Головна
 

Корреспондент: Легкість буття. Лист з Норвегії

8 серпня 2013, 09:35
0
437
Корреспондент: Легкість буття. Лист з Норвегії
Фото: SXC
Природа Норвегії захоплює своєю величчю

Жителям Норвегії, світового лідера за якістю життя, Україну не зрозуміти. Міністр на автомобілі з мигалкою для них нонсенс, на велосипеді – норма, заміський будинок з позашляховиком – дурна розкіш, маленький будиночок і малолітражка – те, що треба, пише Олена Фроляк, ведуча програми Факти і керівник інформаційної служби каналу ICTV, у №30 журналу Корреспондент від 2 серпня 2013 року.

Головний девіз жителів Норвегії – "немає поганої погоди, є невідповідний одяг". О 16:00, ледь закінчується їх недовгий робочий день, починається інше, справжнє життя, яке норвежці проводять в обіймах з природою. Це прогулянки лісом, катання на човні або велосипеді, риболовля, а взимку в обов'язковій програмі ковзани і лижі. Природа тут – член сім'ї: плекаючи і зберігаючи її, місцеві жителі дякують богові за його щедрі подарунки. Адже тільки фіорди ваблять сюди мільйони туристів.

Постійне спілкування з природою – запорука норвезького довголіття: жінки живуть у середньому до 82,5 років, чоловіки – до 77,7, ну а мінімальна пенсія, яку вони
отримують, становить $ 2 тис.

Постійне спілкування з природою – запорука норвезького довголіття: жінки живуть у середньому до 82,5 років, чоловіки – до 77,7, ну а мінімальна пенсія, яку вони отримують, становить $ 2 тис. Норвегія – один зі світових лідерів за якістю життя, що дає можливість нащадкам вікінгів не поспішати в Євросоюз і не завжди поспішно виконувати накази натовських начальників.

Легко демонструвати свою незалежність, коли у тебе повні кишені. У 60-х роках минулого сторіччя в Північному морі були знайдені величезні родовища нафти, правда, раптове багатство не запаморочило холоднокровним норвежцям голову: вони пам'ятають, як впродовж шести століть ними управляли данці, а потім шведи.

Велич нордичного пейзажу перетворює на дитину – саме з дитячим захопленням я бігала по березі, без кінця знімаючи вподобаний фіорд. Втім, безпосередність тут нікого не дивує – на туристів, які невтомно клацають камерами й айфонами, неквапливі норвежці дивляться з розумінням. Самі вони небагатослівні, неметушливі, неговіркі і потайливі. Здається, саме в Норвегії народилося улюблене прислів'я мого чоловіка – "суєта вбиває велич". Поспішати, бігти, підлабузнюватися, догоджати, метушитися тут не прийнято.

Українська телегрупа в гостях у норвезької сім'ї не привід запросити її до столу. Та й взагалі в гості тут ходять рідко, а якщо таке трапляється, то зі своєю закускою. Сімейні стосунки такі ж стримані, але міцні

Українська телегрупа в гостях у норвезької сім'ї не привід запросити її до столу. Та й взагалі в гості тут ходять рідко, а якщо таке трапляється, то зі своєю закускою. Сімейні стосунки такі ж стримані, але міцні. Вдома у наших героїв панує мінімалізм, на кухні лише все необхідне, навіть якось біднувато, на стіні ніяких картин і тарілок – тільки малюнки дітей. Раціональність, передбачуваність і логічність представлені і у вітальні. Диван, телевізор, маленька книжкова полиця і пічка-буржуйка для холодних зимових днів, підмога електричному опаленню.

Виділятися в Норвегії не прийнято, це моветон. Міністр на велосипеді – нормально, міністр з мигалкою – тут таке неможливо.

Будиночки в передмісті Осло – різнокольорові близнюки-брати, всі маленькі, у дворі – малолітражки і велосипеди. Великий будинок і позашляховик не зрозуміють: нескромно, не по кишені, неекологічно, недалекоглядно. До того ж будинок вище прийнятих стандартів – це додатковий податок. Приховувати свої доходи норвежці не вміють, вони взагалі дуже правильні і допитливі, ламати формати і стереотипи не їхній коник, розповідає нам росіянка Марина, яка працює тут перекладачкою.

Норвежці бояться вийти за рамки і зробити щось не так, і ця їхня відданість правилам часто губить в них творчий початок

Норвежці бояться вийти за рамки і зробити щось не так, і ця їхня відданість правилам часто губить в них творчий початок. Після розмови з Мариною я задумалася: чому ж українці, розумні, творчі, креативні і глибокі, такі бідні? Живемо убого з розбитими дорогами, подряпаними ліфтами, брудними громадськими вбиральнями.

Дороги в Норвегії ідеальні, а на замітку Укравтодору, який пояснював українські дірки в асфальті екстремальною зимою, – погода тут жорсткіша за нашу буде. До речі, будували місцеві дороги пакистанці. На моє запитання, чи не бояться вони, що через приїжджих років через десять у країні не залишиться синьооких високих блондинів – їх вже зараз не відразу знайдеш у натовпі, – норвежці "закриваються". Ця тема для них табу, принаймні з іноземцями її не обговорюють. Хоча тільки в Осло вже зараз приїжджих уродженців інших держав близько 23%.

Точно так само під глибокими снігами лежить і проблема дітей. У Норвегії діє організація Барневарн, яка без особливих зусиль може ізолювати дитину від сім'ї на два-три місяці, якщо, наприклад, малюк сказав у садку про те, що мама посварила його за забруднений плащ.

У мене був час все це обміркувати по дорозі в провінцію Вальдаль. З Осло ми добиралися туди довгих вісім годин, міняючи електрички, поїзди та автобуси. Цікаво, що навіть у найбільш занедбаному закутку електрички ходять з точністю до секунди. У поїзді є Wi-Fi, кафе, газети та дитяча кімната. І всюди ідеально чисто.

Вальдаль – пік нашого турне із зупинкою в ландшафтному готелі Juvet. Одного разу побачивши його в глянцевому журналі, я пообіцяла собі тут побувати. Витівка вартувала свічок: у готелі лише вісім номерів – будиночків у лісі і на схилах гірської річки зі стінами зі скла і дерева. У номери заведений шум річки, спів птахів і шелест дерев.

Кнут, господар Juvet, зустрічає нас привітно-стримано, тут вже побували телегрупи CNN, BBC, National Geographic та Discovery. Туристи теж приїжджають з усього світу, правда, українців поки не було. Готель нагороджений головною архітектурною премією Норвегії, і концепція його проста – максимальна ізоляція і єднання постояльців з природою.

Взимку і навесні сюди приїжджають, щоб покататися на лижах, влітку звідси вирушають у найкращий водний круїз – до фіорду Гейрангер. Тут найсолодша в Європі полуниця. І в цій справжнісінькій норвезькій глушині на вечерю подають ніжну сьомгу – на жаль, не можу сказати "найніжнішу": сьомга в Норвегії скрізь свіжа і гарна. Її величність природа в цьому куточку землі щедра до непристойності.

***

Цей матеріал опубліковано в №30 журналу Корреспондент від 2 серпня 2013 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

ТЕГИ: туризмтрадиціїНорвегіяжителі
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах