Точка зору: За дядю Жору

Ленін воскрес. Воістину воскрес. Напередодні православного Великодня традиційне вітання зазнало ідеологічних змін. На майбутніх виборах у Київську міську раду в списку Комуністичної партії України (КПУ) під номером три був заявлений намісник Свято-Успенської Києво-Печерської лаври, архієпископ Вишгородський Павло.

Як сказано в офіційній заяві КПУ, "комуністи в Україні є найбільш послідовними й принциповими захисниками канонічного православ'я". Але ленінцям рано радіти, бо архієпископа у свій виборчий список впихнули ще й регіонали. Ці на ниві зміцнення православ'я вже бознаколи рівноапостольні.

На президентських виборах 2004-го лік лідера Партії регіонів Віктора Януковича буквально не сходив з ікон. Врешті-решт 15 квітня після декількох тижнів роздумів, намісник Печерської лаври пішов, ні, не в монастир, у Регіони. Отже, "опіум для народу" доставлений за призначенням.

Цим чудовим союзом хреста з молотом дострокові муніципальні вибори не обмежуються. Виборча кампанія приготувала електорату ще з десяток ідеологічних каламбурів.  

У столичну міськраду крім святого отця прагнуть: прем'єр-міністр, депутати Верховної Ради й навіть службовець Секретаріату Президента Олександр Зінченко, який заради роботи в муніципалітеті залишив кабінет на Банковій. Небачений альтруїзм, із бруду в князі й назад.

Ще більший ажіотаж маємо навколо крісла мера. Більше 150-ти киян виявили бажання балотуватися на київський престол. Наприклад, мером усіх киян хоче стати Олександр Турчинов, якому вже тисне крісло першого віце-прем'єра, а київський престол улаштований якраз під нього.

Унікальний випадок, коли володарі верховної влади рвуться порулити в окремо взятому місті. Правда, і місто не просте, а золоте. Бюджет Києва перевищує бюджети всіх обласних центрів України разом узятих. Столичний гектар - за ціною Елисейських полів, і квартира на Печерську трохи дешевша від Букінґемського палацу.

Крім цього, ще будучи головою столиці, Олександр Омельченко хвалився, що в Києві зареєстрована третина всіх підприємців країни. Тож за рівнем грошової ріки місто також досить перспективне.

За підрахунками Леоніда Черновецького, у столиці мешкає близько 5 млн людей. Це більше, ніж у всій Донецькій області, одній із найзаселеніших областей України. А це значить, що величезне електоральне поле чудес дає можливості збирати непогані політичні дивіденди. Голоси київських виборців завжди в ціні.

А надто, коли вибори переведені на щорічний режим. Можливість контролювати й скеровувати цю масу визначає тоді успіх будь-яких перегонів, чи то президентських, чи  парламентських.

Загалом, мені здається, я вже назвав усі складники, які зумовлюють чиновницьке бажання отримати маленький портфельчик у муніципальній владі. Так, ледь не забув найголовнішу причину боротьби за владу - процвітання й духовний розвиток киян.

Ну, а в іншому, як-то кажуть, стежте за руками. Ми маємо справу з професійними шулерами. Якби в коаліціантів справді була мета скасувати владу Черновецького, то єдиним інструментом реалізувати цей проект міг бути єдиний кандидат від так званих демократичних сил.

Натомість коаліція йде брати владу в Києві мінімум п'ятьма окремими списками: блок Миколи Катеринчука, Українська народна партія, Народний Рух України в складі блоку імені Кличка, блок Омельченка й окрема колона від БЮТ. Територіальна виборча комісія зареєструвала 41 кандидата в мери, чи не половина з них родом із коаліції. Отут вам будь-який Владика Павло процитує Біблію: "Царство, яке розділилося саме в собі, довго не встоїть".

Висновок з усієї цієї конструкції невтішний. В усякому разі, для тих, хто плекає ілюзію звалити з крісла мера Черновецького. Роз'єднана коаліція свідомо йде на збереження за нинішнім головою його місця під київським сонцем. БЮТ рішуче відмовився грати в одній команді, висунувши кандидатуру Турчинова на столичний трон.

Це гра в піддавки. Перший віце-прем'єр має мінімальні шанси на перемогу. Навіть попри те, що торік на парламентських виборах київський електорат віддав БЮТ більше 44% голосів, які цілком треба приписати шарму пані Тимошенко.

Блок Наша Україна й Народна самооборона взагалі не зацікавлені змінювати київську владу. Президент неодноразово заступався за мера й не допустив його відставки з поста голови київської адміністрації. Голова держави 14 квітня активно виступив проти проведення виборів у два тури, фактично подарувавши Черновецькому перемогу. Тому що в другому турі голоси суперників нинішнього мера природним шляхом злилися б воєдино, і винесли Черновецького за межі муніципальної влади. Справжня, а не штучна боротьба йде тільки за крісла в Київраді.

Той, хто сформує тут більшість, і буде правити в столиці. На цьому святі життя кияни знову будуть чужими. Якщо цей абсурд уже не можна зупинити, то знайдуться ті, хто захоче довести його до абсолютних величин.

От і чудова нагода трапилася. Свого кандидата в мери столиці висунув Comedy Club UA - це комік під творчим псевдонімом дядя Жора. У його виборчій програмі зазначено: "<...> я й балотуюся в мери, щоб зробити життя киян ще насиченішим і веселішим". Утім, мені здається, що навіть із такою програмою дядя Жора - не конкурент дядькові Льоні.

Ця колонка опублікована в №14 журналу Корреспондент від 12 квітня 2008 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opіnіon@kppublіcatіons.