Головна
 

Корреспондент: Струс системи координат. Як сланцева революція вдарить по Росії

20 серпня 2013, 12:52
0
111
Корреспондент: Струс системи координат. Як сланцева революція вдарить по Росії
Фото: АР
Сланцева революція сильно похитне монопольне становище Газпрому

Російський письменник та телеведучий Леонід Каганов доступно пояснює, як видобуток сланцевого газу в США, Польщі та Україні вдарить спочатку по Газпрому, а потім і по життю звичайних росіян. Колонка розміщена у №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року.

На минулому тижні я прочитав багато різних статей про загадковий сланцевий газ. І тепер коротко вам переповім, бо штука цікава. Коротко: сланцевий газ – це газ з таких глибин, куди раніше не докопувалися. І його там не просто багато, а ціла адова прірва.

Традиційний видобуток газу полягає в тому, щоб надибати під землею класичне газове родовище, проткнути дірочку і вставити соломинку. Собівартість такого газу складає від $ 20 за 1.000 кубометрів. Газпром донедавна був світовим лідером з експорту газу, продаючи його по $ 400 – переважно до Європи.

Сланцевий газ іншої природи. Він залягає дуже глибоко (від 1,5 до 4,5 км), але не клубочиться там в одному місці, а дрібно розкиданий в шарах порід. Проткнути дірочку не вийде – сам газ не піде. Знали про нього давно (серед теоретиків були і радянські вчені), перші досліди видобутку відбулися майже 100 років тому, але тільки зараз американські технології дозволили видобувати його на повну потужність.

Для видобутку буриться глибока діра (кілометри три), а коли пласт сланцю досягнуто, шахту повертають і далі свердлять горизонтально – ще кілометрів зо три. І ще кілька таких підземних ходів в різні боки. Але навіть так газ не піде. Нарешті роблять гідророзрив: в шахту закачують воду з 1% соляної кислоти і реагентів для кращого розчинення породи, і потім по всій довжині горизонтальної частини шахти в її стінках з'являються сотні тріщин, які розходяться в усі боки в товщі сланцю. У підсумку свердловина, як дерево, отримує розгалужену кореневу систему на величезній глибині. І ось тільки тоді починає щедро надходити газ.


Справа ускладнюється тим, що в таких глибинах температура сягає 150 º, тиск – 600 атмосфер (для порівняння: промисловий чавунний балон високого тиску витримує 300 атмосфер). Ну а товщина сланцевого пласта може бути лише п'ять метрів, і вискочити за його межі ніяк не можна, тому бурити треба зі складним комп'ютерним моніторингом і моделюванням. Загалом завдання високотехнологічне, на межі інженерних потужностей. Не дивно, що воно було вирішене в тій країні, де слова "інтелігенція" та "креативний клас" не є лайкою.

Собівартість такого видобутку – від $ 100. Що стосується обсягу запасів сланцевого газу, то сказати, що його на планеті дуже багато – це ще м'яко. У США газ завжди імпортували. Через океан це зробити важко, але везли скраплений з Катару, він коштував $ 500-600. Далі відбувається цікава річ: кілька років тому в США запустили сланцеві родовища, і ціна газу в США різко впала – сьогодні він коштує $ 140.

За обсягами газовидобутку США відразу виходять на перше місце у світі, потіснивши звідти Росію з Газпромом. Катарський скраплений газ тепер нафіг США не потрібен – їм тепер свій кудись продавати треба. Тому газ Катару йде до Європи

За обсягами газовидобутку США відразу виходять на перше місце у світі, потіснивши звідти Росію з Газпромом. Катарський скраплений газ тепер нафіг США не потрібен – їм тепер свій кудись продавати треба. Тому газ Катару йде до Європи. Газовий ринок починає лихоманити. Ринкова вартість Газпрому як світового концерну падає вдвічі, а європейські партнери починають один за іншим відмовлятися від закупівель, і Газпром за ними бігає і судиться: типу в контракті написано, що ви обіцяли купувати до 2015 року за цією ціною, ніхто вас за язик не тягнув , продовжуйте купувати.

Зрозуміло, подія такого масштабу породжує немислиму кількість чуток, конспірологічних теорій, панікерів, "експертів" й інших кретинів-крикунів – добровільних або на ставці (є така професія – втішати засмучений Газпром у вітчизняних енергетичних статтях). Оскільки інтернет з будь-якого питання дає сотні полярних думок, тільки дурень робитиме висновок на одній статті. Мені знадобилося чимало часу, щоб вивчити різні висловлювання й аргументи, намагаючись зрозуміти, хто правий, а хто збурює і жене пил. Я вам теж раджу зробити самостійний широкий пошук і вислухати всі точки зору, щоб скласти повну картину. Наведу список найбільш вподобаних думок:

- це все нісенітниця і провокація, сланцевого газу не існує;

- сланцевий газ поганий – він не горить і не зріджується;

- сурогатний газ ніколи не замінить нам звичний – теплий і ламповий;

- сланцевий газ був, але ось-ось закінчиться (або навпаки: сланцеві родовища взагалі ніколи не закінчуються, бо постійно самооновлюються через реакцію водню земного ядра з органікою);

- сланцевий видобуток завдає жахливої шкоди екології, тому його зараз заборонять і більше не згадають.

Гран-прі моїх читацьких симпатій отримала довжелезна стаття якогось "економічного аналітика", весь сенс якої зводився до того, що (уважно стежте за руками) сланцевий видобуток такий вигідний; що ціна газу в США так упала; що сланцевий видобуток став такий невигідний; що всі газовидобувачі США уже розорилися; і сланцевого газу не буде, бо невигідно!

Ну і, як завжди, чудова наука екологія – найбільш високооплачувана повія сучасності. Якщо треба щось просунути – заніс кілька мільярдів у світові екологічні секти, і завтра вже преса кричить, що літак Boeing руйнує озоновий шар, а не руйнує його тільки літак Airbus. Або навпаки. Загалом, на сланцевому газі екологи знатно підняли бабла. Яких тільки я не прочитав казок про газовидобуток на трикілометровій глибині! І газ цей – радіоактивний! І землетруси від цього бувають! І питна вода у всіх колодязях Пенсільванії тепер запросто підпалюється сірниками і горить (!), а бабак Філ вилазить з нори і бачить не тінь, а калюжу чорної хімії ... Для тих розумників, які мені зараз з розумним виглядом надішлють на сторіночку посилання на якусь із цих статей, я повторю: я все це вже читав, дякую.

А суть, як водиться, не в грізному ворушінні бровами, а в цифрах. Цифри прості. Ціна газу в США впала в кілька разів. США з імпортера стали провідним експортером, і обмежує їх у цьому лише відсутність труби через океан. Тому зараз у США одна за одною створюються все нові газові компанії і буряться шахти, а також будуються транспортні термінали, які дозволять цей газ зріджувати (він зріджується і справді трохи гірше, але це справа техніки та очищення) і продавати за океан. Тому що газ цей – звичайний газ: суміш метану, пропану, бутану та іншої органіки, готової видавати енергію під час горіння.

Поки мова йшла тільки про США. Нам поки долетіло по довбешці рикошетом від якогось Катару, чий газ виявився не потрібен за океаном. Але другий нюанс полягає в тому, що, крім США, запаси сланцевого газу є багато де. А надглибока технологія видобутку дозволяє свердлити шахту навіть у житлових зонах. Тому і мережа великих газопроводів через півконтиненту у майбутньому виявиться не дуже-то потрібна. Як і монополіст Газпром, який сидить на трубах.

У Східній Європі є офігенні запаси сланцевого газу – в Україні й особливо в Польщі. І до Польщі вже виїхали 22 фірми зі США та Канади, отримали 68 ліцензій
на видобуток і свердлять наввипередки шахти. Ці польські шахти запрацюють практично одночасно у 2014 році

І, нарешті, третій нюанс полягає в тому, що в Східній Європі є офігенні запаси сланцевого газу – в Україні й особливо в Польщі. І до Польщі вже виїхали 22 фірми зі США та Канади, отримали 68 ліцензій на видобуток і свердлять наввипередки шахти. Чи ви думали, що американці зберігатимуть свої технології в суворій таємниці, щоб заокеанському ворогу не дісталося? Ці польські шахти запрацюють практично одночасно у 2014 році. А трохи пізніше стартує Україна. Наголошую: у 2014 році. Офіційні цифри пуску в експлуатацію.

І ось це, дорогі мої друзі і співвітчизники, для нас з вами дуже сумна новина. Тому що це означає прийдешні зміни в нашому житті, і зміни ці вже точно будуть нерадісні. Адже не секрет, що Росія живе хоч місцями і бідно, але зважаючи з ким порівнювати. Ціни на продукти і товари у нас ніяк не менші, ніж у благополучній Європі, а ціни на квартири шокують будь-якого іноземця. Якось так чарівно виходить, що живемо ми незаможно, але ціни у нас – ого. У підсумку середній росіянин з глибинки, працюючи ліниво і з пляшкою, може собі дозволити купити телевізор тієї діагоналі, яку не може собі дозволити китаєць, який працює на заводі телевізорів по 14 годин на добу. І цю саму різницю в рівні життя при нашому зупиненому виробництві нам дають саме нафтогазові гроші. І за останні десять років ми дуже сильно розучилися шити, паяти і будувати: за такої нафти і газу нам не потрібно працювати.

Є конспірологічна теорія, ніби злий [Михайло] Горбачов розвалив країну і народу стало нічого їсти, а потім прийшов сильний державник і повернулася ситість. Ось тільки чарівним чином зростання економіки Росії збіглося з цінами на нафту, яка в 1999 була $ 20 і за десять років доросла до $ 140.


