Головна
 

Корреспондент: Усі на вихід. Чому іноземні інвестори тікають з України

22 липня 2013, 10:14
0
154
Україна - бізнес - інвестиції
Фото: Фото Дмитра Ніконорова / Журнал Корреспондент
Німецька мережа будівельних гіпермаркетів вирішила піти з України

Іноземні інвестори тікають з України, деякі продають підприємства по 1 євро. Німців, фінів та американців лякають місцеві суди, корупція, посилення провладних бізнес-кланів і бідність населення, - пише Інна Прядко в № 28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року.

Що таке піти по-англійськи - знають усі, а от як прощаються по-німецьки, незабаром детально дізнається Україна: вітчизняний ринок покидає німецька мережа будівельних гіпермаркетів Praktiker, яка за шість років роботи відкрила чотири магазини замість запланованих 20.

У Praktiker, як і в інших мереж будівельних супермаркетів, є серйозний конкурент, а саме мережа Епіцентр, якій немає рівних в Україні з пошуку земельних ділянок під супермаркети, розповідає Володимир Яримовський, керівник консалтингової агенції в галузі ринку будматеріалів Personal Analytical Unit. Зараз мережа, за його даними, налічує 40 магазинів і займає понад 50% ринку. Контролюють Епіцентр секретар Київради Галина Герега та її чоловік, нардеп Олександр Герега.

Вітчизняний бізнес освоїв хитру формулу рентабельності, навчившись балансувати між сплатою "корупційного податку" і прийнятним розміром прибутку.

"Нереально отримати прибутковий бізнес у такій великій країні з такою маленькою мережею", - пояснює Корреспонденту PR-директор Praktiker Харальд Гюнтер, зазначаючи, що рішення згорнути бізнес було прийнято, незважаючи на зростання цифр продажів.

Сьогодні занадто багато українського бізнесу у владі на всіх рівнях, говорить Гліб Простаков, заступник директора аналітичного центру Експертна рада, називаючи одну з головних причин нездатності зарубіжних підприємств вижити в Україні - неможливість конкурувати з тими, хто сам і встановлює правила гри. До того ж вітчизняний бізнес освоїв хитру формулу рентабельності, навчившись балансувати між сплатою "корупційного податку" і прийнятним розміром прибутку.

Ці проблеми стосуються не тільки роздрібної торгівлі, а й більшості сфер бізнесу, констатують економісти. Praktiker став лише однією із понад трьох десятків іноземних компаній, які пішли з України за останні три роки.

Серед біженців від українських реалій - півтора десятки банків, включаючи німецький гігант Commerzbank (його українська дочка була куплена мільярдером і другом Президента Вадимом Новинським) і найбільший банк Європи, британський HSBC, представники якого ділилися з Корреспондентом планами вкласти рекордну для українського ринку суму в розвиток роздробу у країні. Британці 11 місяців билися із владою за отримання базових дозволів для роботи в Україні, після чого підняли білий прапор і ретирувалися з ринку. Не змогли вижити в країні страхові компанії бельгійсько-нідерландська Ageas та італійська Assicurazioni Generali, польський дистриб'ютор споживчої техніки Action S. А., бренд одягу Seppdld фінської компанії Stockmann і навіть російський промисловий гігант Мечел.

Сьогодні занадто багато українського бізнесу у владі на всіх рівнях

І хоча частково цей відтік обумовлений проблемами у материнських структурах підприємств і кризою окремих ринків, основні його причини криються у вкрай несприятливому бізнес-середовищі в Україні. Корупція, неможливість захистити свої інтереси в судах, нестабільність регуляторного середовища - ці недоліки ведення бізнесу в країні особливо відчутні у регіонах, озвучує симптоми хвороби Ганна Дерев'янко, виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА). При цьому за останні роки в Україну не зайшов жоден великий приватний інвестор, а приплив прямих інвестицій у перерахунку на душу населення за два роки скоротився зі $143 до $132, що в рази менше, ніж у Чехії ($1 тис.) і Словаччини ($660), а також Казахстані ($776) і Росії ($360).

Та й ці інвестиції в Україну з натяжкою можна назвати іноземними інвестиціями: у 2012-му дві третини їхнього обсягу склали гроші з Кіпру, а в більшості розвинених держав, за оцінками Міжнародного валютного фонду, офшори або не фігурують у п'ятірці головних інвесторів, або на їхню частку припадає не більше 5% вкладень. Якщо ж зі статистики відняти кошти, що надходять з офшорних зон, то цифри припливу зарубіжних інвестицій в Україну будуть зовсім мікроскопічними: не більше $40 на людину, що майже в 14 разів менше, ніж у середньому в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку, що включає 34 найрозвиненіші економіки світу ($550).

Настрої інвесторів відображені не тільки в статистиці інвестицій, але і в Індексі інвестпривабливості України, який регулярно складає ЄБА на основі опитування 155 компаній-учасниць, - з вересня він тримається біля мінімальних значень з 2008 року (2,12 - 2,16 із 5 балів).

"Міжнародний бізнес дедалі частіше свідчить про неможливість чесно працювати в Україні і про перспективи згортання своєї діяльності", - зазначає ЄБА у весняному звіті про нову хвилю підрахунку індексу.

Гра на виліт

Прийнявши рішення закрити два власних магазини в Києві, фінсько-російський ритейлер одягу Finn Flare наостанок голосно грюкнув дверима. Президент компанії Ксенія Рясова назвала однією з головних причин відходу з України нинішньої весни "економічну вакханалію" і місцевий бізнес-клімат, який вона охарактеризувала словами "бардак" і "хаос".

"Приходить податкова, пише тобі повну маячню, ти йдеш відразу це відсуджувати, - описала Рясова українські митарства Finn Flare в інтерв'ю РБК Daily. - Вони [податкова] розуміють, що ти це відсудила, але все одно у них так: а раптом проскочить, а раптом ти візьмеш і хабар їм запропонуєш".

Вони [податкова] розуміють, що ти це відсудила, але все одно у них так: а раптом проскочить, а раптом ти візьмеш і хабар їм запропонуєш

Враховуючи, що багато закордонних брендів починають експансію з одного-двох магазинів, специфіка українських бізнес-реалій лягає непосильним тягарем на їхню рентабельність в перші кілька років життя, пояснює Георгій Шалдирван, гендиректор компанії Маратекс Україна, яка представляє на вітчизняному ринку бренди Esprit, OVS, River Island. За його словами, де-факто споживач отримує ціну, куди входять юридичні та судові витрати в рамках податкових спорів, митні платежі, а також інші непрямі, але пов'язані з веденням бізнесу витрати. Вони або скорочують прибуток підприємства, позбавляючи його здатності розвиватися, або закладаються у кінцеву вартість товару.

У підсумку футболка відомої італійської марки, яку в Мілані можна купити за 40 євро, в Україні може коштувати ледь не втричі дорожче, наводить простий приклад Шалдирван. "Питання: буде хтось купувати цю футболку чи ні?" – наголошує він на нерадісних преспективах такої бізнес-моделі.

Подібні умови гри - приватні домовленості замість встановлених правил - неприйнятні для західного бізнесу, ділиться досвідом спілкування з інвесторами Володимир Дубровський, старший консультант Київської школи економіки та старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна (центр щорічно проводить опитування компаній, які працюють в Україні, для рейтингів Всесвітнього економічного форуму).

Де-факто споживач отримує ціну, куди входять юридичні та судові витрати у рамках податкових спорів, митні платежі, а також інші непрямі, але пов'язані з веденням бізнесу витрати

Українське "вирішалово", переходить Дубровський на вітчизняні терміни, не тільки суперечить принципам роботи зарубіжного бізнесу, а й дається йому насилу: як через культурно-мовні бар'єри і відсутність досвіду у налагодженні потрібних зв'язків, так і через непередбачуваність цього інструменту. Нечесні чиновники, домовленості з якими залежать від їхніх особистих інтересів і терміну перебування на посаді, - фактор, який у рази ускладнює життя зарубіжних підприємств в Україні.

Так, притчею во язицех стала історія шведського гіганта Ikea, що із середини 2000-х намагався відкрити в Україні свій гіпермаркет меблів і товарів для дому. Після багаторічної боротьби за ділянки під Києвом і Одесою компанія, що відмовилася домагатися дозволів через зв'язки та хабарі, в 2010-2011 роках пішла з країни, продавши і свої підприємства в Західній Україні - меблевий комбінат і деревообробні фабрики.

Відсутність гарантій захисту своєї справи, рейдерські захвати, бюрократичні лещата, свавілля судів, тотальна корумпованість всіх бізнес-процесів - головні причини, які підживлюють небажання зарубіжних фірм працювати в Україні. Період надій, коли інвестори були готові ризикувати заради потенціалу тутешнього ринку, залишився в 2010-му, констатує Шалдирван. Він визнає, що Маратекс зараз не планує приводити в Україну нові бренди, а працює над оптимізацією та поліпшенням показників чинного бізнесу.

Навіть ті компанії, які не пов'язують власний відхід з проблемами українського ділового клімату, відзначають песимізм у своїх сегментах бізнесу.

Нечесні чиновники, домовленості з якими залежать від їхніх особистих інтересів і терміну перебування на посаді, - фактор, що у рази ускладнює життя зарубіжних підприємств в Україні

"Ми бачимо, що фондовий ринок зараз перебуває у депресії. А де є депресія, значить, колись буде і відтік - це очевидно", - пояснює Денис Мощенко, гендиректор компанії з управління активами Citadel Asset Management Ukraine, яка готується до відходу з України через рішення акціонерів (уряду Латвії та ЄБРР) згорнути бізнес у Східній Європі.

Не додає захвату закордонним інвесторам і монополізація економіки, ступінь концентрації капіталу в Україні. За словами Простакова, через зрощення влади та бізнесу в країні на ринках йде активний переділ власності на користь своїх або споріднених структур.

