських" садів, де яблука вирощують по-старому, – до 90%. Та й великі плоди Яблуневого саду, такі ж ідеальні, як вирощені в Польщі, вітчизняні покупці, впевнені, що українські яблука повинні бути поменше й гірше, зазвичай вважають завезеним товаром.

Навіть в літньо-осінній сезон 40% продаваних фруктів – імпортні, а взимку їхня частка зростає до 75%

Фруктовий й овочевий імпорт почуває себе в Україні, ґрунти і клімат якої, на думку фахівців, особливо придатні для землеробства, більш ніж упевнено. Навіть в літньо-осінній сезон, коли співвітчизників, здавалося б, повинна щедро обдаровувати сезонною сільгосппродукцією рідна земля, 40% продаваних фруктів – імпортні, а взимку їхня частка зростає до 75%, недавно констатував прем'єр-міністр України Микола Азаров. А за статистикою Держкомстату, кожне п'яте яблуко і кожен другий абрикос, з'їдені українцем, привезені з Європи.

Іншими словами, якщо Україна вирощує щорічно 900 тис. т яблук, то Польща, що поступається їй природними умовами, – 2,5 млн, а Франція – 1,5 млн т. Причому за роки незалежності, за даними Держкомстату, обсяг зборів вітчизняних яблук скоротився втричі, а фруктів у цілому майже вдвічі – з 3,7 млн ​​до 2,4 млн т на рік. Та й цей урожай часто має не надто товарний вигляд і зберігається недовго. Водночас через низку причин менш схильний до гниття фруктовий імпорт зростає і в минулому році, за даними Держкомстату, вже майже досяг 1 млн т.

Засилля привезених фруктів, у якому Держкомстат не враховує нелегальний трафік (за оцінками експертів, він становить від 10% до 80%), – наслідок відсталості більшості українських садових господарств, незнайомих з новими технологіями вирощування і зберігання продукції. В результаті фермери отримують мізерні врожаї, а продукція швидко втрачає товарний вигляд.

Гальмує галузь і відсутність ефективних державних програм, спрямованих на розвиток сектора. У країнах ЄС, які забезпечують сільгосппродукцією Європу,
аграрії отримують чималу фінансову підтримку

Гальмує галузь і відсутність ефективних державних програм, спрямованих на розвиток сектора. У країнах ЄС, які забезпечують сільгосппродукцією Європу, аграрії отримують чималу фінансову підтримку. І якщо польський аграрій для розвитку бізнесу бере кредит під 2,5% річних, то український – під 20%, констатує Марія Колесник, керівник аналітичного відділу консалтингового агентства ААА.

У підсумку українські фрукти на власному ринку не витримують конкуренції із закордонними. "Якщо знаходиться [вітчизняний] виробник, який вирощує продукцію гарної якості, то і тут проблема, – пояснює Олег Александров, менеджер компанії Ukrainian Fruit Company, яка понад 20 років завозить в Україну імпортні фрукти. – Набагато простіше закупити відразу великий обсяг продукції відмінної якості в гарній упаковці у зарубіжних постачальників, ніж намагатися зібрати по троху від наших".

Яблуко від яблуні

30-річна киянка Ольга Васильєва зазвичай купує фрукти на невеликому ринку біля станції метро Героїв Дніпра. Тамтешній товар здається їй більш натуральним і якісним, ніж в супермаркеті. Торгують ним переважно ті ж, хто його і вирощує, – жителі столичних околиць.

45-річна Марія Петренко із села Старе разом з чоловіком продає вишню й "антонівку" з власного саду. "Мої ягоди і яблука натуральні. Нічого не додавала і нічим їх не поливала", – запевняє Петренко, демонструючи товар у плетених кошиках.

Врожаю Петренко серйозну конкуренцію становить імпорт. За оцінкою експертів, на сільськогосподарських ринках його вже до 20%. У супермаркетах цей показник набагато вищий, хоча і залежить від сезону.

