Головна
 

Корреспондент: Ширма для обману. Більшість українських благодійних фондів взагалі не займаються благодійністю

8 липня 2013, 13:10
0
1752
Корреспондент: Ширма для обману. Більшість українських благодійних фондів взагалі не займаються благодійністю
Фото: Фото Таїсії Стеценко
Павло Новіков, розробник концепції УББ, переконаний, що варто не тільки давати гроші на благодійність, а й перевіряти, куди вони пішли

Українські благодійні фонди, що лідирують у Європі за своєю масовістю, в більшості займаються політикою або легалізацією незаконної оплати послуг, а не своєю прямою справою, пише Катерина Богданович у №26 журналу Корреспондент від 5 липня 2013 року.

Україна – країна несподіванок: держава з проблемною економікою і складною внутрішньополітичною ситуацією примудрилося обігнати Євросоюз. Правда, лише за одним показником – рівнем проникнення благодійних організацій.

Як колись СРСР, відстаючи від капстран за важливими показниками, обігнав імперіалістів у виробництві сталі, так і зараз Україна, що плететься у хвості в Європи, примудрилася обігнати ЄС за кількістю благодійних фондів в перерахунку на душу населення. Якщо в європейських державах одна така організація припадає на кожні 4,5 тис. жителів, то на берегах Дніпра – на кожні 3 тис.

При цьому щедрими дарувальниками українців не назвеш: країна займає 111-те зі 145 місць у світовому рейтингу доброчинності World Giving Index 2012, складеному найбільшим британським незалежним фондом Charities Aid Foundation. Та й довіряють вітчизняним благодійним організаціям, як з'ясували соціологи Центру Разумкова та фонду Демократичні ініціативи, лише 6% громадян, тоді як у сусідній Польщі цей показник перевищує 80%.

Лише кожен п'ятий з 15 тис. фондів, що діють у країні, дійсно виконує свою пряму функцію – збір пожертвувань на вирішення тих чи інших проблем

Парадокс пояснюється просто: за даними Українського форуму благодійників, лише кожен п'ятий з 15 тис. фондів, що діють у країні, дійсно виконує свою пряму функцію – збір пожертвувань на вирішення тих чи інших проблем. Діяльність інших – а щорічно в Україні з'являється близько 2 тис. нових фондів – націлена на вирішення інших завдань.

Наприклад, на концентрацію, в обхід закону, коштів для передвиборчих кампаній політиків. Або на збір обов'язкових внесків організаціями, які юридично брати плату за свої послуги не можуть, – мова, насамперед, іде про відомчі лікарні, школи чи дитячі садки. Окрема категорія "неправильних" фондів – структури, що збирають кошти під фальшиві історії хворих людей.

Такі "неправильні" фонди завдають непоправної шкоди самій ідеї філантропії в Україні, вважає Олександр Олійник, віце-президент Асоціації благодійників України.

Шлях вирішення проблеми один, зазначають фахівці, – привчити благодійні організації регулярно і публічно звітувати про свою діяльність, а українців – контролювати їхню роботу

Шлях вирішення проблеми один, зазначають фахівці, – привчити благодійні організації регулярно і публічно звітувати про свою діяльність, а українців – контролювати їхню роботу.

"Якщо ти можеш попросити чек в кафе чи магазині і перевірити, чи все тобі правильно порахували, то чому ти соромишся перевірити, чи правильно витрачені твої благодійні гроші?" – адресує співвітчизникам риторичне питання Павло Новіков, екс-директор Української біржі благодійності (УББ) , засновник консалтингової компанії Charity Tune.

Негуманні цілі

Найчастіше з роботою благодійних організацій широкі маси українців стикаються перед виборами.

Так, понад 60 фельдшерсько-акушерських пунктів на Житомирщині минулого літа отримали від фонду Майбутнє Полісся цінні подарунки – велосипеди. Двоколісні машини передавав фельдшерам Володимир Литвин, тоді – спікер парламенту і кандидат у нардепи, а за вдалим збігом обставин ще й батько Івана Литвина, засновника фонду Майбутнє Полісся.

Пощастило напередодні виборів і фельдшерам, а також листоношам Чернігівщини – їм велосипеди подарувала Місія милосердя, фонд народного депутата Ігоря Рибакова. А феодосійські листоноші досі їздять на двоколісних машинах, подарованих їм перед парламентськими виборами Соціальним центром нардепа-регіоналки Юлії Льовочкіної, сестри глави Адміністрації Президента.

