ДУМКА: Те, що потрібно

Вільні медіа й активна опозиція дозволять зробити українську політику більш відкритою і вільною від корупції, пише Єгор Соболєв у журналі Кореспондент.

Якщо чесно, я радію черговому скандалу навколо RosUkrEnergo, у центрі якого стоїть питання: " Чи чесний Президент Ющенко?"

Зовсім не тому, що бажаю главі держави зла або чекаю не дочекаюся, коли він покине  Банкову. Зовсім навпаки. Я ще торік прийшов до висновку, що Віктор Ющенко - це наш Лех Валенса з усіма його недоліками і достоїнствами.

Тому і радію.

Ви пам’ятаєте, як у липні 2004 року телебачення і газети оцінили перші контракти з RosUkrEnergo, які тоді підписував керівник Нафтогазу Юрій Бойко? Контракти, які передали щойно зареєстрованій компанії право стати посередником у торгівлі газом між Україною і Туркменістаном? Тоді Туркменістан був нашим найбільшим постачальником, що зламав російську монополію.

Не пам’ятаєте? Я теж. Газети і телеканали тоді нічого не оцінювали. По-перше, їм не  було звідки брати інформацію. Переговори з RosUkrEnergo  і підписання контрактів були повністю приховані від громадськості. По-друге, якби журналісти чудом довідалися, то більшіості з них всеодно заборонили б піднімати цю тему. На телеканалах точно.

Випробування газом: Для нової української влади скандал навколоRosUkrEnergo став тестом на демократичність та відкритість(president.gov.ua)

Чесність державних людей і державних рішень не повинна, та й не може залежати від особистих якостей глави держави. Для мене прикладом безвихідності цього шляху завжди був Петро I. Киплячою енергією, цілеспрямований, нещадний до своїх ворогів імператор до кінця правління закидав боротьбу з корупцією як безперспективну справу. Утомився від того, що крали, незважаючи на найстрашніші кари. Причому крали навіть ті, хто зробив кар’єру на боротьбі зі злодіями. Крали усі, і змінити це було неможливо. Імператор не зміг.

Сучасні демократії винайшли більш дієві способи. Це вільні медіа і повноправна опозиція. Саме вони, а не чесність окремих людей забезпечують порівняно високу якість державної політики в Європі і США. Подивіться на відомих західних лідерів останнього десятиліття. Хто з них не був в епіцентрі скандалу?

Не будемо  знову говорити про Сільвіо Берлусконі. Гельмут Коль - "чорні каси" його партії. Герхард Шредер - урядові гарантії з кредиту на будівництво газопроводу. Франсуа Міттеран - причетність французьких спецслужб до усунення корабля Greenpeace. Жак Ширак - незаконне використання коштів на покупку авіаквитків під час його перебування на посаді мера Парижа. Тоні Блер - покупка квартири його дружиною за допомогою шахрая. Список можна продовжувати скільки завгодно. Білл Клінтон ще до Моніки Левінські викликав питання, коли вклав гроші в компанію афериста. Джордж Буш-молодший? Вибір так великий, що важко зупинитися на комусь. Останній гріх - здача секретного агента.

Те ж саме починає ставати звичним і в нас. Скандал навколо RosUkrEnergo  підняла опозиція і впливові газети. І результати чудові! Менше, ніж за півроку вся Україна довідалася, які домовленості укладені з цією компанією. У чому їхні плюси і мінуси, який прибуток компанії, кому вона належить. Тепер питання в тому, з ким цим прибутком діляться. Коли і на нього буде знайдено відповідь, тоді ми усі зможемо зробити аргументовані висновки про те, що відбувається в газовій галузі. А перед наступними виборами ці висновки нам нагадають політтехнологи.

І так у всьому! Приятель-репортер розповів мені минулого тижня, як він їздив висвітлювати рейд Кобри у боротьбі з незаконними блимавками. Перша машина, що зупинили співробітники елітного підрозділу, належала Петру Ющенко. Її довелося відпустити  - статус народного депутата. Позитив полягає в тому, що її зупинили, і це знімав журналіст. Він радився зі мною, як краще подати цей матеріал, оскільки на плівці не була зафіксована приналежність машини братові Президента. Я відповів, що про це можна сказати в закадровому тексті.

Кожен такий скандал і скандальчик працює на процвітання нашої країни. Уявіть себе на місці сьогоднішнього міністра. Він приймає рішення, знаючи, що завтра в парламенті представник опозиції розповість про його уразливі місця. Потім про це напише Кореспондент, розповість 5 канал. А ще, не дай Боже, хтось передасть копії контрактів у Дзеркало тижня. Не говорячи вже про те, що Українська правда сфотографує машину і звірить із сумами, зазначеними в держбюджеті або особистій податковій декларації. Ну хіба це життя?

Чудове життя! Нехай колеги далі копають витрати Дмитра Фірташа. Нехай Юрій Луценко розслідує інцидент із блимавками Петра Ющенко. І нехай ми не утомимося від нескінченних скандалів, а будемо радіти. Це і є реальна боротьба з корупцією.

---

Цю  статтю було опубліковано у журналі Кореспондент №17 від 6 травня 2006 року.

Відгуки і коментарі надсилайте за адресою korropinion@kppublications.com

Передрук статтей, опублікованих у журналі Кореспондент, заборонено.