А прибери зараз з кіосків всі імпортні товари і продукти, обміняні не на нашу працю, а на нашу нафту, і буде знову як у 1990-х: балабанівські сірники, місцевий хліб, воронезька кілька в томаті, та куртки, пошиті на зоні Надією Толоконниковою. Так що нафтові гроші хоч і в різному обсязі, але дістаються всім у країні, навіть якщо до продажу газу ти не маєш ніякого стосунку. Найкраще написав [Віктор] Пелевін у казці про Хаврошечку і Пістряву Корову: "Ти більше не можеш прорости для своєї Хаврошечки яблунею. Ти можеш тільки дати ганебним вовкам нафти, щоб кукіс-юкіс-юксі-пукс відстебнув своєму лоеру, лоєр накинув шефу охорони, шеф охорони дав перукарю, перукар кухареві, кухар шоферові, а шофер найняв твою Хаврошечку на годину за півтораста баксів ... І коли твоя Хаврошечка відіспиться після анального сексу і відстібне всім своїм мусорам і бандитам, ось тоді, можливо, у неї вистачить на яблуко, яким ти так хотіла для неї стати, Пістрява Корово ... ".
Сьогодні тільки повний кретин може радіти біді Газпрому – адже це, браття, наша спільна біда. Ким би ти не був – перукарем або дизайнером, що верстає візитки для перукаря, – ти в Росії отримуєш
за свою працю солідну нафтогазову надбавку від вершини ланцюжка

Тому сьогодні тільки повний кретин може радіти біді Газпрому – адже це, браття, наша спільна біда. Ким би ти не був – перукарем або дизайнером, що верстає візитки для перукаря, – ти в Росії отримуєш за свою працю солідну нафтогазову надбавку від вершини ланцюжка. Ти міг би отримувати незрівнянно більше, якби верхівка не виводила мільярди на особисті офшори, а розвивала країну й інвестувала в економіку, медицину, культуру та освіту, як робить зі своїми нафтодоларами, наприклад, уряд Еміратів. Але все одно гроші в країні є, і ми це відчуваємо, коли буденно купуємо пакет соку за $ 3, а не за $ 1, як у Німеччині. Якщо ти цього не відчуваєш, то їдь верстати свої візитки в Китай, і там тобі швидко пояснять, скільки треба на добу працювати, щоб отримати до хліба скибочку соєвого масла.

Чи може в цій ситуації щось зробити Газпром? Відповідь: нічого. По-перше, запаси сланцевого газу в Росії понуро малі, господь обдарував цим в основному США, Канаду, Китай і Австралію, залишивши трохи Польщі з Україною.


Обсяг родовищ Польщі оцінюється в 5,3 трлн кубометрів – це якраз те саме, що почне надходити з 2014 року до Європи замість Газпрому, який раніше був монополістом. Для порівняння: обсяг знаменитого Штокманівського родовища в Баренцевому морі, на яке так сподівався Газпром, становить 3,7 трлн. Але його ще треба дістати з морського дна і якось транспортувати на материк. А Польща прориє дірки, пустить коріння і разом з Україною пожене газ по всій готовій мережі, де раніше йшов газ з Росії. І на розробці Штокманівського родовища Газпром офіційно поставив хрест: кінець надіям. Аналітики Газпрому так відкрито і пишуть: мовляв, зробити вже нічого не можна, залишилося намагатися "стримувати" і "регулювати" ринок. Читай: пакостити і вибудовувати перепони поширенню нової технології. Ну там позови всякі, екологи та Кіотський протокол з озонової дірою ...

Звичайно, приходить в голову рятівна думка: добре, газ ми втратили, але ж нафта залишиться! Але ця думка не дуже рятівна, тому що енергоресурси – це пластична штука, а не комод із трьома скриньками, одна з яких спорожніла, але інші як і раніше повні. Простий приклад: сьогодні бензин коштує 30 руб., а газ завтра, припустимо, буде 13 руб., і всі автовласники, всі таксисти, автобуси, маршрутки і вантажівки ломануться ставити собі редуктор з газовим балоном в багажник, як ставили в 1990-х. І кому буде потрібна нафта? Хоча Росія зможе ще поторгувати нікелем і алюмінієм, тут не відняти.

Влітку 2010 року я випадково почув слова теледиктора про антициклон і фронт африканського повітря. У той момент я зрозумів, що в Москві буде абсолютно небувала спека, хоча жоден офіційний прогноз такого не обіцяв. Три дні я бігав як очманілий, зате до настання 40 º в обох кімнатах у мене стояли кондиціонери (останні, за старою ціною з індуського складу), і ще я допоміг з кондиціонерами друзям. Зараз, коли я прочитав про сланцеву революцію і старт польського родовища у 2014 році, у мене виникло те саме чітке відчуття наближення ... опи. Інформація, яка вже цілком загальнодоступна, але поки що зовсім не усвідомлюється – як телевізор, що бубонить у кутку. А потім почне дихати жаром. З тією лише різницею, що на випадок економічних катаклізмів у мене немає жодних ідей. А у вас?

***

Ця колонка опублікована в №32 журналу Корреспондент від 16 серпня 2013 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою  korr-opinion@kpmedia.ua

ТЕГИ: Газпромекономікавидобутоксланцевий газ
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
powered by lun.ua

Корреспондент.net в соцмережах