Головна
 

Корреспондент: Вижити за всяку ціну. Розвиток малого бізнесу в Україні гальмується потужним тиском бюрократії

11 червня 2013, 10:22
0
919
Корреспондент: Вижити за всяку ціну. Розвиток малого бізнесу в Україні гальмується потужним тиском бюрократії
Фото: Фото Наталі Кравчук
Вчинити так як Людмила Шиліна, яка відкрила кав'ярню у Києві, наважуються одиниці

Малий бізнес, який дає розвиненим економікам близько половини їхнього ВВП, перебуває в Україні в зародковому стані. Підприємці витрачають сили і гроші не на пошук ідей і співробітників, а на битви з контролювальними органами, пише Олександр Голубов у №22 журналу Корреспондент від 7 червня 2013 року.

Людмила Шиліна, яка кілька тижнів тому відкрила в Києві кав'ярню Peaberry, давно мріяла про роботу, пов'язану з улюбленою нею кавою. Пішовши зі сфери зв'язків з громадськістю, вона стала приватним підприємцем. Ініціатива Шиліної могла б стати чудовою ілюстрацією до оптимістичних звітів українських податківців. За підсумками 2012 року Державна податкова служба відрапортувала про те, що кількість підприємців, які працюють на єдиному податку, зросла на 30%, з 1,1 млн до 1,45 млн.

Однак експерти попереджають: це не означає, що українське приватне підприємництво і справді піднімається з колін. За формальним збільшенням числа бізнесменів, які користуються спрощеною системою оподаткування, стоїть повернення частини з них з тіні, куди вони пішли після провальної спроби уряду змінити податкове законодавство у 2010 році, поспішає стримати статистичний оптимізм Володимир Дубровський, старший економіст центру соціально-економічних досліджень CASE Україна. З 2009-го по 2011-й кількість малих підприємств і приватних підприємців скоротилася вдвічі.

Крім того, лазівками в новій системі єдиного податку, введеної півтора роки тому, скористалося багато великих компаній, бажаючи зменшити фіскальне навантаження.

У цілому за роки незалежності частка дрібних підприємств в українському ВВП, за оцінками експертів, поки що не досягла і 15%. Це значно менше, ніж у розвинених економіках

У цілому за роки незалежності частка дрібних підприємств в українському ВВП, за оцінками Дубровського та інших експертів, поки що не досягла і 15%. Це значно менше, ніж у розвинених економіках: у Німеччині на частку малого бізнесу припадає 60%, в Італії – 70%, і навіть у сусідніх Росії та Білорусі – 22% і 23% відповідно.

Серед головних причин відставання української приватної ініціативи фахівці називають вкрай складні умови для відкриття і ведення своєї справи, відсутність доступного кредитування, а також низьку платоспроможність пересічних співвітчизників.

У киянина Андрія Хартановича, власника автомайстерні, своя історія ведення бізнесу по-українськи. Через економічні проблеми в країні він позбувся чималої частини клієнтів, які самі були бізнесменами, а тепер закрили власну справу. Тепер вони змушені економити, каже Хартанович, і не звертаються до нього.

Ситуацію навряд чи можна змінити швидко. Навіть за сприятливої ​​економічної обстановки і продуманих реформ для цього може знадобитися 10-15 років

Ситуацію навряд чи можна змінити швидко, переконаний президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Навіть за сприятливої ​​економічної обстановки і продуманих реформ для цього може знадобитися 10-15 років.

"Гаслами тут не допоможеш", – вважає Охріменко.

Перевіряй і володарюй

У своєму бажанні займатися бізнесом жителі України не надто програють на тлі інших націй. За даними Інституту соціології НАНУ, 30,6% співвітчизників хотіли б відкрити свою справу, а ще 18,7% відповіли на це запитання "швидше так".

Сумарно ця цифра – 49,3% – близька до кількості британців, норвежців і словаків (близько 50% у кожній з країн), які розглядають підприємництво як бажаний професійний вибір, що відображено в недавньому міжнародному дослідженні Global Entrepreneurship Monitor.

У своєму бажанні займатися бізнесом жителі України не надто програють на тлі інших націй. Однак скромна частка малого бізнесу у вітчизняному ВВП свідчить, що ніде бажання так не розходиться з реальністю, як в Україні

Однак скромна частка малого бізнесу у вітчизняному ВВП свідчить, що ніде бажання так не розходиться з реальністю, як в Україні.

