ДУМКА: Хто руйнує ЄЕП?

Російські чиновники свідомо руйнують ЄЕП. Останньою жертвою безцеремонної економічної політики Москви став давній і лояльний партнер - Казахстан, пише Дмитро Мосієнко в журналі Кореспондент.

У переддень травневих свят довелось знову наслухатися схлипів і того, як, колись здобувши перемогу над фашизмом, братерські народи не живуть тепер одною великою родиною. Грузини розвалюють СНД, українці - Єдиний економічний простір (ЄЕП).

З власного досвіду знаю, мільйони росіян, а отже і громадян України, задають питання: "Що ж цим грузинам, прибалтам, українцям потрібно, чому не хочуть вони жити в дружній родині народів?"

І справді, чому? Оскільки займатися регулярно доводиться одною галуззю, хотілося б навести досить повчальний приклад, як у нас усіх не виходить жити разом, хоча начебто , усі на словах і "за".

Зараз уже багато хто не пам"ятає, але рік тому з подачі уряду Юлії Тимошенко в багатьох українських містах ми мали можливість спостерігати за чергами на бензоколонках. Не бажаючи продавати паливо собі в збиток, компанії, - в основному російські, - тоді на час припинили продаж бензину.

Перший досвід: Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв напевно візьме урок з недавнього економічного конфлікту з Росією - як уже зробили його український і грузинський колеги (АР)

Про те, що ціни на сиру нафту стрімко росли, знав увесь світ, але тільки не прем"єр Тимошенко і її міністр економіки Сергій Терьохін. У прагненні компаній підвищити ціни на бензин вони вбачали підступ російської влади, що бажає задушити молоде помаранчеве полум"я.

Нагадаю, що в той час усе вдалося вирішити, як це не дивно, тільки самому Президенту Віктору Ющенко. Він зібрав нафтовиків і, послухавши їхню сумну розповідь, а також зіставивши факти, переконався, що ніхто тут не ховає надприбутки. Компанії зобов"язалися ціни не перевищувати, 18 травня Президент скасував обмеження на ціни, - і бензин з"явився.

Але, що характерно -  небажання української влади брати участь в ЄЕП у даному випадку ні в якому випадку не било по російському бізнесу. Бізнес цей, страждав скоріше від некомпетентності уряду.

Рік 2006-й. Постачання нафти російських виробників на розташований у Казахстані Павлодарський НПЗ не обкладаються експортним митом. Це робить постачання нафти в Казахстан вигіднішим, ніж в Україну. Правда, займатися цим можуть тільки ті компанії, у яких є родовища в Західному Сибірі, звідки нафта йде в Павлодар по трубопроводу з Омська. 

Про те, що постачати нафту можуть лише вибрані, прекрасно знають в російському Мінпроменерго. Незважаючи на це, російські чиновники випускають графік на другий квартал, у якому право експорту віддають тим компаніям,що не в змозі постачати нафту казахам - тому ж Юкосу, наприклад.

Потрібно віддати належне Лукойлу - компанія сама продала свій невеликий квітневий обсяг на Павлодарський завод.

А от інших обсягів казахстанські переробники так і не одержали - Руснафтохім збільшив ціну - і в Павлодарі таке придбання собі дозволити не змогли. 11 квітня Павлодарський завод було зупинено і поставлено на рециркуляцію. І це - у розпал посівної у величезному цілинному краї, що, як люблять згадувати в Москві, освоювали свого часу всі братерські народи. У підсумку, казахи з необхідних 340 тис. тонн нафти в квітні одержали від росіян лише 49 тис. тонн.

З Казахстану надходили скарги міністрів, російські нафтовики з обсягами реальної, а не віртуальної нафти для Казахстану писали скарги міністрові промисловості й енергетики РФ Віктору Христенко - все марно. Там не хочуть змінювати графік, уперто втискуючи Руснафтохім. Але ж іншої труби, крім як з Омська в Павлодар, немає. На це , мабуть, і сподіваються російські бюрократи. Чи варто дивуватися, якщо тепер казахстанська сторона, побачивши такі принадності Єепівської "дружби в одні ворота", підніме ціни на ті 4 млн т зерна, що Казахстан щорічно постачає в Росію, забезпечуючи третину постачань зерна для нестатків московського ринку.

Характерно, що тут говорити про некомпетентність російських чиновників навряд чи доводиться. Але якщо там усі розуміють, але продовжують гнути свою лінію на шкоду стратегічним казахстанським партнерам, а в кінцевому результаті, і на шкоду своїм, російським інтересам, то хто ж тоді руйнує ЄЕП?

---

Цю статтю  було опубліковано у журналі Кореспондент №18 від 13 травня 2006 року.

Відгуки і коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kppublications.com

Передрук статтей, опублікованих у журналі Кореспондент, заборонено.