Торік близько 100 фондів під виглядом філантропії займалися підкупом виборців

Організації, подібні трьом згаданим, з яких зараз активно працює лише остання, – Новіков називає "відбілювачами". За його словами, такі іменні фонди покликані поліпшити в очах суспільства імідж конкретного політика, а тому нерідко відкриваються під вибори, стаючи прикриттям для роздавання подарунків електорату. Так, Майбутнє Полісся почало роботу в грудні 2011 року, трохи менше ніж за рік до виборів до Верховної Ради, а Соціальний центр Льовочкіної – за півроку до голосування.

2012-й, на який припали парламентські вибори, став врожайним для таких "відбілювальних" структур. За словами Ганни Гулевської-Черниш, директора Українського форуму благодійників, торік близько 100 фондів під виглядом філантропії займалися підкупом виборців.

Але політики аж ніяк не головні фігуранти у справі організації фіктивних благодійних структур. Пальму першості у своїх руках надійно тримають директори
шкіл, лікарень, дитсадків, ректори вузів і керівники інших відомчих установ

Але політики аж ніяк не головні фігуранти у справі організації фіктивних благодійних структур. Пальму першості у своїх руках надійно тримають директори шкіл, лікарень, дитсадків, ректори вузів і керівники інших відомчих установ. Майже при кожній такій структурі діє фонд, єдиною метою існування якого є легалізація оплати послуг держустанов, які за законом не можуть займатися комерційною діяльністю. Громадян, що звертаються в такі заклади, їхня адміністрація прямо просить зробити фіксований внесок "на розвиток організації".

Популярність цієї схеми перетворення безкоштовних послуг в платні Олійник пропонує оцінити на прикладі середніх навчальних закладів. Мовляв, у Києві близько 400 шкіл, в інших великих містах у середньому – по 100. З урахуванням усіх 25 обласних центрів виходить, що лише у великих населених пунктах існує 2,5 тис. середньоосвітніх "благодійних" фондів – за кількістю шкіл. З урахуванням лікарень та дитсадків ця цифра, на думку експерта, як мінімум подвоюється.

З боку лікарень і шкіл подібна практика вимушена: їхнє фінансування залежить від
бюджетних коштів, а отримати що-небудь понад це заважає закон, який проголошує, що державна медицина й освіта в Україні безкоштовні

З боку лікарень і шкіл подібна практика вимушена: їхнє фінансування залежить від бюджетних коштів, а отримати що-небудь понад це заважає закон, який проголошує, що державна медицина й освіта в Україні безкоштовні.

Де-юре фонди зобов'язані звітувати про свою діяльність перед податковою і бути готовими до перевірок з боку управлінь юстиції.

"В ідеалі номер рахунку [фонду] повинен висіти на сайті та у вестибюлі школи. Там само – і звіт про отримані та витрачені кошти", – розповідає Корреспонденту Надія Олексієнко, начальник управління освіти Феодосійської міськради, у минулому - директор феодосійської школи № 1, благодійний фонд при якій був створений ще на початку 1990-х.

Однак на практиці перевірити, куди пішли гроші вимушених жертводавців, можна не завжди. Вітчизняні інтернет-форуми рясніють повідомленнями обурених батьків про те, що, навіть отримавши доступ до фінансових документів, вони не змогли домогтися від адміністрації пояснень, що приховується під такими назвами статей витрат, як "надання нецільової допомоги" або "адміністративно-фінансові витрати".

Ще одна категорія псевдофондів – "привиди", які збирають гроші під неіснуючих хворих або, навпаки, відбирають пожертвування у тих, кому вони дійсно необхідні, виступаючи в ролі посередників

Втім, такі "гріхи" експерти називають невинною практикою на тлі ще однієї категорії псевдофондів – "привидів", які збирають гроші під неіснуючих хворих або, навпаки, відбирають пожертвування у тих, кому вони дійсно необхідні, виступаючи в ролі посередників.

Як один з прикладів експерти Українського форуму благодійників називають співпрацю херсонського фонду місцевого бізнесмена Олександра Захарова та сім'ї 15-річного Максима Наливкіна, який у 2010 році переніс інсульт. За словами батька хлопчика Аркадія Наливкіна, Захаров сам запропонував допомогу, коли дитина перебувала в реанімації.

Сім'я дала згоду на збір коштів через сайт Захарова на рахунки Наливкіна, фонду, а також на кілька електронних гаманців. Однак, коли через півроку знадобилися кошти на оплату лікування, Захаров перестав виходити на зв'язок. Звернувшись до прокуратури, Наливкіни все ж отримали 11 тис. грн., зібрані в ящики для пожертвувань в багатьох магазинах і громадських місцях Херсона. На думку батька, зібрана фондом реальна сума на порядок більше, але побачити її він вже не сподівається.

