Точка зору: На краєчку стільця

Як це буде виглядати: прем'єр Путін прийде до президента Медведєва доповідати? - ще зовсім недавно запитували спостерігачі, довідавшись, що спадкоємець запропонував попередникові пост прем'єр-міністра Росії. Тепер ми знаємо, як це виглядає: Путін прийшов і доповів про склад нового кабінету міністрів. Доповідав він, сидячи – от вона, істина нової кремленології! – на краєчку стільця. А не так, як ще недавно у своєму колишньому кабінеті: вільно, розвалившись у кріслі й свердлячи очима візаві. Утім, і сам новий президент сидів перед новим прем'єром так, як звик, – на краєчку стільця. Головне питання, чи стане президент Медведєв відсуватися усе далі й далі, до спинки свого президентського крісла, чи так і буде сидіти на краєчку.

Відповідь на це питання можна пошукати в новому складі президентської адміністрації й уряду Росії, оприлюднених у день зустрічі Медведєва й Путіна. Офіційні російські ЗМІ пишуть про сильний уряд і службову адміністрацію президента. Це неправда. Силовики, які намагалися перешкодити Медведєву стати новим президентом країни, програли. Неформальному керівникові цього угруповання, заступникові голови президентської адміністрації Ігорю Сечину, довелося піти з Кремля та стати "просто" віце-прем'єром. До "простого" віце-прем'єра понижено й ще недавно ймовірного путінського спадкоємця Сергія Іванова, який ще недавно фігурував поруч із майбутнім президентом у телевізійних сюжетах новин Росії і 1 каналу. Із ФСБ довелося піти іншому впливовому представникові силового клану – Миколі Патрушеву: беззмінний очільник Лубянки путінських часів очолить Раду безпеки, перетворену за роки путінського правління в місце почесного заслання чиновників, які втратили свій вплив. Останніми керівниками Радбезпеки були колишні міністри: внутрішніх справ Володимир Рушайло й закордонних справ Ігор Іванов. Ще один представник силовиків, що ним був генеральний прокурор і родич Сечина Володимир Устінов, втратив портфель міністра юстиції: цю посаду обійняв висуванець Медведєва Олександр Коновалов. Суттєві рокіровки, скажу я вам!

Президентську адміністрацію, тим часом, значно посилено. Її колишній голова Сергій Собянін, якого вважали більше технічною фігурою, помінявся посадою з головою урядового апарата Сергієм Наришкіним. Для порівняння: новий голова адміністрації й колишній віце-прем'єр Наришкін вважався одним з можливих кандидатів на пост прем'єра і навіть президента країни. Зміцнив свої позиції й головний конкурент Ігоря Сечина Владислав Сурков, який став єдиним першим заступником голови адміністрації першої особи держави. І, нарешті, ключові фігури адміністрації часів Путіна – прес-секретар президента Олексій Громов і голова контрольного управління Олександр Беглов – стали заступниками голови адміністрації. Чому, цікаво, ці люди повинні віддавати владу Білому дому, коли вони так до неї звикли?

Звісно, це далеко не остаточний поділ сил, у ньому ще будуть серйозні зміни. Силовики навряд чи заспокояться, пішовши з Кремля й поступившись своїми місцями в уряді. До того ж, у кабміні переважно зберігся кістяк, який визначився ще тоді, коли призначили новим прем'єр-міністром країни Віктора Зубкова. І вплив основних учасників гри в економічному секторі ніби збережено: Віктор Зубков лишився в уряді першим віце-прем'єром і може стати головою ради директорів Газпрому, ще одним першим віце-прем'єром став президентський помічник Ігор Шувалов, що претендує на роль головного економічного ліберала. І міністр фінансів Олексій Кудрін зберіг віце-прем'єрський портфель, хоча багато чого було зроблено, щоб позбавити його цього портфеля, аж до призначення улюбленого першого заступника. Але в такому вигляді уряд не зможе існувати довго, бо не задоволені амбіції багатьох представників номенклатури, а також тих, у чиї команди вони входять. Тож сезон полювання на посади й грошові потоки відкритий. При цьому боротьба за владу буде точитися на тлі постійного пошуку відповідальних за проблеми. От хто тепер буде відповідати за темпи росту ВВП? Раніше Путін ставив перед міністрами амбіційні завдання, а потім дорікав їм за те, що його мрії не здійснюються. Тепер йому самому доведеться звітувати про недотягування до намічених темпів. І хто буде тепер відповідальним за більшаючу щодня інфляцію? Невже прем'єр? Сам Путін? Та бути цього не може!

Проте ще кілька днів тому ніхто не міг уявити собі всесильного Володимира Володимировича на краєчку стільця...

****

Ця колонка опублікована в №18 журналу Корреспондент від 17 травня 2008 року.

Передрук колонок, опублікованих у журналі, заборонений.

Відгуки й коментарі надсилайте за адресою korr-opіnіon@kppublіcatіons.