Сергій Рачинський, який працював у сфері мас-медіа і як найманий працівник, і як організатор власних проектів, вбаччає в цьому насамперед провину держави. Його досвід ведення справ у Великобританії і Данії показав, що влада цих країн зацікавлена в тому, щоб потенційні бізнесмени самі створювали робочі місця, а не шукали наймані посади.

Так, у Британії бізнесмен-початківець може звернутися до місцевої влади, яка допоможе йому компенсувати витрати на запуск офісу – оплатить кілька місяців оренди, офісні меблі, мінімум необхідного обладнання, розповідає Рачинський.

"А у нашій країні замість того, щоб дати тобі можливість піднятися і розвинутися, чиновники намагаються викручувати з підприємця навіть той мінімум, що він має на самому початку", – порівнює українець.

За цим образним описом – красномовні цифри. Приміром, на сплату податків український бізнес витрачає в середньому 491 годин на рік. У Польщі, Італії та Німеччині ця цифра становить 286, 269 і 207 годин відповідно. При цьому кількість виплат в Україні сягає 28, а польські, італійські та німецькі бізнесмени здійснюють 18, 15 і дев'ять податкових платежів на рік, стверджують у Світовому банку, який щорічно готує рейтинг Doing Business.

Крім нормативної складності відкриття своєї справи, одним з головних бар'єрів для потенційних бізнесменів є й неможливість планування в українських реаліях

Крім нормативної складності відкриття своєї справи, одним з головних бар'єрів для потенційних бізнесменів є й неможливість планування в українських реаліях, вважає Олександр Данилюк, координатор громадського руху Спільна справа.

"В Україні одна з найменш прогнозованих регуляторних політик світу", – констатує він, зазначаючи, що багато рішень приймаються без обговорення з учасниками ринку.

Як приклад Данилюк наводить недавню ситуацію в Одесі, де ресторатори були змушені отримувати дозволи на встановлення літніх майданчиків за допомогою значних хабарів. Потім міськрада переглянула регулювальні норми, і з рестораторів знову вимагають гроші за нові дозвільні документи.

А норми нового Податкового кодексу стали повною несподіванкою для Хартановича та його клієнтів. "Юридичні особи тепер не хочуть співпрацювати зі мною, тому що не можуть вписати мої послуги собі у витрати", – пояснює власник автомайстерні.

Серед інших причин, які зупиняють навіть найбільш заповзятливих
українців, – складнощі із залученням фінансування

Серед інших причин, які зупиняють навіть найбільш заповзятливих українців, Дубровський називає складнощі із залученням фінансування. На відміну від докризових часів, отримати кредит для розвитку своєї справи стало відчутно складніше. Нестабільна економіка підриває віру банкірів та інвесторів у здатність бізнесу повернути вкладення, а ставки банківських кредитів вимірюються непідйомними десятками відсотків – як правило, понад 20%.

Водночас у західних країнах, згадує Рачинський, не тільки стартовий капітал коштує дешевше для нового бізнесу, а й самі банки набагато лояльніше ставляться до нього.

"Я особисто мав зустріч в [британському] банку, де розмова зводилася до того, що підприємець просто повинен чітко пояснити менеджерові план своєї діяльності, – розповідає Рачинський. – Банк перевіряє, наскільки це відповідає компетенції прохача".

Криза підставила ще одну підніжку малому бізнесу, чий головний клієнт – передусім широкі верстви населення. Різко впала купівельна спроможність українців

Криза підставила ще одну підніжку малому бізнесу, чий головний клієнт – передусім широкі верстви населення, нагадують експерти. Різко впала купівельна спроможність українців, яка, за оцінками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, все ще не повернулася на докризовий рівень. За даними компанії GfK Ukraine, середні витрати співвітчизників зараз становлять близько 3,2 тис. євро на рік, що вчетверо менше середньоєвропейського показника – 12,8 тис. євро.

На зубожіння населення нарікає і Хартанович. Він змушений утримувати ціни на послуги своєї автомайстерні на докризовому рівні, незважаючи на те що все навколо дорожчає, скаржиться Корреспонденту підприємець.

"Потік клієнтів і так дуже сильно зменшився. Якщо я підніму вартість своїх робіт, ризикую втратити навіть тих, хто залишився", – нарікає він. За таких умов Хартановичу стає все складніше зводити кінці з кінцями: він витрачає все, що заробляє, і відкласти що-небудь на чорний день просто не вдається.

Проте в тому, що такий настрій властивий далеко не всім, переконує приклад Шиліної, чия кав'ярня вже стала звичним місцем зустрічей для мешканців навколишніх будинків. Новоспечена підприємниця впевнена, що пік кризи вже минув, і тепер її набагато більше турбує організація власного бізнесу – оцінка потоку відвідувачів, розширення асортименту та доведення інтер'єру до досконалості.

