ДУМКА: Вікно в Європу зарубав

Добре там, де нас нема. Але ми є скрізь, і тому всім від цього погано, йдеться в статті Олександра Пасховера, опублікованій в журналі Кореспондент.

Таксисти взагалі народ балакучий, а той який 20 травня ввечері, після святкування Дня Європи віз мене додому, просто знахідка для шпигуна. За 15 хвилин спільної їзди, Олег - так кликали мого нового знайомого - розказав про своє нелегальне проникнення в Португалію й Іспанію і подальшу депортацію звідти. Потім, напевне, задурманений загальноєвропейським святом всерйоз захопився геополітикою, міркуючи про добробут зарубіжжя і про своє безбідне чотирирічне перебування в Італії, зрозуміло, також нелегально. Незабаром безстрашний водій поїде в турподорож на Апенніни. Не виключено що назавжди.

Я, ніби, заперечив, що після всього цього одержати візу важка справа. На що Олег, розширюючи мій кругозір, пояснив, як прорубати вікно в Європу через фірму, що знає всі виходи і входи в будь-якій європейській амбасаді. Загалом, труднощів з виїздом закордон він не відчуває.

Зате їх випробовують тисячі інших українців, що у західних посольствах щодня терплять всілякі приниження, намагаючись на цілком законних підставах подивитися на європейські широти.

Від українців вимагають немислимі довідки про родиний стан, про зарплату і стан банківського рахунку. Все це варто завіряти в нотаріуса, після чого вистоювати кілометрові черги біля посольства.

Уже навіть записатися в цю чергу - велика проблема. Португальці, наприклад, можуть по два тижні не відповідати на дзвінки. А іншого способу до них пробитися немає.

Серед туроператорів найпроблемнішим посольством в Україні вважається посольство Італії. Навіть замовляючи поїздку через турфірму не можна розраховувати на 100%-у удачу. Однак точно можна розраховувати на те, що розпрощаєшся з кругленькою сумою.

Від потенційного туриста вимагають купу документів, що підтверджують його приналежність до заможного класу, банківську роздруківку про рух фінансів на рахунку. Плюс до цього - оригінал квитків на літак і документальне підтвердження оплаченої броні в готелі.

Відповідь, позитивну або негативну, італійці видають за день до вильоту. Якщо консул дає добро - щасливої дороги. Якщо візу не видають, то ви потрапили на декілька сот євро. По-перше, витрати на квиток; по-друге - готельна бронь, ну і всякі консульські збори.

Найчастіше відмови у видачі віз українцям нічим не мотивовані. Досить не сподобатися представникові консульства, і перед вами опускається залізна завіса. А коли країни Шенгенскої зони її опускають, то шлях на Захід нещасливому туристові замовлений мінімум років на сім.

Формально все це придумано для того, щоб перешкоджати в’їзду на територію благополучної Європи неблагополучних нелегалів. Але це формально. Насправді нічого з перерахованого вище не зупинить ні Олега, ні йому подібних від освоєння нових територій Старого континенту. І гроші знайдуться, і потрібні довідки з потрібними сумами.

Буквально за півгодини до одкровення столичного таксиста, на святковому Майдані в присутності послів Євросоюзу міністр закордонних справ України Борис Тарасюк дав зрозуміти, що в курсі всіх цих народних митарств. Він заявив, що зараз проводить переговори з країнами ЄС про спрощення для українців візового режиму і навіть сподівається до кінця травня зрушити справу з місця.

Стукайте, і вам відчинять: На святкуванні Дня Європи в Києві сотні українців, методично молотячи касками об асфальт, виступили проти дискримінації України з боку країн Євросоюзу (Олександр Пасховер )

Насправді ці переговори йдуть більше року, і рухаються винятково в одному напрямку. У березні 2005-го Україна без будь-якої взаємності оформила для громадян країн Євросоюзу, а також США право на безвізовий в’їзд на свою територію.

Майже відразу ж представник дирекції Єврокомісії зі зв’язків зі ЗМІ Емма Юдвін, і оком не моргнувши, сказала, що вітає це рішення, але полегшувати візовий режим стосовно України Брюссель не має наміру.

Весь рік у такій же тональності з нами говорили й інші європейські демократи. Навіть спійманий журналістами під час святкування Дня Європи на Хрещатику Ієн Боуг, посол Єврокомісії в Україні, постарався обмовитися черговою фразою: "Ми очікуємо, що новий раунд переговорів пройде наприкінці травня, і поки ці переговори йдуть, я не хотів би давати жодних коментарів". Після сказаного дипломат швидко розчинився у вируючій народній масі.

У мене є сумніви, що майбутні переговори зможуть похитнути європейські підвалини, що зводяться до спроб допустити на Захід якнайменше українців. Судячи з останніх коментарів європейських чиновників, пом’якшення візового режиму в плани ЄС не входить. А виходить, з майбутніх переговорів із представниками Єврокомісії Україна швидше за все вийде ні з чим.

Точно така ж картина і з іноземними представництвами. Я не пам’ятаю жодного випадку, коли б західне посольство, відфутболило українця від своїх воріт, одержало від МЗС України грізну ноту, приструнивши таким чином західну демократію, що розбушувалася.

Але зате я добре пам’ятаю, як це з успіхом робили журналісти. Коли в квітні 2005 року в Римі ховали Іоанна Павла II, італійське посольство без будь-яких причин відмовило у візі телеоператорові 5 каналу, що повинен був висвітлювати цю жалобну подію. Євген Глібовицький, що веде новини, як тільки вийшов в ефір, одразу сповістив про цей, як він сам сказав, "безпрецедентний випадок". Через півгодини після ефіру в студію зателефонував консул і попросив пробачення. А наступного дня усі формальності були зняті.

Українські дипломати поки уникають у спілкуванні з західними колегами гострих кутів. Довга непродуктивна низка переговорів - зайве тому підтвердження. Навіть після того як Україна надала громадянам ЄС і США безвізовий режим, стосовно самої України нічого не змінилося. Я не проти прозорості у відносинах. Але я проти геополітичної безхребетності. Кохання має бути взаємним, в іншому випадку це зґвалтування.

Ну, і останнє. Шановний консул Італії, днями до Вас зайде Олег, столичний водій, Ви його будь-ласка не мучте. Він все рівно просочиться через будь-які заслони демократії.

Ця стаття була опублікована у журналі Кореспондент №20 від 27 травня 2006 року.

Відгуки і коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kppublications.com

Передрук статей, опублікованих у журналі Кореспондент, заборонений.