Так, фактична монополізація енергоринку значно ускладнила конкуренцію у цій сфері американській корпорації AES, вважає Всеволод Волков, партнер міжнародної юрфірми Integrites. Кілька місяців тому AES оголосила про продаж своїх активів - Київобленерго та Рівнеобленерго - енергетичному холдингу VS Energy, другому за величиною в Україні після ДТЕК Ріната Ахметова.

Фактична монополізація енергоринку значно ускладнила конкуренцію в цій сфері американській корпорації AES

Усі перераховані вище бар'єри накладаються і на об'єктивні проблеми української економіки. Так, обсяг українського ринку втрачає свій блиск через низьку купівельну спроможність населення: за даними дослідження компанії GfK, українці витрачають менше 3,2 тис. євро на рік, що вчетверо нижче від середньоєвропейського показника. А наболілі проблеми на зразок відсутності доступних кредитів, загрози дефолту, невиправдано високих орендних ставок не дають можливості планувати розвиток бізнесу.

Не дивно, що сьогодні, коли глобальні компанії переоцінюють ефективність своїх бізнесів в окремих країнах, Україна програє на тлі інших і стає першою в списку на виліт, каже Корреспонденту фахівець однієї з інвестиційних компаній, який побажав зберегти анонімність.

Він наводить як приклад велику європейську компанію, яка зараз продає за безцінь - символічну суму в 1 євро - два своїх українські підприємства разом з накопиченими боргами, вже записавши ці активи собі у збиток. Вітчизняний ринок не виправдав надій цих інвесторів, пояснює джерело Корреспондента: девальвація гривні знецінила вартість заводів, падіння попиту ще більше погіршило рентабельність інвестицій, а відсутність віри у відновлення ринку остаточно зіграло на користь рішення піти з України.

Безкультурний простір

Які б причини не супроводжували відхід кожної з компаній з українського ринку, цей процес спричиняє звуження не тільки вибору для споживача, але і можливостей для країни.

Так, два магазини одягу фінського бренду Seppдlд, закриті минулої осені, були пробним "гачком" фінської Stokmann Group, що у результаті відмовилася від ідеї експансії в Україну. Про це Stokmann, чий однойменний універмаг у Гельсінкі - найбільший у Скандинавії, повідомила у своєму звіті за 2012 рік, зазначивши, що відхід з України обернувся для бренду збитками у 400 тис. євро.

Два магазини одягу фінського бренду Seppдlд, закриті минулої осені, були пробним "гачком" фінської Stokmann Group, що у результаті відмовилася від ідеї експансії в Україну

"Порівняно з іншими ринками, де працює Stockmann, закриття юридичних осіб в Україні виявилося дуже бюрократичним", - говорить Лаурі Вейялайнен, директор з розвитку зовнішньоекономічної діяльності Stokmann Group.

Ще більш невтішні наслідки має відтік структур зі світовим ім'ям, як американська AES, французький банк Societe Generale і навіть російський металургійний гігант Мечел, зазначає Волков. Такі демарші свідчать і про ступінь довіри до України, і про економічні умови тут, погіршуючи репутаційні ризики країни.

Серед найбільш очевидних наслідків відтоку капіталу Дерев'янко зазначає також погіршення стану бюджету і платіжного балансу держави. Крім того, разом з компаніями із країни йдуть не тільки промислові, а й управлінські технології, нагадує Дубровський.

Заходячи в країну і вимагаючи від влади уніфікованого підходу, великі корпорації дійсно здатні вплинути на культуру бізнесу, наприклад того ж ритейлу, згоден Шалдирван.

Серед найбільш очевидних наслідків відтоку капіталу Дерев'янко зазначає також погіршення стану бюджету і платіжного балансу держави

"Але коли на три культурні [компанії] припадає сім безкультурних, то шанси перших вижити, звісно, наближаються до нуля", - описує він українські реалії.

Перелік корінних структурних змін у країні, які могли б вирішити проблему віри інвесторів в Україну, вже набив оскому експертам. З ними солідарний і екс-віце-прем'єр, нардеп від ПР Сергій Тігіпко, який вважає першорядними завданнями наведення порядку у судах, приборкання корупції та зменшення кількості перевірок для бізнесу. Він визнає, що на тлі цих бар'єрів тьмяніють навіть спроби влади вирішити проблеми інвестклімату - розпочаті податкова, митна та регуляторна реформи.

Принциповим маяком для інвесторів Тігіпко називає і ймовірне підписання Україною Угоди про асоціацію та створення Зони вільної торгівлі з ЄС.

"Для бізнесу така угода - свідчення того, що країна рухається шляхом реформ і створення цивілізованих умов роботи підприємців, а отже, в неї можна вкладати кошти", - вважає Тігіпко

***

Цей матеріал опубліковано в № 28 журналу Корреспондент від 19 липня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: журнал Корреспондентбізнесінвестиційний кліматіноземні інвестиції
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах