Думка: Якби Шухевич був євреєм

Лави тих, що висловилися щодо теми "Роман Шухевич – герой чи колабораціоніст?" поповнилися. Анна Азарі, посол Ізраїлю в Росії, яка ще недавно виконувала цю відповідальну місію в Києві, виразила надію, що "такі події, як нагородження [Президентом Віктором Ющенком] Шухевича, не повторяться… Якщо говорити стисло, ми дуже погано ставимося до цього".  

Це вже не перший випадок, коли представники істеблішменту країни, де "на чверть колишній наш народ", украй негативно оцінюють спроби глави держави розставити всі крапки над "і" в трактуванні ряду "чорних" і "білих" плям вітчизняної історії. І ця однозначність трохи дивує.

Що, в історії Ізраїлю немає своїх Бандер і Шухевичів, відчайдушних героїв-фанатиків, які поклали свої та, звісно, чужі життя на вівтар відновлення держави? Є, звичайно. Грубо кажучи, текст проголошеної 14 травня 1948-го Декларації незалежності написаний кров’ю сотень британських військових і чиновників, не говорячи вже про тисячі корінних арабських жителів Палестини. І це не перебільшення. Але нікому в голову не приходить відмовити батькам-засновникам у праві бути внесеними до святців.  

Напрошуються біографічні паралелі. Генерал УПА Тарас Чупринка був у юності членом воєнізованого об’єднання скаутизму Пласт, а прем’єр Менахем Бегін – активістом молодіжного бойового союзу Бейтар. Мрією першого була незалежна Україна "від Сяну аж по Кавказ", як писав націоналіст Микола Міхновський. Другий марив про відновлення Ерец-Ісраель за проектом його кумира Володимира Жаботинського. Ідеолог сіонізму, одесит за походженням, закликав хлопців "володіти кулаком і палицею, марширувати і повзати, трудитися, бути охайним, зневажати будь-які форми нехлюйства, поважати жінку, старого, молитву, демократію". Чим не наказ українським "пластунам"? 

Звинувачений у приналежності до ОУН Шухевич пройшов через польські в’язниці, "бейтаровець" Бегін – через каторжні табори ГУЛАГа. Обидва вишли на свободу завдяки Другій світовій. Українець відразу ж пішов у підпілля ОУН, єврей – у польську армію генерала Андерса, що формувалася на території СРСР. Доля йому підготувала подарунок: його частину перекинули на Ближній Схід, до Йорданії. У 1942-му він уже на Землі обітованій – командир підпільної бойової організації Іргун цваї леумі (Ецел), що ставить за мету звільнити територію Палестини від британської колоніальної адміністрації, одночасно "зачистивши" її від явно ворожого арабського населення. Того ж року Роман Шухевич приймає командування загонами Української повстанської армії, яка також оголосила війну на два фронти, – проти радянських і німецьких окупантів. Обидва наші герої знаходячись у розшуку користуються фальшивими документами, змінюють зовнішність. 

Останні роки життя генерал-хорунжого УПА як на долоні: участь у демократизації ОУН, створення багатопартійного передпарламенту – Української головної визвольної ради, відчайдушний опір ворогові в рідних карпатських лісах, смерть під час спроби вирватися з оточення 5 березня 1950 року.   

Борці за Ізраїль надавали перевагу точковим актам терору. 21 липня 1946 року члени Ецеля заклали вибухівку в єрусалимському готелі King David, де розташовувався штаб британської адміністрації. Пекельна машина забрала життя майже ста чоловік, близько двох сотень було поранено. Маргарет Тетчер навіть через 30 років після трагедії заявила, що ніколи не подасть руки "вбивці англійських солдатів" Бегіну. Тоді загинули 28 підданих королеви, 17 євреїв, арабський персонал готелю, а також іноземні туристи. Бойовики "гуманно" попередили про вибух за 25 хвилин. Утім, про жертви сильно не переживали – йшла священна війна за свободу, мета виправдовувала засоби.

Варто також пригадати катастрофу села Дейр Яссін, де 9 квітня 1948-го бойовиками, що підкорялося майбутнім ізраїльським прем’єр-міністрам Менахему Бегіну й Іцхаку Шаміру, були вбиті більше сотні арабів, у більшості своїй дітей, жінок і людей похилого віку... Відповідь була швидка і симетрична – палестинці відповіли різаниною в єврейському лазареті.  

Британський уряд розшукував Бегіна як "терориста № 1", оголосив за його голову велику винагороду, але він був невловимий. "Один до одного єврейський Шаміль Басаєв. Як і чеченський герой, він боровся за свободу свого народу, не гидуючи при цьому наймерзотнішими терористичними методами", - цитата з сайту Білоруського земляцтва Ізраїлю демонструє широту підходів до одного з найвидатніших євреїв ХХ століття.   Після проголошення Держави Ізраїль терорист Бегін став впливовим парламентським політиком. В Україні ж про Шухевича держава пригадала лише на 17-му році незалежності. На жаль, на відміну від Леоніда Кравчука, Георгія Кирпи та Юхима Звягільського, він є Героєм лише половини України.  

**** 

Ця колонка опублікована в №10 журналу Корреспондент від 15 березня 2008 року.  

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений. 

Відгуки та коментарі надсилайте за адресою korr-opinion@kppublications.com.