"Влітку до 60-70% товару вітчизняного походження, тоді як взимку може бути навпаки", – зазначає Надія Лубніна, начальник управління корпоративних комунікацій мережі гіпермаркетів Мeтро Кеш енд Кері Україна, яка торгує персиками та абрикосами – винятково з Греції. Та сама картина і в мережі Ашан, на прилавках якої переважно голландські яблука і груші.

З іноземними постачальниками набагато зручніше працювати, в один голос констатують представники великих торговельних мереж: імпортний товар постачається великими партіями, зручно й сучасно упакований, довше зберігається,
і, нарешті, його привозять вчасно

Це не тому, що закордонні яблука кращі або дешевші за українські, просто з іноземними постачальниками набагато зручніше працювати, в один голос констатують представники великих торговельних мереж: імпортний товар постачається великими партіями, зручно й сучасно упакований, довше зберігається, і, нарешті, його привозять вчасно.

Як наслідок, щороку Україна імпортує близько 200 тис. т яблук – як правило, з Польщі. "Хоча у нас більше сонячних днів у році. Плюс ґрунт кращий, – зазначає Олійник. – Полякам, щоб отримати такий продукт, як у нас, доводиться більше працювати".

На прикладі свого саду Олійник демонструє Корреспонденту, як іноземні технології здатні полегшити і зробити більш продуктивною працю українських садівників. У його господарстві дерева посаджені компактно, на відстані лише 1 м одне від одного, тоді як традиційна для України дистанція – 6-8 м. До кожної яблуні підведене краплинне зрошення: вода подається до дерева малими порціями, і за рахунок цього її витрата скорочується в кілька разів, а дворічні саджанці обвішані яблуками.

Фінал робочого процесу – сучасне овочесховище – розраховане на 200 т плодів, в якому утримуються залишки торішнього врожаю, що відмінно збереглися.

З усім цим господарством фермер справляється силами своєї родини: йому допомагають дружина і дві дочки, а на збір врожаю збираються більш далекі родичі. В результаті економний Олійник продає свої яблука по 3 грн. за 1 кг, у той час як польські виробники відпускають українським реалізаторам такі самі сорти вдвічі дорожче.

Якби всі вітчизняні садові господарства працювали, як Яблуневий сад, Україна сама заповнила б фруктами не тільки власний ринок, а й засипала ними Європу. Однак більшість українських садівників один за одним повторюють одні й ті ж помилки: вирощують низькопродуктивні сорти дерев, орендують під них гігантські наділи землі і в результаті не можуть впоратися з непомірно великими садами, звинувачують вітчизняну безгосподарність фахівці. А в Європі більша частина фруктових садів зовсім невеликі, у них працюють  лише по кілька людей, які скрупульозно обробляють кожне дерево.

У цьому головна причина того, що Україна експортує лише 36 тис. т яблук, тоді як поляки – 705 тис., а французи – 613 тис. т.

Процвітанню фруктового бізнесу у Франції, а також у Туреччині, Італії та Іспанії сприяють не тільки кліматичні умови, а й використання новітніх технологій

Процвітанню фруктового бізнесу у Франції, а також у Туреччині, Італії та Іспанії – родом з цих країн 20% винограду, що продається в Україні, – сприяють не тільки кліматичні умови, а й використання новітніх технологій. Для порівняння: в Туреччині щорічно вирощують понад 2 млн т винограду, тоді як в Україні – 400 тис. т.

Хоча фактор мінливого українського клімату теж не варто виключати, зауважують експерти. Так, у 2012 році через сильні морози вимерзло до 70% врожаю кісточкових, тому сьогодні на ринку майже немає місцевих персиків і абрикосів. Втім, цю нішу швидко заповнив грецький товар.

Безплідні зусилля

У порівнянні з українськими фермерами іноземні працюють в тепличних умовах, кажуть фахівці. Непідйомні кредитні ставки, а також різні хабарі за дозвільні документи виробники закладають у кінцеву ціну товару, і він виходить анітрохи не дешевшим за імпортний, а деяких випадках і дорожчим.

Як наслідок, українським плодам і ягодам важче конкурувати із закордонними, адже на вигляд вони явно програють. Останнє – через відсталі технології.