"Всі, хто з ним [Захаровим] працював, розповідали мені слово в слово одну й ту саму історію: він починав збирати гроші, потім зникав, посилаючись на особисті проблеми, і лише після звернення до прокуратури з'являвся і якісь копійки віддавав", – розповідає Корреспонденту старший Наливкін.

А Захаров стверджує: збір коштів вівся винятково на особисту банківську картку батьків хлопчика, фонд зібрав лише 11 тис. грн., прокуратура ніяких порушень не виявила.

Щоправда, фонд уже припинив діяльність: Захаров дуже зайнятий – мовляв, бізнес в Європі не залишає йому часу займатися благодійним проектом.

Історій, схожих з цією, тисячі, каже Олійник. І в 99% випадків, за його словами, ніхто не звітує перед дарувальниками про те, зібрали необхідну суму чи ні, чи вилікували людину і чому операція коштувала $ 300 тис., а не вдвічі дешевше.

Високий рівень закритості фінансової звітності фондів підтверджує і Новіков, посилаючись на дані дослідження, проведеного УББ три роки тому. Розшукуючи партнерів для співпраці, Новіков і його люди відібрали 4 тис. зареєстрованих в Мін'юсті організацій.

Тільки 2,5% вітчизняних благодійних організацій можуть похвалитися прозорістю і повною підзвітністю власної діяльності

Однак реальний відбір, в ході якого експерти УББ вимагали показати статутні документи, фінансові звіти, щоб оцінити реальні результати діяльності, дав приголомшливий  результат: перевірку пройшла лише сотня фондів. Тобто тільки 2,5% вітчизняних благодійних організацій можуть похвалитися прозорістю і повною підзвітністю власної діяльності.

Довіряй, але перевіряй

Політичні, шкільно-лікарняні та аферистські благодійні фонди не тільки є ширмою для порівняно чесного, як казав Остап Бендер, відбирання коштів у населення – вони ще й знецінюють саму ідею допомоги ближнім через спеціалізовані структури. У підсумку фондів у країні тисячі, а філантропічна активність населення близька до нуля.

Свою лепту в апатію співгромадян вносить і держава – вона зробила все, щоб заняття хорошими справами стало невигідним

Свою лепту в апатію співгромадян вносить і держава – вона зробила все, щоб заняття хорошими справами стало невигідним. Особливо якщо кінцевим реципієнтом допомоги стає фізична особа. Адже в такому разі, пояснює Новіков, одержувач повинен заплатити податок з доходів навіть за отриманий як подарунок інвалідний візок. Сам реципієнт, як правило, зробити цього не може, тому фіскальне навантаження – 15% податку з доходів фізосіб – лягає на плечі дарувальника.

Схожим чином, за словами глави УББ, йдуть справи і в найпростішому для пересічного українця виді благодійності – за допомогою sms-пожертвувань. Вони стають головним болем для оператора мобільного зв'язку, що вплутався в цю справу і погодився не брати плату за такі повідомлення. Адже держава все одно вимагає заплатити 60%-й податок з кожної перерахованої за допомогою sms гривні.

Саме влада, на думку експертів, повинна вирішити ключові проблеми благодійності – прибрати подвійне оподаткування пожертвувань і перевести на комерційну основу освіту та охорону здоров'я

Саме влада, на думку експертів, повинна вирішити ключові проблеми благодійності – прибрати подвійне оподаткування пожертвувань і перевести на комерційну основу освіту та охорону здоров'я.

Велосипед у цій справі офіційному Києву винаходити не треба, достатньо звернутися до досвіду сусідніх країн. Так, у Чехії, Словаччині та Болгарії кошти на всі благодійні проекти перераховуються на єдиний короткий sms-номер, при цьому над фінансовими потоками встановлений чотириразовий контроль – з боку операторів мобільного зв'язку, контент-провайдерів, громадських організацій та місцевих форумів благодійності.

А очистити філантропію від псевдоорганізацій можна за допомогою сертифікації фондів. Приміром, у Німеччині існує Німецький центральний інститут соціальних досліджень – недержавна структура, яка перевіряє діяльність благодійних організацій, видаючи найдостойнішим своєрідний знак пошани. Навіть для необізнаного філантропа він є підтвердженням того, що установі можна довіряти.

"Репутація формується з відкритості: я тут, я там, я скрізь, я витратив гроші на те й на це, дайте мені ще, – окреслює неминучий шлях цивілізованої благодійності Олійник. – У цьому логіка фандрайзингу у світі: платять тому, кому вірять, хто довів свою спроможність".

***

Цей матеріал опубліковано в №26 журналу Корреспондент від 5 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: Українаблагодійністьблагодійні фондиприкриття
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах