Думка: Бруд нації

Неприємно дивує те, як поширилися за останні кілька років - навіть серед знайомих - розмови про "арійство", "автохтонність", "чистоту нації" разом з ворожістю до "понаїхавшими" із країн Азії й Африки.

Один російськомовний знайомий, наприклад, говорить, що Україна - його країна, а "вони - чужинці", і запитує, чому він "має любити негрів". Друже, у розмовах з тобою я, україномовний українець, переходжу на російську мову, хоча іноді ламану, - з толерантності та поваги. А ти, виходить, відмовляєш у толерантності та повазі іншим. Ти в курсі, що багато хто з тих, хто теж вважає цю країну своєю, відмовлять тобі в повноцінності тільки тому, що ти підкреслюєш, що твоя рідна мова — російська, і ти не збираєшся від неї відмовлятися?

Ти говориш про право жити тут для історичних націй: українців, росіян, кримських татар, азовських греків. Але вони теж колись "понаїхали", і чи варто з’ясовувати, як і коли.

Та й звідки фраза? Здається, вона кочує ще з рабовласницьких Сполучених  Штатів XVIII сторіччя.

Мені довелось півроку прожити в Новому Орлеані, де більше половини населення - темношкірі. Я так і не зауважив особливої різниці в працьовитості між ними і білими. Сказати чесно, мій смаглявий бос, наприклад, швидше напружує своїм трудоголізмом, а тому і мені працювати доводиться.

Ще не можу зрозуміти: шановні автохтони, а особливо ті, що арійці! Ви ж всі арійці, так? Навіть протоарії! Чому ж тоді в українському фольклорі увесь час згадуються не "білі коси, сині очі", а про "карі очі, чорні брови"?

Причому, здається, що далі на захід України, то більше розцвітає ультранаціоналізм, і особливо він розповсюджений у моїй рідній Галичині, де так багато гуцулів. Скажіть, ви гуцула бачили? Здебільшого: волосся кольору воронова крила, ті ж темні очі, часто смаглява шкіра.

Симпатії ж так званих білих націоналістів досить самовпевнені: деяким дуже подобаються французькі лепенівці, або, наприклад, німецька нацистська естетика. Більш того, вони готові з ними брататися. Але скажіть, а ви і справді думаєте, що вони простягнуть вам руку, як рівним? Ви в курсі, що за теорією німецького арійства слов’яни, взагалі-то, вважалися унтерменшами, недолюдинами? І ви з людьми, що так думають, хочете дружити?

Як говорив один знайомий: "От такі в мене переконання. Я білий націоналіст - було б дивно, якщо б у мене були інші думки з цього питання". Цікаво, як би над твоїми словами, десь там у своїй компанії посміялися німецькі або англійські білі націоналісти, пан "унтерменш".

І ще. Подумайте, чи випадковість, що загальний ріст насильства на ґрунті ксенофобії в Україні постійно йде з відставанням на кілька кроків від Росії - не без пропаганди з боку Кремля. У Росії почергово постійно оголошують когось ворогами: то грузин, то естонців, а то і нас, українців. Ви задумувалися, з якого місця, що смердить, ростуть ноги ультранаціоналізму і ксенофобії?

А що до "понаїхали" — упевнені, що вам відомо, що населення України зменшилося з 52-х н чи не до 46-ти мільйонів. Не в останню чергу через те, що багато наших співвітчизників "понаїхали" по цілій Західній Європі та Росії. І напевно ви чули, що в Європі їх іноді називають брехливими, або навіть злочинцями. З цими стереотипами ви теж схильні погодитися? Ні, що ж я говорю. Стереотипи про українців - підла неправда. Зате про інші нації мають цілком реальні обґрунтування. Ви ж любите подвійні стандарти.

А тепер розкажіть лепенівцю чи британському скінхеду, що наша культура йому ближча, ніж нам арабська, наприклад. Ще можете поцікавитися про стереотипи серед європейських мешканців про поляків, наших найближчих сусідів, більш західних, ніж ми. Довідаєтеся багато цікавого.

Підведемо підсумки. З одного боку, коли ви говорите: "Я українець і така моя думка", спробуйте задуматися - наскільки вона обґрунтована, ця думка? Наскільки усвідомлені і критично обдумані ці переконання? Наскільки вони логічні, і, зрештою, самостійні?

З іншого боку, яка різниця, близькі культури чи далекі. Весь кайф у тому, що вони різні. І коли вони знаходяться в одному місці, це навіть цікавіше. І не бійтеся: не витиснуть вони нас, не витиснуть!

Шкода, якщо мені не удалося вас переконати. Зіг хайль! - так вам зрозуміліше.

Цю статтю опубліковано у журналі Корреспондент №27 від 14 липня 2007 року.

Відгуки і коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kppublications.com

Передрук статей, опублікованих у журналі Корреспондент, заборонений.