Наскільки вони важливі і вигідні, знає Олійник. Згідно з його бізнес-планом, навіть якщо врахувати форс-мажор у вигляді граду або неврожаю 3 га саду протягом 15 років принесуть $ 450 тис. доходу. "Щоправда, потрібно працювати від зорі до зорі", – додає фермер, чий робочий день починається о шостій ранку, а закінчується опівночі.

Польським фермерам завдання полегшують дотації від Євросоюзу. Тадеушу Мардаровичу з Любліна компенсовані 70% його інвестицій в яблуневий сад. "Для цього просто необхідно заповнити всі документи і пройти відповідну комісію", – каже поляк.

Фермерам Греції, Іспанії, Італії, що забезпечують Європу сільгосппродукцією, також більшу частину витрат на будівництво сховищ і закладання нових садів покривають субсидії ЄС. Це знижує собівартість продукції, зазначає Тетяна Гетьман, керівник онлайн-проекту АПК-інформ: овочі та фрукти.

В Україні з 2008 року подібну компенсацію передбачає держпрограма розвитку садівництва. У 2012-му на неї виділявся понад 1 млрд грн. Однак отримати ці гроші без хабарів або зв'язків нелегко

В Україні з 2008 року подібну компенсацію передбачає держпрограма розвитку садівництва. У 2012-му на неї виділявся понад 1 млрд грн. Однак отримати ці гроші без хабарів або зв'язків нелегко, керується досвідом своїх колег Олійник.

"Чиновники знаходять тисячі причин, як вам відмовити. Причепляться до будь-якої дрібниці", – розповідає фермер, що розвиває свій бізнес за власний рахунок.

Олійник зізнається, що заздрить аграріям з більш розвинених країн, де інтенсифікації їхньої праці сприяє наука. Водночас в Україні 90% яблуневих садів до цього часу використовують старі радянські технології, що дають низьку врожайність і погану якість.

Таку продукцію не беруть великі торгові мережі, і значна її частина йде відразу на переробку для виробництва соків. А щоб все ж проштовхнути свіжі фрукти в супермаркети, треба заплатити хабар у розмірі від $ 5 тис., розповідає фермер Богдан, який попросив не називати його прізвище в пресі.

Представники мереж супермаркетів факти корупції заперечують. Головний критерій вибору постачальників – якість товару, запевняють в Метро Кеш енд Керрі Україна.

"Вимоги до якості продиктовані тим, що ми працюємо з професійними покупцями – готелями, ресторанами, трейдерами – і несемо відповідальність не тільки перед ними, а й перед їхніми клієнтами", – додає Лубніна.

З іншого боку, причина любові великих мереж до імпорту банальна: тамтешні фрукти мають привабливий товарний вигляд, що зберігається місяцями. Для цього виробники зривають їх напівстиглими, а також обробляють антибактеріальними і протигрибковими розчинами, здатними викликати алергічні реакції, попереджають експерти. Причому візуально або за запахом визначити їхню наявність неможливо.

Вміст шкідливих речовин в імпортних фруктах контролюється фітосанітарною службою України і країни, з якої йдуть постачання, заперечує Гетьман. За даними НДІ з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, у 2012 році на ринки Києва через різноманітні порушення не допустили 38,4 т українських фруктів і овочів та лише 1,5 т імпортних.

Експерти прогнозують подальше зростання фруктового імпорту. За таких умов українському виробнику в першу чергу необхідна підтримка держави – причому не на папері, а в реальності

Тим часом експерти прогнозують подальше зростання фруктового імпорту. За таких умов українському виробнику в першу чергу необхідна підтримка держави – причому не на папері, а в реальності, наголошує Александров.

А поки держава думає, фермерам-співвітчизникам допомагає група компаній Fozzy Group. В їхніх торговельних мережах Сільпо, Фора і Fozzy кількість імпортних яблук з кожним роком скорочується, констатує Максим Діденко, керівник відділу Фрукти-овочі департаменту комерції Fozzy Group.

"Вони у нас масово з'являються тільки тоді, коли українські закінчуються, тобто не раніше початку травня", – уточнює Діденко.

***

Цей матеріал опубліковано в № 30 журналу Корреспондент від 3 серпня 2012 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.