Більш звичною реакцією малого бізнесу на адміністративні та економічні проблеми є відхід у тінь. Там "простоює" близько 44,1% українського ВВП, що забезпечує
країні перше місце в Європі за обсягом тіньової економіки

Проте більш звичною реакцією малого бізнесу на адміністративні та економічні проблеми є відхід у тінь, нагадує Охріменко. Там "простоює" близько 44,1% українського ВВП, що забезпечує країні перше місце в Європі за обсягом тіньової економіки – таким є результат дослідження професора Лінцського університету Фрідріха Шнайдера.

Навіть у Росії ця частка становить 40,6%, не кажучи, наприклад, про законослухняну Швейцарію, де лише 8% економіки приховано від очей чиновників.

"За той час, що підприємці звикли жити в тіні, вибудувалося багато виробничих і торговельних схем, які неможливо ліквідувати лише зміною оподаткування", – констатує Охріменко.

Відштовхнутися від дна

Критично скромна частка малого бізнесу в Україні не просто статистична різниця. Його низька питома вага в національній економіці тягне за собою чимало супутніх проблем, констатують експерти.

Незначна кількість вакансій на підприємствах малого бізнесу дозволяє здешевлювати вартість робочої сили компаніям-монополістам

Наприклад, незначна кількість вакансій на підприємствах малого бізнесу (у ньому зайнято близько чверті працевлаштованих українців, у той час як у США – не менше половини громадян) дозволяє здешевлювати вартість робочої сили компаніям-монополістам, нагадує Дубровський.

Крім того, як свідчить досвід інших країн, саме малий бізнес з його більшою мобільністю, швидкою окупністю і духом конкуренції здатен стати основним двигуном національної економіки.

Так, акцент на розвитку малого та середнього підприємництва після краху соціалізму зробила Польщі. У перші два роки реформ було відкрито близько 600 тис. фірм, що створили близько 1,5 млн робочих місць. Уряд не тільки спростив ведення бізнесу, а й доклав максимум зусиль, щоб залучити для бізнесменів кредитні ресурси.

Зараз польська ВВП на 47% забезпечується за рахунок зусиль малого бізнесу, а це становить приблизно $ 206 млрд – учетверо більше за дохідну частину українського держбюджету-2013. А кількість малих і середніх підприємств зараз сягає 3,6 млн. При цьому польська економіка одна з небагатьох в ЄС продовжує стабільно зростати – минулого року ВВП Польщі зріс на 2%.

Формально українська влада декларує аналогічний курс, і такі кроки, як запровадження нової системи єдиного податку, також повинні були допомогти дрібним підприємцям дихати вільніше. У рейтингу Doing Business Україна за рік дійсно піднялася на 15 позицій, зі 152-гої на 137-му – насамперед за рахунок спрощення окремих процедур щодо відкриття власної справи.

"Наступного року Україна має ввійти у першу сотню країн за легкістю ведення бізнесу", – заявив Президент Віктор Янукович на початку 2013 року.

А в Міністерстві доходів і зборів прогнозують, що в нинішньому році кількість індивідуальних підприємців зросте ще на 20%. Проте експерти скептично ставляться до можливості вирішення цього завдання шляхом формального поліпшення окремих позицій у рейтингах.

Проблема полягає в системному явищі – відсутності рівних економічних можливостей для більшості населення за наявності привілеїв для вузького кола осіб

За словами Дубровського, проблема полягає в системному явищі, яке він називає "громадським порядком з обмеженим доступом", – відсутності рівних економічних можливостей для більшості населення за наявності привілеїв для вузького кола осіб.

"Саме тому українці повинні домагатися від влади максимально ліберальних умов для ведення бізнесу, – згоден з аналітиком Рачинський. – Це найважливіше для того, щоб ми могли відірватися від того дна, на якому перебуваємо".

 


Малий, та завзятий

У багатьох розвинених країнах малий бізнес забезпечує левову частку ВВП

 

Країна

Частка малого бізнесу у ВВП, %

Італія

70

Фінляндія

65

Німеччина

60

Чехія

53

Великобританія

52

Франція

52

Польща

47

США

46

Австрія

45

Узбекистан

40

Туреччина

40

Канада

30

Білорусь

23

Росія

22

Казахстан

17

Грузія

16

Україна

15

Дані інформаційно-довідкової служби Корреспондента

***

Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 7 червня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: економікамалий бізнесбюрократіягальмування
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Корреспондент.net в соцмережах